Презентація "Громадсько-політичні об’єднання українців за кордоном"

Громадсько-політичні об’єднання українців за кордоном

У західній діаспорі діє 94 українських громадсько-політичних організацій, 32 професійних об'єднання, 38 церковних, 17 молодіжних та 12 жіночих організацій, 17 видавництв, виходять 184 українські газети та журнали. Найбільш впливовими громадсько-політичними об'єднаннями західної діаспори є Світовий конгрес українців (СКВУ), який об'єднує близько 130 політичних угрупувань з центром в Торонто (Канада)

Конґреси (з’їзди) СКУ проводилися кожні п’ять років до 2018 р. Колишня назва Світовий Конґрес Вільних Українців (СКВУ) була змінена на Світовий Конґрес Українців (СКУ) на VI Конґресі у 1993 році після проголошення Україною незалежності. Організація була заснована у 1967 році в Нью-Йорку під назвою Світовий Конґрес Вільних Українців (СКВУ). У 1993 році назва була змінена на сучасну — Світовий Конґрес Українців. Членами СКУ є крайові громадські надбудови, що представляють інтереси понад 20 мільйонів українців у діаспорі. Серед членів СКУ — УККА (США), КУК (Канада), Координаційний Осередок Українських громадських центральних установ (Європа), Союз Українських Організацій в Австралії, Українська центральна репрезентація Аргентини, Координаційний комітет українських організацій Бразилії та багато інших — всього понад 150 організацій із 33 країн. СКУ підтримує зв'язки з українцями ще 14 країн. У праці СКУ і його Раді Директорів беруть активну участь представники українських церков, світової спілки жінок —СФУЖО, молодіжної світової спілки — СКУМО (в минулому також ЦЕСУС).

Основними цілями і завданнями СКУ є:представляти інтереси українців у діаспорі;координувати міжнародний зв'язок своїх складових організацій, які підтримують і розвивають українську національну ідентичність, дух, мову, культуру та надбання українців у всьому світі;сприяти розвитку громадянського суспільства українців у країнах їх проживання і в той же час зміцненню позитивного ставлення до українців і Української держави;захищати права українців незалежно від місця їхнього проживання згідно із Загальною декларацією прав людини.

Важливі справи. СКУ приділяв особливу увагу таким питанням, як: охорона і захист людських і національних прав українців; міжнародне визнання Голодомору 1932-33 років як акту геноциду (що на сьогодні офіційно зробили 16 країн); демократизація України та її інтеграція до Європейського Союзу; зміцнення України як держави і непорушності її кордонів; спостереження за виборами, у тому числі й Міжнародна місія СКУ зі спостереження за парламентськими виборами в Україні 2012 р. (найбільша в своєму роді не фінансована урядом місія); соціальні та економічні питання, що стосуються економічної міграції з України; сприяння розвитку української мови в Україні та в діаспорі; повернення українській громаді Польщі Народного дому в Перемишлі, який було конфісковано під час акції «Вісла», а також глобальна проблема людської торгівлі. Від здобуття Україною незалежності в 1991 р. СКУ докладає зусиль до того, щоб вона стала справжнім світовим епіцентром українізації, що є в інтересах як тих українців, які проживають в Україні, так і тих, які мешкають за кордоном.

ПРЕЗИДЕНТИ СКУ

Міжнародними об’єднаннями є також Європейський конгрес українців (представляє інтереси українських громад у 23 країнах, здебільшого у Центральній та Східній ЄвропіЄвропейський Конґрес Українців (Европейський Конґрес Українців, абревіатура ЕКУ) — об'єднання українських організацій, яка була створена для організації роботи українських громад Західної Європи з метою утвердження їх провідної ролі в питанні правдивого пояснення української національної справи в країнах проживання українців та проведення кропіткої просвітянсько-агітаційної діяльності серед корінного населення стосовно віковічної української ідеї — здобуття українським народом незалежності і створення самостійної, соборної української держави.

