презентація "Художні стилі та напрямки"

Художні стилі та напрямки

Стиль – сукупність найтиповіших ознак, засобів виразності, творчих прийомів, що склалися у процесі творчої діяльності митця, у певного народу в певний історичний період. Індивідуальний стиль - сукупність художніх особливостей, індивідуальної манери, притаманних творчості митців, інколи окремому періоду їх творчої діяльності. Стиль епохи – певний етап в історії культури, що відрізняється цілісною художньою системою, яка охоплює різні види мистецтва.

АНТИЧНІСТЬ Античне мистецтво (від лат. antiquus старий, стародавній, старожитність, від лат.ars мистецтво) — це мистецтво Давньої Греції й давнього риму. Характерні особливості: міфологічні сюжети, Виразна та чітка гармонія, рівновага композиції, витончена точність.

Романський стиль Романський стиль ( з лат. Romanus – римський) – художній стиль, що набув поширення в середньовічному мистецтві XI – XII ст. у країнах західної, центральної і частково східної європи. Характерні особливості: монументальність, простота, суворість. Перевага духовного над тілесним виражалася в контрасті духовної експресії й зовнішньої потворності.

Готика Готичний стиль – назва стилю мистецтва, культового за признасченням і релігійного за тематикою, який набув поширення у країнах Європи у XII – XVI ст. Для готичного стилю характерні гострі споруди зі стрілчастими склепіннями, великою кількістю кам'яного різьблення і скульптурних прикрас.

Відродження Відродження, або ренесанс – епоха в розвитку культури та відповідний стиль мистецтва, що зародився в італії в XIV ст. і поширився іншими країнами європи, грунтувався на ідеалах гуманизму та орієнтувався на спадщину античності. Це час ствердження краси і гідності людини, невичерпного творчого потенціалу.

Бароко Бароко ( з італ. «дивний, химерний») – напрям в європейському мистецтві XVI – XVIII ст., започаткований в Італії. Основні риси: пишна декоративність, динамічність, урочистість, переважають вигадливі динамічні композиції, з’являється природна криволінійність форм, почуття переважають над розумом.

рококо Рококо – галантний стиль другої половини XVIII ст., метою якого є розважати й викликати приємні емоції. Зародився у франції. Рококо - породження винятково світської культури, двору, французької аристократії. Майже головним словом доби рококо було слово «примха» (каприз). У мистецтві визначається легкими, нервовими, ніжними та химерними формами.

Класицизм Класицизм ( з лат. «зразковий») – стиль мистецтва, який досяг найбільшого розквіту у франції у XVII ст., орієнтований на античні зразки. Характерні риси: урівноваженість, простота форм, Математична чіткість у всьому, звернення до античних образів і стилістики.

Романтизм Романтизм – художній напрям, протилежний класицизму, з переважанням емоційного, фантастичного, відображає конфлікт між ідеалом і реальністю. Характерні риси: Динамічні композиції, пристрасні й емоційні образи, культ природних почуттів, одухотворена містичність.

Реалізм Реалізм ( від фр. – дійсний) – художній напрям, який передбачає правдиве, історично достовірне, всебічне відображення дійсності специфічними засобами художньої творчості. Художники вивчають глибини свідомості людини, шукають і досконало відображають будь-які природні форми.

Модерн Модерн ( з фр. – новітній, сучасний) – стиль у мистецтві кінця XIX — початку XX століття, переважно в архітектурі, образотворчому й декоративно-ужитковому мистецтві. Характерні риси стилю модерн в архітектурі: плавність, пластичність, декоративність. Основними його елементами є використання синусоїдальних ліній, стилізованих квітів, язиків полум'я, хвилястих ліній, запозичених у природи.

Символізм Символізм – одна зі стильових течій модернізму. Символісти проголосили символ основою мистецької творчості. символізм зародився в 70-80 роках XIX ст. митці – символісти шукали натхнення в темах любові й страждання, захоплювалися містикою, використовували алегорії, символи, натяки, що надавало творам загадковості.

Імпресіонізм Імпресіонізм – стиль останньої третини XIX – поч. XX ст., представники якого прагнули природно й невимушено відобразити навколишній світ у його мінливості, передаючи свої враження. сміливі композиційні рішення, несподівані ракурси надавали картинам фрагментальності, адже світ відображався таким, яким він є.

Постімпресіонізм Постімпресіонізм – збірна назва кількох напрямів французького мистецтва кінця XIX ст. ,що виникла слідом за імпресіонізмом. Художники цього напрямку не дотримувалися тільки зорових вражень, а прагнули вільно та узагальнено передавати матеріальність світу, вдавалися до декоративної стилізації.

Кубізм Кубізм – модерністський художній напрям із переважанням геометричних форм. Художники в простих формах – конуса, циліндра, куба тощо – намагалися знайти просторові моделі речей і явищ, у яких прагнули передати складність і різноманіття світу.

Кубофутуризм Кубофутуризм – художній напрям поч. XX ст. який об’єднав авангардні явища кубізму та футуризму. кубофутуризм характеризується руйнуванням форм, зміною контурів, зміщенням або злиттям різних точок зору, перетином просторових площин і контрастом кольору і текстури.

