Поезія Т. Шевченка здобула загальнонародне визнання, принесла її творцеві любов читачів і невмирущу славу. Але не менш багатою і цікавою є творчість Шевченка-художника. Поетична спадщина Т.Шевченка налічує понад 240 творів, а живописна – близько 1200 робіт. Лише ця кількість робіт свідчить про те, що малярству Шевченко приділяв багато часу й уваги. Він досконало володів олівцем, аквареллю, олією, білилом, офортом, сепією.
Ще змалку Тарас захоплювався малюванням і шукав учителя, який би зміг його навчити малярству, та замість цього попав на кухню кухарчуком, а згодом козачком у покої пана Енгельгардта. Помітивши неабиякий хист у свого козачка, пан віддав його в науку до майстра живописного цеху в м.Петербурзі – Ширяєва. У літньому саду Тарас випадково познайомився зі студентом Академії мистецтв Сошенком. Саме він відкрив “діаманта у кожусі”, як назвав Тараса професор Академії Карл Брюллов.
Три роки Шевченко відвідує навчальні класи Товариства заохочення художників і малює картини на історичні та міфологічні сюжети. Завдяки допомозі таких яскравих особистостей, як Жуковський, Вільєгорський, Венеціанов, Брюллов, кріпак Шевченко отримав волю і став студентом Петербурзької Академії мистецтв. Упродовж семи років навчання Тарас був тричі нагороджений срібними медалями.
«ЦИГАНКА-ВОРОЖКА» За цю картину він втретє здобув срібну медаль. На сьогодні картини немає, її хтось купив і подальша доля невідома – зберігся лише акварельний малюнок. Під розлогим кленом стоїть дівчина-селянка. Праву руку простягла циганці. Лівою тримає щось загорнуте у фартух, та слухає вона ворожку уважно. Постать циганки подано лише до половини, вона стоїть за якоюсь огорожею. Картина зображає сцену з народного життя. Це, очевидно, й стало причиною, що Шевченку жодного разу не присуджували золоту медаль, бо сюжети з повсякденного життя вважалися “низькими”.
«КАТЕРИНА» Шевченко робить ілюстрації до своїх власних творів. Він не міг не написати портрет улюбленої героїні - Катерини. Створена за мотивами власної однойменної поеми. Зберігається ця картина у Києві в музеї Шевченка. Це єдина картина, яка збереглася з часів навчання Шевченка в Академії. Безперечно, ця картина найбільш відома. Художник зобразив дівчину босою на тлі українського пейзажу. На вродливому обличчі дівчини – вираз глибокої образи, сорому, покірності. На другому плані – офіцер-спокусник, злодійкувато оглядається, тікає.
ШЕВЧЕНКО СУМУЄ ЗА РІДНИМ КРАЄМ. ВІН МРІЄ ВІДВІДАТИ УКРАЇНУ. Хочеться хоч подивиться! На свій край на милий! На високії могили! На степи широкі! 1843 рік. Шевченко, після довгої розлуки з Україною, має змогу побачити рідний край, зустрітися з рідними. Подорожує Чернігівщиною, Київщиною, Полтавщиною. “Селянська родина“
У червні 1843 року Шевченко приїхав до Києва. Вивчаючи місцеву старовину, готував малюнки для художнього альбому "Живописная Украина", який мав намір саме тоді видавати. "…Я рисую тепер Україну — і для історії прошу вашої допомоги; я, здається, тойді вам розказував, як я думаю це зробить. Бачте, ось як. Нарисую види, які єсть на Україні, чи то історією, чи то видом своїм прикметні, вдруге — як теперішній народ живе, втретє — як він колись жив і що виробляв..." (Лист до Бодянського від 29 червня 1844 р.) Костьол св. Олександра в Києві Церква в Суботові
Ганна Закревська Восени був готовий портрет Ганни Закревської – дружини поміщика села Березова Рудка на Полтавщині. Красива, розумна, високоосвічена. Шевченка зачарувала ця жінка, в листах до друзів називав її “Ганною вродливою”. Пізніше, перебуваючи на засланні, він напише: Оце нагадую. Ніколи Ти не здавалася мені Такою свіжо-молодою І прехорошою такою Так, як тепер на чужині, Та ще й в неволі…
22 березня 1947 рік. Видано графом Орловим таємний указ про арешт Шевченка. 15 квітня його заарештували на правому березі Дніпра біля Києва при переправі. 30 травня виголосили вирок про заслання його в окремий Оренбурзький корпус солдатом “под строжайший надзор с запрещением писать и рисовать”.
