Презентація "Ігрофікація,гейміфікація:шляхи застосування в бібліотечній роботі

Криворізька гімназія № 33

Ігрофікація,

гейміфікація :

шляхи застосування в бібліотечній роботі

                                                         Підготувала: бібліотекар

                                                                    Кривенко С.І.

ІГРОФІКАЦІЯ АБО ГЕЙМІФІКАЦІЯ (GAMIFICATION) - застосування підходів, характерних для комп’ютерних ігор в програмних інструментах для неігрових процесів з метою залучення користувачів і споживачів, підвищення їх залучення до вирішення прикладних завдань.

Основною задачею ігрофікації є залучення користувача, стимулювання здіснити потрібну дію або процедуру через ігрові механіки, формування позитивного досвіду взаємодії. Тобто одним словом це використання прийомів та елементів  гри з метою підвищення мотивації у навчанні та роботі.

     Ігрофікація або гейміфікація - це використання окремих елементів ігор у неігрових практиках, це те, чому можна навчитися з ігор.

   Формально елементи ігрофікації закладено в освіту ще зі школи.

 Якщо учень правильно вирішив задачу, його в кращих традиціях біхейвіоризму   ( один з напрямків психології, що зводить поведінку людей до механічних, машиноподібних актів у відповідь на зовнішні подразники) заохочують гарною оцінкою, якщо неправильно – карають поганою. Наприкінці кожного навчального року відбувається так званий «підрахунок поінтів» навчального року.

      Сьогодні ігрофікація ефективно використовується в бібліотечній діяльності та підвищенні фахового рівня працівників. Впровадження ігрофікації в робочий процес добре мотивує та стимулює роботу як окремого співробітника, так і колективу в цілому. Дорослі з легкістю долучаються до гри, з ентузіазмом виконують рутинну роботу, підвищують рівень обслуговування. Більше того, заради цікавості, позитиву, рейтингів і особливо бонусів вони готові виконувати більше роботи, займатися самоосвітою та менше втомлюватися.

     Можна  навести  багато  прикладів  як  за допомогою  ігрофікації  здобути  знання  у бібліотеці.  Це  і  інтерактивний  мовний  курс English123( є єдиним повністю інтерактивним і мультимедійним онлайн-підручником англійської мови. ) в бібліотеці, інтерактивна дошка у РТЦ,  квести,  заохочення  до читання  за  допомогою  наліпок,  значків, балів    та  інших  відзнак,  які  можна використовувати у організації соціокультурних заходів  як  для  користувачів  так  і  для підвищення мотивації працівника.

ВПРОВАДЖЕННЯ  ІГРОФІКАЦІЇ  В БІБЛІОТЕЧНІ НАВЧАННЯ ВКЛЮЧАЄ В СЕБЕ ТАКІ  ЕТАПИ:

• визначення навчальних цілей;
• визначення бажаної поведінки;
• визначення ігрових ролей;
• визначення навчальної траєкторії,  процесу взаємодії, точок    активностей;
• вибір та використання потрібних інструментів, що будуть   стимулювати до дій, розробка ігрової механіки та  елементів ігрового дизайну;
• перевірка, тестування ігрового процесу, зворотній зв’язок.

    Важливість ігрових форм у роботі  з  читачами дитячих  бібліотек  визначається  тим,  що  ігри допомагають  стимулювати  самостійний  вибір книги  читачем,  звернути  увагу  дитини  на  різні аспекти,  яких  вона  може  не  сприйняти  при самостійному  читанні.  Відгадуючи  героїв  книг, визначаючи,  з  якої  книги  прочитано уривок, хто автор твору, дитина отримує додаткові мотиви для більш вдумливого та уважного читання.

МОТИВИ  ГРИ - це

• радість задоволення від перемоги;
• цікавий процес;
• почуття переваги;
• просто весело;
• не боїмося програти , завжди можна почати з нуля

    Ігрова діяльність дозволяє формувати і розвивати особистісні якості дитини:

• відчуття, сприймання, пам’ять,  мислення,  уяву  (пізнавальна  сфера особистості);
• емоції та  почуття,  волю,  рішучість, сміливість, наполегливість, самостійність (емоційно-вольова  сфера  особистості);
• навички  взаємовідносин, опанування норм, цінностей та способів поведінки  суспільного  життя  (комунікативна сфера особистості).

       Використання  ігрових  форм  в  бібліотечно-інформаційному  обслуговуванні  читачів   бібліотек також допомагають  розвивати в  дитині пізнавальний  інтерес.  Треба підкреслити,  що  такі  ігри  передбачають  різноманітні методики та прийоми: чергування питань та завдань різної складності, щоб кожен учасник, більш чи менш начитаний, зміг знайти відповідь, виконати завдання, щоб усім було цікаво. Це може підштовхнути  до  формування  пізнавального процесу, може  викликати у  дитини бажання  взяти в бібліотеці книги певної теми.

