Презентація "Ігор Калинець - талановитий український поет"

Ігор Калинець – талановитий український поет

Ігор Миронович Калинець народився 9 липня 1939 р. в м. Ходорові на Львівщині. Представник так званого «пізньошістдесятницького» періоду і дисидентсько-самвидавного руху в Україні, політв’язень. Живе і працює у Львові.

У 1956 р. закінчив середню школу й вступив до Львівського університету. 1961 р., закінчив філологічний факультет Львівського університету. Працював в обласному архіві.

Поетичну творчість І. Калинця, хронологічно поділяють на дві головні частини: 9 книжок, написаних перед ув’язненням у 1972 р. «Пробуджена Муза»8 — написаних під час ув’язнення та на виселенні.«Невольнича Муза»

За громадянську непокору в тематиці віршів був репресований радянською владою: отримав 6 років суворих таборів і 3 роки заслання, які відбув на Північному Уралі і в Забайкаллі. В ув'язненні поет працював токарем і кочегаром. Після повернення із заслання, він працював редактором журналу львівського обласного відділу Фонду культури.

Нагороди та премії: Державна премія України імені Тараса Шевченка за книжку вибраних поезій «Тринадцять аналогій» (1992). У 1977 році Ігор Калинець був нагороджений премією імені Івана Франка в Чикаго, у 1992 році отримав премію імені Василя Стуса. Орден Свободи (10 липня 2009) — за громадянську мужність у відстоюванні ідеалів свободи та справедливості, плідну літературну діяльність. Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (17 березня 2008) — за значний особистий внесок у розвиток національної культури, вагомі творчі здобутки і високий професіоналізм та з нагоди Всеукраїнського дня працівників культури та аматорів народного мистецтва.

Найпершими були віршики про явища природи, про все прекрасне, що є навколо нас, які присвятив доньці. Тому і названо було цей перший цикл «Дивосвіт, або Книжечка для Дзвінки», видана в Києві в 1991 році. Дзвінка — це ім'я коханої видатного карпатського ватажка опришків Олекси Довбуша, пам'ять якого й досі вшановують на Західній Україні. Також ім'ям Дзвінка Ігор Калинець назвав свою доньку.

Стежечкаходім зі мноюстежечкообережноне зачепися за камінець переступи соломку і під спориш не ховайся все одно бачу а тамза городомого як ти виросласама біжишчерез струмок перескакуєш батіжком по пилюці цвяхаєш а суницею збочуєш топчеш горох при дорозіколи б глянутистежкоон з тої горина всенький світтільки не поспішай така верчена ти як дзиґаале ж світ красний голова крутиться

Тестові завдання «Стежечка»Стежечка виросла:а) за горою; б) лісом; в) городом.2. Автор поезії застерігає стежечку, щоб вона не зачепилася:а) за камінець; б) соломку; в) грудку землі.3. Стежечка намагалася сховатися:а) під споришем; б) кущем калини; в) гіллям шипшини.4. Яку ягоду «збочує» стежечка?а) Малину; б) суницю; в) вишню.5. При дорозі стежечка топче:а) запашні квіти; б) комах; в) горох.6. Через те, що стежка рухлива, швидка, вона порівнюється: а) з вітром; б) дзигою; в) блискавкою.

Блискавкапливе собі королева королева темряви у дзеркало а темнозблисне на мить світломзазирнехто на світі найгарнішийви ваша темність відкаже дзеркало похапцемзаспокоїться королева на часинусказано писана красуня

«Блискавка»У творі розповідається про королеву:а) чарівного сяйва; б) темряви; в) усього живого.2. Для чого королева повсякчас дивилася у дзеркало?а) Щоб дізнатися про своє майбутнє; б) заподіяти чаклунство;в) помилуватися зовнішньою красою.3. І. Калинець називає королеву:а) писаною красунею; б) злою чародійкою; в) мудрою людиною.4. З яким запитанням зверталася королева до дзеркала?а) «Чи сильніша я за всі сили природи?» б) «Хто на світі найгарніший?»в) «Чи може хто зі мною позмагатися?»

Веселканадягла веселка стрічок стрічок як у святовзяла коромислоі пішла до річкидорогою перестрів її князенко Соняшник із золотим черевичком в руціпоміряла веселка якраз на ніжкуот вони й побралися

«Веселка»1. Що одягнула веселка?а) Різнокольорову хустинку; б) стрічки; в) віночок.2. Веселка пішла:а) до річки; б) на ярмарок; в) до лісу.3. Соняшник перестрів веселку:а) біля її будинку; б) біля узбережжя річки; в) дорогою.4. Зустрівши веселку, «князенко соняшник» у руці тримав: а) золотий черевичок; б) жмуток лісових квітів; в) чарівне дзеркальце.

Криничкасплю глибоко глибокоа ще глибше мати моя підземная їй про зорі розповідаю а вона про коріння дубая їй про хмаринкуа вона студеним молокоммене поїтья їй про метелика а вона з водяного царства русалку приводитьа оцевесняна калинане хоче забрати з менесвою подобутільки сонце п'є та п'єкалинову водучерез золоті соломинки 

«Криничка»1. Мати криниченьки знаходиться:а) під землею; б) у ставку; в) у дощових хмарах.2. Криничка розповідала мамі про:а) коріння дуба; б) зорі; в) красу весняної природи.3. Розповідаючи про хмаринку, криничка п’є: а) дощові краплі; б) росу; в) студене молоко.4. З водного царства мати криниченьки приводить: а) Водяника; б) Русалку; в) Потерчат.5. Не хоче забрати з кринички «свою подобу»:а) могутній дуб; б) старезний явір; в) весняна калина.

Димвтік дим від вогнищапросто у синіх джинсахрозпатланийта й подався у мандритільки спечену картоплинуприхопивпо дорозі до містасів у трамвай принюхуєтьсязітхнула кондуктор — осінь мені запахлазалоскотало водієві в носі повернув трамвай і гайнув у гайя не в той трамвай сів подумав дим і через вікновистрибнувхлопчик-фігурка, якийзадоволений собою.

«Дим»1. Тікаючи від вогнища, дим був одягнений:а) у теплий кожух; б) сині джинси; в) білу сорочку.2. Дим «подався у мандри» і взяв із собою тільки:а) парасольку; б) спечену картоплину; в) пляшку води.3. Сівши у трамвай, дим почав:а) принюхуватися; б) кружляти по салону; в) чхати.4. Зітхнувши та відчувши запах диму, кондуктор мовила:а) «Як смачно пахне картоплею!» б) «Осінь мені запахла»;в) «Ці пахощі нагадують мені власне дитинство».5. Водій повернув трамвай до:а) до їдальні; б) гаю; в) лісничої хатинки.

До зустрічі, любі діти!