Презентація "Художні особливості драми-феєрії Лесі Українки "Лісова пісня""

Художні особливості драми-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня».

“Лісова пісня” – нова жанрова форма, створена Лесею Українкою. Це проблемна філософська драматична поема, де опоетизовано красу людських взаємин: потяг до щастя, незбагненну силу великого кохання. Тема: зіставлення світу людини і світу природи в гармонійних і дисгармонійних взаєминах Провідна ідея: утвердження думки, що світ урятує краса, яка виявляється у високій, світлій духовності людини, у її гармонії з природою, у жертовній любові і здатності прощати.

Художні особливостіДрама-феєрія (від франц. Iée — фея) – один із жанрових різновидів драми, якому властивий фантастично-казковий сюжет, неймовірні перетворення. У такій драмі поряд з людьми виступають створені їхньою уявою фантастичні істоти.«Лісова пісня» — нова жанрова форма, створена Лесею Українкою, проблемна філософська драматична поема, де поетизовано красу людських взаємин, потяг до щастя, силу великого кохання.

в її основі переважно психологічний конфлікт, конфлікт ідей, поглядів;тяжіння до філософської узагальненості, поетичної умовності, символіки, міфологічності;ліричність, емоційність, навіяні поетичними прологами, посвятами, ремарками, монологами;білий п’ятистопний ямб, який дає змогу розмовляти в емоційно піднесеному тоні;ідейний зміст твору, завершення тієї або іншої сцени,розгортання певної думки часто підсумовуються афоризмом. Особливі ознаки драматичної поеми:

Особливості композиціїНайхарактернішою особливістю композиції є органічне переплетення життя двох світів: природи й людини. Лісові істоти олюднені, вони живуть і діють, розмовляють, як люди. У них своє розуміння добра і зла, їх наділено певними рисами вдачі за аналогією до людських. Драма складається з прологу й трьох дій, співвіднесених з різними порами року (весна, літо, осінь), із зародженням, розвитком і згасанням інтимних почуттів і переживань Мавки та Лукаша.

Образи твору. Казкові істоти: Мавка. Лісовик Водяник. Русалка Водяна. Русалка Польова. Той, що греблі рве. Той, що в скалі сидить Перелесник Доля. Потерчата. Куць. Люди: Лукашдядько Левмати Лукаша. Килинадіти. Зіставлення світу людини і світу природи в гармонійних і дисгармонійних взаєминах

Художні особливостіЗлиття лірики, епосу і драми; реальності, міфу і казки; глибини думки, простоти і водно час вишуканості стилю. Леся Українка ділиться особистим ставленням до реального життя, проблем мистецтва, зображуючи зіткнення протилежних поглядів на сучасність та загальнолюдські проблеми

Художні особливостіПоєднання ознак проблемної та філософської драми. У драмах такого типу розв’язують проблеми як філософські, загальнолюдські, так і сучасного життя

Проблематика «Лісової пісні»Людина та природа. Леся Українка розглядає природу як більш гармонійний світ, аніж людський, а отже, саме наближення людини до природи, на погляд авторки, є орієнтиром на шляху до ідеалу, способом самовдосконалення.

Проблематика «Лісової пісні»Людина й мистецтво. Леся Українка переконує, що справжнє мистецтво може породжувати лише чиста, світла душа; саме спроможність до мистецької творчості є найпевнішою ознакою такої душі. Критерії, сутність, а отже, і мета мистецтва — у його здатності оживляти, вдосконалювати світ і людину, сіяти в людській душі любов. Пригадаймо: від Лукашевої гри на сопілці розвивається, зеленіє, зацвітає все в лісі, прокидається Мавка, і саме ця мелодія пробуджує в ній кохання.

Проблематика «Лісової пісні»Шляхи подолання зла. У цьому творі авторка, власне, пропонує єдиний шлях — християнське прощення, відповідь добром на зло. Зазнавши від Лукаша смертельного болю, Мавка все одно милосердна до нього, рятує і дає йому шанс духовного відродження. Мавка зауважує прекрасну, світлу сутність Лукашевого єства, про яку він і сам не здогадується. Саме тому любить його і жаліє тоді, коли він не може «своїм життям до себе дорівнятись».

Проблематика «Лісової пісні»Сила кохання. Сторінки, де змальовано кохання Мавки й Лукаша, найсвітліші в драмі та й у всій творчості Лесі Українки. Лише покохавши одне одного, герої стають по-справжньому щасливими, власне, тоді починають жити. Зіставляючи два різко протилежні образи Мавки й Килини, авторка наголошує, що не кожен здатен кохати. Кохання — це постійна готовність до самопожертви заради коханої людини, це щонайтонше відчуття її душі, це вбачання сенсу свого життя в її щасті.

Проблематика «Лісової пісні»Трагедія зради самого себе. Лукаш має чисту, світлу, прекрасну душу — це символізує його білий полотняний одяг у першій дії. Такою приходить у світ кожна людина. Потім хлопець зраджує свою чистоту й перетворюється на вовкулаку. Таким чином, зраджуючи духовне в собі, людина стає моторошною потворою.

Проблематика «Лісової пісні»Самознищення зла. Нещасними матір Лукаша й Килина роблять самі ж себе. Їхній егоїзм, невситима жадібність і лють отруюють їхнє життя та все довкола. Всі їхні інтереси скеровані на придбання статків. Однак вони не розживаються, а все бідніють, бо багатство для них — не засіб, а мета.