31 грудня 1948 року – 4 січня 1949 року в Лондоні відбулася V Конференція українських громадських допомогових комітетів Європи, учасники якої створили Українське міжкрайове суспільно-громадське об’єднання для виборів керівних органів першого Координаційного Осередку Українських Громадських Центральних Установ (КОУГЦУ). Установчі збори пройшли в центральному домі Союзу українців у Великій Британії. У січні 1949 року КОУГЦУ отримав повноваження від українських суспільно-громадських установ Європи, Азії та Африки представляти і захищати національні і громадські інтереси майже двохсоттисячної спільноти українських емігрантів. У 1949–1991 роках КОУГЦУ представляв національні та громадські інтереси українців і українських громад у 21 країні Європи.

Головними завданнями 1949–1991 роках були:– координувати діяльність членства існуючих українських центральних громадських установ;– захищати й представляти національні та громадські інтереси українців-емігрантів;– допомагати при засновуванні українських центральних громадських установ в тих країнах, де проживають українці;– допомагати своїм членам в різних ділянках суспільно-громадського й культурно-освітнього життя та сприяти громадській і культурній діяльності в українських громадах суміжних країн, котрі не стали членами КОУГЦУ;– нав’язувати і утримувати співпрацю з українськими центральними організаціями, об’єднаннями й установами інших континентів і, зокрема, захищати принцип незалежності й самостійності України і державницьких інтересів та соборности українського народу.

У зв'язку з проголошенням у 1991 році незалежності України, робота ЕКУ переорієнтована на допомогу українському народові в побудові національно-демократичного ладу та ринкових відносин, сприяння співпраці між європейськими державами та Україною, підтримувати різні заходи України щодо співпраці з європейськими країнами і її вступу в політичні й економічні структури Європейського Союзу та реалізувати програми, які цим заходам сприяють. У 1994 році в Празі (Чехія), на VIII-му З’їзді Координаційного Осередку Українських Громадських Центральних Установ, членами якого в той час були 12 українських громадських організацій з 8-ми країн західної Європи, КОУГЦУ був переіменований на Европейський Конгрес Українців (ЕКУ). На празькому З’їзді було доповнено й усучаснено Статут ЕКУ, який сприяв прийняттю нових членів, зокрема з середньої та східної Європи. Нині ЕКУ захищає національні інтереси й координує діяльність 30-ти українських суспільно-громадських організацій у 23 державах Європи: Бельгії, Болгарії, Боснії і Герцеговині, Великій Британії, Голландії, Греції, Данії, Іспанії, Естонії, Латвії, Литви, Німеччини, Польщі, Румунії, Сербії, Словаччини, Угорщини, Франції, Хорватії, Чехії, Швеції.

1994 року в Празі на VIII з'їзді КОУГЦУ організацію був перейменований на Европейський Конґрес Українців. З цього часу розгорнув діяльність у Центральній та Східній Європі. ЕКУ є організатором або співорганізатором різних заходів загальнонародного та європейського рівня. Зокрема, 22-23 жовтня 1999 року у Будапешті ЕКУ з нагоди свого ювілею організував Першу європейську конференцію української молоді, під гаслом „Українська молодь Європи на порозі ХХІ століття”. Складовою частиною „Золото-ювілейної” IV Наради Голів ЕКУ 3–7 листопада 1999 року в Кошицях (Словаччина) стало урочисте відзначення 50-річчя діяльності ЕКУ, яке проходило під захистом Президента Словацької республіки Рудольфа Шустера. З нагоди відзначення 50-річчя ЕКУ та в рамках 46-го свята культури русинів-українців Словаччини 16–17 червня 2000 року у Свиднику відбулась Міжнародна наукова конференція „Десять років демократії (1989-2000). Здобутки і витрати”, організатором якої був ЕКУ разом з українськими установами Пряшівщини. Доповіді науковців і громадських діячів з України, Словаччини, Чехії та Канади про сучасний стан українських національних меншин Карпатського регіону опубліковано в збірнику наукових доповідей. ЕКУ був також і співорганізатором Міжнародної наукової конференції „Олександер Духнович і наша сучасність”, яка проходила у Пряшеві та Свиднику 20–23 червня 2003 року з нагоди 200- річного ювілею з дня народження визначного педагога, суспільно-громадського діяча та народного будителя Закарапаття й Пряшівщини. На Конференції були присутні науковці-доповідачі з семи країн Європи та суспільно-громадські діячі з Словаччини й закордоння.30 листопада 2019 року на XIII з'їзді ЕКУ в Празі обрано нову управу ЕКУ у складі Богдан Райчинець (президент),Мирослав Гочак (віцепрезидент), Віктор Бандурчин (секретар), Микола-Мирослав Петрецький, Ярослава Хортяні, Петро Ревко і Галина Маслюк.

