Презентація "Глухівська співоча школа"

Підготувала вчитель бандури Шевченківської спеціалізованої загальноосвітньої школи-інтернату з поглибленим вивченням предметів гуманітарно-естетичного профілю Черкаської обласної ради Забожко Ірина

Величезне значення в українській музичній культурі того часу мала Глухівська співоча школа. Головним її завданням було навчання обдарованих дітей, які ставали співаками Придворної співацької капели в Петербурзі, а також українських церков. Оскільки Придворна капела в Петербурзі на початку ХVІІІ століття формувалася майже виключно з українців, у Глухові було вирішено відкрити перший спеціалізований навчальний заклад – співочу школу, що стала зразковим центром музичної освіти. Вона була створена за ініціативи гетьмана Данила Апостола, а згодом – у вересні 1738 року – відбулось офіційне узаконення імператрицею Анною Іоанівною. Глухівська співоча школа Освіта. За часів Гетьманщини музичне життя Глухова було дуже різноманітним. У місті функціонувало декілька хорів, у їх числі – чудова хорова капела з 40 музикантів, яка належала графу Кирилу Розумовському. Її очолювали висококваліфіковані музиканти М. Бугаєвський, Г. Головня, К. Юзефович та ін. При гетьманському дворі в будинках козацької старшини утримувались виконавці на бандурах, скрипках, цимбалах та інших інструментах.

З відкриттям у Глухові співацької школи ще більше зміцнів зв’язок між вихованням співаків та їх хоровою практикою в церкві. Було побудоване спеціальне приміщення для школи. На планах Глухова 1750 та 1763 років недалеко від Миколаївської церкви справді виявляємо «школу церкви Миколая». Є всі підстави вважати, що саме вона і була співацькою.   Глухівська співоча школа

Вимоги до вчителів і учнів Глухівської співацької школи були високими: «Регент… повинен був добре знати партесний спів і цьому мистецтву вчити вихованців». Учні проходили спеціальну вокальну та інструментальну практику за досить напруженим графіком. Рівень освіти в школі був дуже високим. За два роки навчання хлопчики мали оволодіти величезним репертуаром європейської і вітчизняної духовної музики й вивчити різні види нотації, навчалися також грі на гуслях, бандурі та скрипці. Набуті теоретичні знання, практичні навички і вміння закріплювалися в хорових колективах, зокрема виконанням складних багатоголосних творів без супроводу. Учні обов’язково відвідували симфонічні концерти, опери та балети першого в Україні професійного театру західноєвропейського зразка при дворі К. Розумовського, брали участь у діяльності першого українського аматорського театру в будинку І. Міклашевського, співали в хорі Миколаївської церкви. Глухівська співоча школа

Глухівська співацька школа – феномен культурно-музичного життя України ХVІІІ століття. За майже 50 років свого існування підготовила більше 300 хористів для Придворної капели та сприяла піднесенню української вокально-хорової культури. Дослідники вважають, що й знаменитий Григорій Сковорода теж співав не лише у Глухівській співочій школі, але й у   Придворній півчій капелі в Петербурзі. У 1730-1749 роках придворним бандуристом при дворі імператриці Єлизавети Петрівни був уродженець Чернігівщини Г. Любисток, що отримав музичну освіту у Глухові. На кобзі і бандурі непогано грав і сам Кирило Розумовський – останній гетьман України (1728-1803). Цікаво, що саме зі співочого Придворної капели почалася стрімка і блискуча кар’єра Олексія Розумовського – брата Кирила (вони обидва були синами збіднілого козака з хутора Лемеші Григорія Розума). Глухівська співоча школа

Справжньою гордістю співочої школи і самого Глухова стали Максим Березовський та Дмитро Бортнянський. Березовський Максим Созонтович (1745-1777рр.)- один із перших композиторів-класиків із європейським ім'ям, соліст-співак у придворній капелі, автор духовних концертів. Бортнянський Дмитро Степанович (1751-1825 рр.),— український композитор, співак і диригент, автор 6 опер, камерно-інструментальних творів, хорових циклічних концертів, 10 двохорних концертів, херувимських та причасних творів.

Дякую за увагу!