«Але, безперечно, апофеозом творчості Лесі Українки була «Лісова пісня», драма-феєрія, написана влітку 1911 року. Вона і всім дає ось уже стільки дорогих років радості відкриття неповторного світу української міфології, природи, звичаїв, самої душі народу. І в той же час, можливо, це був перший екологічний зойк. Перша пересторога. Перше благання: «Не рубай!» Перше попередження, що зрада може перетворити на вовка. Що все може піти прахом. І тоді по лісах блукатиме тільки наша загублена Доля» (Ліна Костенко. «Поет, що ішов сходами гігантів»).

Художні особливостіОсоблива роль ремарок у драмі-феєріїРемарки в драмі — стислі і водночас поетичні замальовки поліського пейзажу, які дослідники називають поезіями в прозі«Старезний, густий, предковічний ліс на Волині. Посеред лісу простора галява з плакучою березою і з великим прастарим дубом. Галява скраю переходить в куп’я та очерети, а в одному місці в яро-зелену драговину — то береги лісового озера, що утворилося з лісового струмка. Струмок той вибігає з гущавини лісу, впадає в озеро, потім, по другім боці озера, знов витікає і губиться в хащах. Саме озеро — тиховоде, вкрите ряскою та лататтям, але з чистим плесом посередині. Містина вся дика, таємнича, але не понура, — повна ніжної, задумливої поліської краси. Провесна. По узліссі і на галяві зеленіє перший ряст і цвітуть проліски та сон-трава. Дерева ще безлисті, але вкриті бростю, що от-от має розкритись. На озері туман то лежить пеленою, то хвилює од вітру, то розривається, одкриваючи блідо-блакитну воду».

Художні особливостіЗвернення до фольклору. Письменниця використовує образи та сюжети слов’янської міфології (Русалка, Водяник, потерчата, Перелесник, міф про світове дерево тощо)Зрада Лукаша й перші страждання Мавки припадають на пізнє літо й осінь. Через художній паралелізм у фольклорі опаданням листя восени підсилюється гіркота від розлуки. Особливо багато фольклорної символіки у фіналі «Лісової пісні». Характерна для народних балад метаморфоза — перетворення дівчини на тополю — відбувається в сцені перевтілення заклятої Килиною Мавки у вербу «з сухим листом та плакучим гіллям»; гра Лукаша на сопілці, вирізаній із цієї ж верби; пожежа, під час якої мати з Килиною виносять «на клунках та мішках скулених Злиднів»; зустріч Лукаша з Долею.

Художні особливостіДрама-феєрія Лесі Українки «Лісова пісня» наскрізь символічна, усі її персонажі й деталі є знаками певних духовних станів. Використання символічних образів«Той, що греблі рве», Перелесник уособлюють стихійні руйнівні сили., втілення волі, молодостіВодяник – старість, поміркованість Столітній дуб – символ єдності людини і природи, світ духовного. Дядько Лев — уособлення духовності і краси. Лукаш – уособлення людини як такої (архетип людини) Зоря – (“Ох, зірка в серце впала”, “спалахує красою у зорянім вінці”) – символ дівочої краси і кохання. Опадання листя восени – символ гіркоти від розлуки. Доля — совість, яка чинить суд над життям.

Художні особливостіЛукаш уособлює людину як таку (є архетипом людини). Власне, у драмі зосереджується увага передусім на дослідженні саме його психологічного світу. Дві грані його душі — духовна й матеріальна — утілюються у двох парах образів: досконалого дядька Лева й ще досконалішої Мавки; примітивної матері й ще примітивнішої Килини.

Використання символічних образів Глибоким є й образ сопілки. Вона розбудила Мавку, повернула до життя і любові, “ солодко ” грала, “ глибоко краяла ” її душу. Для майбутніх поколінь безсмертя Мавки обізветься теж “ голосом ніжним тонкої сопілки ”, мелодією, яку напровесні вигравав Лукаш, “ мрії збираючи в гаю ”. Отже, інших вона теж будитиме зі сну, бо мистецтво й краса – вічні, вони завжди викликатимуть у людей добрі почуття.

Образ верби проходить через увесь твір:це і верба, де Мавка зимувала; і вербичка, якою стала Мавка після прокльонів Килини, а потім спалахнула ясним вогнем; і вербиця, що виросте з попелу спаленої вербички. Використання символічних образів

Художні особливості Афористичність мови«Не зневажай душі своєї цвіту»; «У тебе голос чистий, як струмок, а очі непрозорі»; «Ні! Я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає»

Драматургія Лесі Українки — феноменальне явище в українській літературі: вона вражає новизною тем, гостротою соціально-психологічних конфліктів, філософськими узагальненнями, поетичною красою, високою культурою вірша. Пристрасне заперечення всього ворожого, реакційного, закостенілого в житті, утвердження гуманістичних ідеалів ведеться в її творах з позицій неоромантизму, який намагався розширити права особистості, визволити її від тиску юрби.

«Лісова пісня» – це бездонна криниця з живою водою, яку п'єш і не нап'єшся вдосталь, її треба читати протягом усього життя, і кожне прочитання буде відкривати новий зміст, нову мудрість, приноситиме незмінну радість зустрічі з мистецьким шедевром. «Лісова пісня» – прекрасна казка про любов і зраду, про силу лісову та водяну.