Світова федерація українських жіночих організацій (СФУЖО) (англ. World Federation of Ukrainian Women's Organizations) — жіноча організація, утворена у 1948 році на Світовому Конгресі Українського Жіноцтва у Філадельфії з метою згуртувати українське жіноцтво по своїх організаціях, координувати їх працю, репрезентувати їх перед своїм громадянством і чужинецьким світом і вести працю в обороні українського народу. З 1983 Екзекутива СФУЖО і журнал «Українка в світі» перенеслися з Америки до Канади. Станом на кінець 2014 СФУЖО, з централею в місті Торонто в Канаді, об'єднує 27 організацій із 17 країн на чотирьох континентах. Складові організації СФУЖО працюють у громадських, релігійних, культурних, освітніх, еміграційних та гуманітарних напрямках.

Комісія Суспільної Опіки при кожній складовій жіночій організації СФУЖО є однією із найважливіших ділянок праці. Суспільно-громадську працю СФУЖО зосереджено на фінансовій допомозі студенткам, колишнім політв’язням в Україні та у винагороді студенток діяспори, які вивчають українську мову. СФУЖО щороку передає 26000 канадських доларів Шкільній Раді Торонто на потреби їх праці. Щороку жіночі організації передають фінанси на різні потреби в Україні, а саме:допомога хворим, сиротам і сиротинцямдопомога колишнім політв’язнямдопомога хворим дітям на лікуваннязакупівля медикаментів для лікарень в Українінадання стипендій студенткаморганізація літніх таборів для дітей та студенток в Українідопомога потерпілим від стихійних лих в УкраїніТільки у 2010 році складові жіночі організації СФУЖО вислали до України понад 960 тисяч доларів США на підтримку дітей, осіб похилого віку та закупи обладнання до лікарень.

Союз українок Америки допомагав мешканцям і мешканкам сіл Прутівка та Столови в результаті повеней у Західній Україні. У 2009 році СУА створив проект «Допомога і догляд за старшими». Вибрано 10 пансіонів із різних областей України для допомоги пенсіонер(к)ам. На цю ціль СУА призначив 30 тисяч доларів США, а 12 вересня 2009 року Союз Українок Америки виділив 25 тис. долярів на створення фільму «Життя у мертвій зоні» — про Чорнобиль після атомної катастрофи. Від 2008 р. СУА заснував проект «Бабусям і сиротинцям», на який було призначено 72 тисячі доларів. Для потребуючих в Україні було призначено понад 103 тисячі долярів. СУА має і багато інших проектів. Наприклад за 2008—2011 роки СУА виплатив 1411 стипендій на суму 303 тисячі 590 доларів для студентства в Україні.

Усі жіночі організації СФУЖО присвячують багато уваги для збереження української мови, культури, традицій та історії України в країнах їх постійного поселення. З цієї причини фінанси призначені для утримання українських шкіл, церков та народних домів. Так, Союз українок Канади призначив свої фінансові зобов’язання на: Поміч Україні — 34 тисячі доларів, утримання і розбудову церковних храмів — 300 тис. доларів, дитячі табори — 5 тисяч доларів, допомогу новим іміґрантам — 15 тисяч доларів, стипендії — 7 тисяч доларів, рідні школи — 10 тис. доларів, Український музей у Канаді — 10 тисяч доларів та на виховну працю з молоддю — 8 тисяч доларів.

Український народний союз (УНС), заснований 1894 р. у США (Нью-Джерсі)

Українська робітнича спілка (УРС), заснована в США (Пенсильванія) у 1910 p.

