Презентація "Грунти України"

Ґрунти України Вчитель географії Попільнянського ліцею Боровська Т. М.

Грунт (від нім. Grund – земля, основа) самостійне природно-історичне органо-мінеральне тіло, що виникло у поверхневому шарі літосфери Землі в результаті тривалого впливу біотичних, абіотичних і антропогенних факторів, має специфічні генетико-морфологічні ознаки і властивості, що створюють для росту і розвитку рослин відповідні умови.

Грунт -це природне тіло, що складається з твердих (мінеральних і органічних) речовин, рідини і газів, утворюється на поверхні землі, має горизонтальне поширення і характеризується одним або двома послідовними горизонтами або шарами

Грунт перегній глина пісок вода повітря домішки

Умови ґрунтоутворення

це його здатність забезпечувати рослини всіма необхідними умовами росту й розвитку (а не тільки водою й поживними речовинами). Ознакою родючості ґрунту є величина врожаю, яка обумовлюється сукупністю властивостей, здатних забезпечувати рослини всім необхідним. Родючість ґрунту

За механічним складом ґрунти поділяються на: важкоглинисті, глинисті, важкосуглинкові, середньо- і легкосуглинкові, супіщані та піщані. Механічний склад ґрунту залежить від співвідношення глинистих часток до піщаних. Від механічного складу ґрунту залежать строки обробітку ґрунту, норми і час внесення органічних і мінеральних добрив, посіви культур та виконання інших агротехнічних заходів  Зовнішній вигляд (угорі) та схематичне зображення (унизу) структурного (а) та безструктурного (б) ґрунтів Механічний склад ґрунту

Тип ґрунту — це сукупність спільних ознак великої групи ґрунтів, що розвиваються в однотипних біологічних, кліматичних, гідрологічних умовах та характеризуються яскравим проявом основного процесу ґрунтоутворення при можливому поєднанні з іншими процесами. Типи ґрунтів

Дерново-підзолисті ґрунти Дерново-підзолисті ґрунти поширені на півночі України, на Поліссі. Вони сформувалися в умовах надмірного зволоження під сосновими і мішаними лісами на супісках. Для цього типу ґрунтів характерний невеликий вміст гумусу ( до 1,5%) та білий горизонт вимивання. Такі ґрунти потребують вапнування та внесення добрив.

Сірі лісові ґрунти Поширені у південній частині Полісся, на заході й правобережжі України під широколистими лісами. Утворилися на суглинистих породах за умов достатнього зволоження. Вміст гумусу незначний – 3%, природна родючість відносно невисока. Використовуються під посіви сільськогосподарських культур

Чорноземні ґрунти Сформувалися на лесах в умовах недостатньої зволоженості під степовою рослинністю. Займають майже всю лісостепову (за винятком західних частин) і степову зони. Великий вміст гумусу (до 9 %). Чорнозем - пухкий і завдяки цьому добре вбирає воду. Має високу родючість. Ці грунти вкривають майже 60% території України. В Україні зосереджена п'ята частина всіх чорноземів світу

Рекорди України Найбільш родючими грунтами не тільки України, а й світу є чорноземи. Гумусний шар в них може досягати 120 см!. Про їхню родючість колись казали “Земля така добра, що посадиш голоблю, то виросте тарантас”

Підтипи чорноземів У лісостепу – чорноземи опідзолені і типові (6-9 % гумусу), найбільш родючі У північній смузі степу – чорноземи звичайні (4-6 % гумусу) Середня смуга степу – чорноземи південні (3-4 % гумусу) Різноманітність підтипів і їхні властивості зумовлені різною зволоженістю території

Каштанові ґрунти Утворились на сухих степових ділянках в умовах недостатнього зволоження і бідної рослинності Мають незначний вміст гумусу – 3 %, але значний гумусовий горизонт до 55 см. Для отримання високих врожаїв потребують додаткового зволоження

Азональні типи ґрунтів На Поліссі сформувалися болотні й торфово-болотні, а в долинах річок – лучні й лучно-болотні. В лісостепу і степу окремими плямами поширені солонці (простежується горизонт із значним умістом солей). У південних степах утворилися солончаки – неродючі ґрунти, що мають підвищений вміст солей по всій своїй товщі Внаслідок інтенсивного промивання водою солонці в замкнутих зниженнях рельєфу перетворюються на солоді.

Ґрунти гірських районів В Українських Карпатах поширені буроземи У Передкарпатті – дерново-підзолисті ґрунти На Закарпатті – буроземно-підзолисті ґрунти Під лісами до висоти 1500 м – бурі гірсько-лісові ґрунти Вище, на безлісих схилах – гірсько-лучні ґрунти

Ґрунти гірських районів У Кримських горах на північних схилах до висоти 450 м поширені гірсько-лісостепові ґрунти – дерново-карбонатні та сірі (під трав'янистою рослинністю) Гірський Крим – бурі гірсько-лісові ґрунти (поширені до висоти 850 м під буковими, дубовими та мішаними лісами) На яйлах з лучною рослинністю панують гірсько-лучні чорноземоподібні ґрунти На Південному березі Криму – коричневі ґрунти

На одному квадратному метрі ґрунту живуть 4 мільйони бактерій, 200 тисяч кліщів, 18 тисяч дрібних кільчастих та 80 дощових червів. І ще 200 різних жуків та їх личинок На одному гектарі землі живе понад 30 тисяч дощових червів, які за рік пропускають через свій шлунок більше 25 тонн землі Виявляється, що верхній родючий шар ґрунту, який дає життя рослинам і годує все живе на світі, сам зростає дуже і дуже повільно. Для утворення на полі шару товщиною 18-20 сантиметрів, тобто саме такого, на якому виросте хлібний колос, потрібно кілька тисяч років. Цікаві факти

Значення ґрунту Ґрунти виконують активну фільтруючу роль у очищенні природних і стічних вод. Ґрунтово-рослинний покрив планети є регулятором водного балансу суходолу, оскільки він поглинає, утримує й перерозподіляє велику кількість атмосферної вологи. Це – універсальний біологічний фільтр і нейтралізатор багатьох видів антропічних забруднень