Футуризм Футуризм – радикальний літературно-художній напрям авангардного мистецтва, був поширений на поч. XX ст.. Його представники оспівували майбутнє як еру техніки, високих швидкостей і темпу життя. Митці прагнули відобразити динамічну форму, втілити в ній енергію сучасного життя.

Абстракціонізм Абстракціонізм – один з головних художніх напрямів XX ст., безпредметне нефігуративне мистецтво, в якому структура твору живопису, графіки чи скульптури не відображає реальність, а грунтується на формальних елементах ( лінії, плями тощо), та абстрактних конфігураціях.

Конструктивізм Конструктивізм – напрям в авангардизмі 1910-1930 років, що охоплює архітектуру, образотворче мистецтво, фотографію. Характеризується лаконізмом і абстрактністю форм.

Орфізм Орфізм – течія в європейському живописі 1910 років, якій притаманна єдність світла, кольору руху.

Експресіонізм Експресіонізм – літературно- мистецький напрям авангардизму, що сформувався на початку XX ст. в німеччині. Йому притаманне трагічне сприйняття і відображення дійсності, бурхлива реакція на дегуманізацію суспільства і знеособлення в ньому людини.

Сюрреалізм Сюрреалізм – течія модернізму, апофеоз людської фантазії, відрізняється парадоксальним поєднанням форм. Митці вважали, що джерелом творчості має бути не осягнення дійсності, а сфера півсвідомості: мрії, сновидіння, галюцинації. Світ втрачав упорядкованість, перетворюючись на безладдя.

Фомізм Фомізм – авангардистська течія в живописі поч. XX ст., творам якої характерні інтенсивне звучання кольорів і зіставлення контрастних площин, відмова від світлотіні та лінійної перспективи, що підкреслює ємоційну виразність творів.

Неокласицизм Неокласицизм – ретроспективний стиль у мистецтві, для якого характерно звернення до традицій минулого, в архітектурі та образотворчому мистецтві – переважно до античності.

Еклектика Еклектика – напрямок в архітектурі, якому притаманне поєднання елементів різних стилів. Еклектика – це стиль дизайну інтер’єру, який поєднує в собі античність, середньовіччя, класицизм і сучасність. Це стиль, який об’єднує в собі кілька напрямів. Він поєднує те, що, здавалося б, не може гармоніювати між собою.

Арт-деко Арт-деко ( ар деко) – еклектичний стиль у мистецтві, що сформувався на основі синтезу неокласицизму і модернізму та в результаті змішування багатьох інших джерел Відмінні риси цього стилю найповніше виявилися в дизайні меблів: сміливі геометричні форми, дорогі матеріали, багаті орнаменти.

Примітивізм Примітивізм – тенденція в мистецтві XX ст., ознакою якої є навмисне спрощення художніх засобів, звернення до форм примітивного мистецтва – народної та дитячої творчості, архаїчного мистецтва , традицій народів африки, амеерики, океанії, сходу.

Постмодернізм Постмодернізм – термін, що означає стан сучасної культури й охоплює комплекс стилів і напрямків мистецтва. Для постмодернізму характерні розмиття меж мистецьких жанрів і напрямів, усунення відокремленості масової культури від елітарної, автора від глядача (читача), проголошення відносності істини та цінностей, недовіра до авторитетів, деконструкція, гра та іронія.

Абстрактний експресіонізм Абстрактний експресіонізм – рух в абстрактному мистецтві, що акцентує увагу на процесі живопису, властивостях самого процесу малювання і взаємодії художника, фарби і полотна. Як окремий вид абстрактного експесіонізму виділяють техніку медитативного живопису, що широко використовується в сфері арт-терапії.

Поп-арт Поп-арт -напрям в образотворчому мистецтві 1950–1960-х років, що виник як реакція на абстрактний експресіонізм та використовує образи продуктів вжитку. Попарт прийшов на зміну абстрактному експресіонізму, орієнтуючись на нову образність, що створювалася засобами масової інформації та рекламою.

Кінетичне мистецтво кінетичне мистецтво - напрям сучасного модернізму, що використовує так звані мобілі (пристрої, які приводяться в рух вітром, водою, електрикою, силами магнетизму тощо). Сформувався в 1950-ті роки. Кінетичне мистецтво знаходить певне практичне застосування як вид технічної творчості, в оформленні виставок, рекламі тощо. Використання світлових і кольорових ефектів іноді зближує кінетичне мистецтво з кольоромузикою.

Мінімалізм Мінімалізм – напрямок у ряді мистецтв, що виходить з мінімальної трансформації використовуваних у процесі творчості матеріалів, простоти й однаковості форм, монохромності, творчого самообмеження художника. Найбільше цей напрямок представлений у музиці, скульптурі та архітектурі.

Концептуальне мистецтво Концептуальне мистецтво - мистецький рух постмодернізму, що теоретично базується на засадах філософії концептуалізму, склався в кінці 1960-х років під впливом дадаїстів, майстрів поп-арту й мінімального мистецтва. Концептуалісти ставлять своїм завданням перехід мистецтва від виконання художніх творів до вільних від матеріального втілення «художніх ідей» (т. з. концептів — загальних уявлень). Творчість осмислюється концептуалістами як близький по духу хеппенінгу, але статично зафіксований процес залучення глядача в «гру ідей». Це оформляється у вигляді графіків, діаграм, схем, цифр, формул, написів тощо.