Конгрес українців Канади (КУК) — центр у Вінніпезі; Організація українських націоналістів (ОУН), організована 1929 р. у ВідніКонґрес українців Канади (абр. КУК; до 1989 року: Комітет українців Канади) — громадська представницька рада, яка об'єднує 33 українських всеканадські організації та їх філіали. Штаб-квартира розташовується у Вінніпезі. Конґрес українців Канади нараховує шість провінційних рад (Онтаріо, Манітоба, Саскачеван, Альберта, Британська Колумбія і Квебек); 34 відділи в містах Канади (від Монреаля до Ванкувера) і ряд окремих комітетів.

Українська революційно-демократична партія (УРДП) — в своєму сучасному вигляді оформлена 1946 р. з центром в Торонто. Діячі УРДП були ініціаторами утворення таких співзвучних організацій: Об'єднання бувших репресованих українців совєцьким режимом, Легіон ім. Симона Петлюри і Об'єднання Демократичної Української Молоді. Пресові орґани: «Вперед» (часопис лівого крила партії), «Українські Вісті», «Український Прометей», неперіодичний журнал «Наші позиції» (з 1948 р.).

Українське національне об'єднання (УНО) — має 100 відділків, центр організації м. Едмонтон (Канада). Украї́нське Націона́льне Об'є́днання (УНО) в Канаді — суспільно-політична організація, виникла на початку 1930-х років з ініціативи націоналістів, під впливом яких залишається й досі (ОУН-А. Мельника). Перший осередок постав у Едмонтоні 1932; 26 липня 1934 в Саскатуні відбулася крайова конференція, яка оформила УНО на терені Канади. До УНО входять місцеві філії, яких на 1980 було 56, а за весь час існування 112 (частина їх припинила діяльність через розселення українських іммігрантів); число членів 6200 (1980). Крайова екзекутива (згодом президія) мала осідок у Саскатуні, з 1943 у Вінніпеґу, а з 1954 в Торонто. Голови: О. Григорович, Володимир Коссар, В. Гультай, М. Плавюк, Я. Білак, М. Мицик, Л. Філь. З УНО співпрацюють ідеологічно споріднені, так звані братні організації: Українська Стрілецька Громада, Організація Українок імені О. Басараб, Молодь Українського Національного Об'єднання; при УНО діє Український визвольний фонд. УНО відіграло важливу ролю при заснуванні Комітету Українців Канади. УНО веде широку культурно-освітню діяльність: народні доми (14), школи українознавства (1980 — 18), Вищі освітні курси, літні виховні табори молоді, гуртки самодіяльності. При філіях діяли репрезентативні ансамблі: хор О. Кошиця (Вінніпеґ), хор Н. Городовенка (Монреаль), танцювальна група «Калина» (Торонто). Найбільша філія в Торонто (бл. 600 чл.), вона має літню оселю біля оз. Сімко. У Вінніпеґу при УНО створено 1944 «Осередок української культури і освіти». УНО ініціювало творення кооператив і кредитових кас. На політичному відтинку поборювало радянофільство серед українських іммігрантів, організувало протестні акції проти польської політики на Західних Землях, а по війні концентрується на протирадянських акціях. При УНО діє видавництво, що видає тижневик «Новий шлях», календарі-альманахи та ін. публікації.

Українська взаємодопомога — всеукраїнська громадська організація. Створена на установчій конференції у Києві 17 листопада 2003 року. Головна мета організації згідно зі Статутом — захист інтересів громадян України, які перебувають за кордоном, громадське сприяння усуненню причин масової трудової міграції українців за кордон і створення передумов і механізмів їх повернення на Батьківщину. ВГО «Українська Взаємодопомога» організувала проведення І Всесвітнього (установчого) з'їзду представників новітньої міграційно-еміграційної хвилі з України (18-19 серпня 2006) і стала базовою для створення Міжнародної громадської організації українців «Четверта Хвиля», яка об'єднує й координує діяльність українських товариств і громадських організацій новітньої (4-ї) міграційно-еміграційної хвилі. Голова — Шокало Олександр Андрійович.