Тяжко було Шевченку на засланні, особливо дошкуляла заборона писати й малювати. Та Шевченка зараховують до експедиції для дослідження Аральського моря. Понад сотню малюнків виконав Тарас Григорович під час експедиції – пейзажі , портрети, жанрові сцени з життя місцевого населення. Кос - Арал Кара – Бутак, 1848 рік
ПОРТРЕТ АГАТИ ОМЕЛЯНІВНИ УСКОВОЇ З ДОНЬКОЮ НАТАШЕЮ. ПАПІР, СЕПІЯ Перебуваючи на засланні, Шевченко все-таки малював і жіночі портрети, в Новопетровському укріпленні було створено понад 20 портретів. Серед них – портрет Агати Ускової, дружини коменданта укріплення. В їх сім’ї поет знайшов щирий прийом, дружнє співчуття.
І ось нарешті Шевченко на волі. Пливучи на кораблі з Астрахані до Новгорода, милуючись берегами Волги, художник робить начерки. Майже два десятки портретів написав він у Нижньому Новгороді через піврічну затримку. Тут були створені шедеври, найвищі досягнення Шеченка-портретиста – портрети М.Щепкіна та А.Олдріджа М.Щепкін А.Олдрідж
В щоденнику Шевченко називає її «милая очаровательная землячка». Стомлене серце поета зігрівалось теплом і увагою Марії Максимович. Не раз Шевченко звертався до неї з проханням, щоб вона знайшла йому пару і женила його:"Жените, пожалуйста, а то как вы не жените, то и сам бог не женит. Так и пропаду бурлаком на чужбине... Сделайте же так, мое сердце единственное". Портрет Марії Василівни Максимович — дружини Шевченкового знайомого О. Максимовича.
У ПЕТЕРБУРЗІ ВЕЛИКА АКАДЕМІЧНА ВИСТАВКА: ТУТ РОБОТИ БАГАТЬОХ ХУДОЖНИКІВ, В ТОМУ ЧИСЛІ Й ІНОЗЕМНИХ - З НІМЕЧЧИНИ, ШВЕЙЦАРІЇ. НА ВИСТАВЦІ І ЙОГО ОЛІЙНИЙ АВТОПОРТРЕТ АВТОПОРТРЕТ ВИКОНАНО МАЙСТЕРНО. НА ШЕВЧЕНКОВІ ОДЯГ НАРЕЧЕНОГО – ПІД СВИТОЮ ВИШИВАНА СОРОЧКА, БО НЕЗАДОВГО ДО ТОГО ВІН І СПРАВДІ ЗБИРАВСЯ ОДРУЖИТИСЯ, АЛЕ ШЛЮБ НЕ ВІДБУВСЯ. В ОЧАХ ТАКИЙ ГЛИБОКИЙ СУМ, ЯКИМ, МАБУТЬ, І ПОРОДЖЕНІ ОЦІ РЯДКИ: МИНУЛИ ЛІТА МОЛОДІЇ… ХОЛОДНИМ ВІТРОМ ОД НАДІЇ УЖЕ ПОВІЯЛО… ЗИМА. СИДИ ОДИН В ХОЛОДНІЙ ХАТІ. НЕМА З КИМ ТИХО РОЗМОВЛЯТИ, АНІ ПОРАДИТИСЬ. НЕМА, АНІКОГІСІНЬКО НЕМА! “Автопортрет в українському одязі”
Подивившись репродукції картин Т.Г.Шевченка, мимоволі виникають різні думки, різні враження, якщо не для серця, то для розуму, але зовсім байдужими не залишається ніхто, бо існує високе, не підвладне часу, святе. Це наші моральні цінності: добро, милосердя, співчуття, здатність у будь-якій ситуації залишатися людиною. І в цьому нам допомагає класика.