       Ігрові матеріали адресовані дітям, – це книжкові  та  некнижкові  матеріали  зафіксовані  на  матеріальних носіях, а також різноманітні види усних театралізованих  ігор,  що  застосовуються  у бібліотечно-інформаційному обслуговуванні дітей.

Ігрові матеріали  за  їх значенням  для  дитячих бібліотек можна згрупувати так:

  Книжкові ігрові  матеріали: 

• художня література (книжки  з  ігровим  сюжетом). 
• книжки  науково пізнавального  змісту  з  ігровим  задумом,  адресовані водночас  дітям та їхнім батькам;
•  енциклопедичні та  довідкові  видання  для  дітей,  котрі  мають оригінальну побудову, яскраві ілюстрації, містять багато  завдань  та  ігор;
•  навчальні  видання,  які  у цікавій,  наочній  формі  пропонують матеріали  на допомогу розвитку технічної, художньої творчості дітей; 
•  книжки,  які містять  тести,  завдання,  запитання  та  ін.;
•  книжки-іграшки  у  різноманітних форматах (фотокнижки, комікси);
•  дитячі журнали з чіткою ігровою спрямованістю.

Некнижкові  ігрові  матеріали: 

•  аудіо, відео матеріали  (платівки,  діафільми,  магнітофонні записи,  відеокасети,  кінофільми); 
•  наочні  ігри: дидактичні  матеріали  у  різноманітних  формах, зокрема іграшки;
•   програми комп’ютерних ігор.

Усні  ігрові  матеріали: 

•  літературні,  творчі, навчальні  та  інші  ігри,  які  застосовуються  в дитячих бібліотеках;
•  театралізовані ігри за участю дітей, ляльок, літературних персонажів

       Гра виступає як засіб  організації  емоційного  читацького  спілкування,  метою  якого  є  не  тільки  сама  розвага, скільки  захопленням  загальним  інтересом,  що народжується в процесі гри.

       Нині  помітно,  що  серед  ігрових  методик відроджуються такі традиційні форми, як літературні диспути, літературні подорожі, пресбої, конкурси, вікторини, турніри, ігри-драматизації, сюжетно - рольові ігри.     

      Популярними стали такі ігрові  форми,  як  рольова  гра-обговорення.

 Під час такої гри обговорюються як одна так і декілька книжок.  Читачі  і  бібліотекар говорять  від  особи автора книжки чи героя твору, тобто виступають у певній ролі. Задум такої гри – залучити до дискусії більшість аудиторії. У цьому виявляється прагнення  бібліотеки  зацікавити читачів  книжкою, порушеними у ній проблемами.

       Різноманітність конкурсів та захоплення ними пояснюється тим, що в них є елемент змагання, а отже  –   можливість  задоволення  пізнавальної активності, творчого розвитку особистості, кмітливості,  спритності  читачів. 

Найпоширеніші  види конкурсів у сучасних бібліотеках такі:

•  конкурси на кращого  читача  (один  із  традиційних  конкурсів, який  дає  змогу  підвищити  авторитет  кращих читачів,  рекомендувати  іншим  їхній  читацький досвід);
•  літературні  конкурси  (знавці  літератури, творчості окремих письменників);
•  творчі конкурси (базуються  на  завданні  виконати  пісню  або продекламувати  вірш,  переробити  уривок  прозаїчного твору у драматичний, виконати монолог, діалог та ін.);
•  конкурси-кросворди (за принципом гри у кросворд);
•  конкурси-естафети (кожний етап може мати самостійну назву і мету)

       Однією з поширених ігрових форм є літературні диспути, під час яких відбувається зіткнення  різних,  протилежних  точок  зору. 

Диспути вчать  мистецтву  полеміки,  логічному мисленню,  вмінню  не  тільки  виражати,  а  й захищати  свої  думки.

     Серед  засобів формування  самостійного погляду,  власної  думки  про  прочитане  значне місце  належить  читацькій  конференції.  Вона виявляє  і  формує  колективну  читацьку  думку, розвиває уміння самостійно працювати над книжкою,  прищеплює  навички  критичного  аналізу прочитаного, популяризує кращі твори літератури серед читачів. 

     Серед  поширених  ігрових  форм у  бібліотеках є також літературні подорожі. Під час таких «подорожей» діти опановують нові знання, поглиблюють (чи здобувають) навички  самостійної  роботи  з  книжкою,  підвищують культуру читання.

Дуже добре зарекомендували себе літературні турніри. Слово «турнір» трактується як змагання між  окремими  учасниками  або  командами  за круговою  схемою,  де  вони  зустрічаються  між собою один або кілька разів.    

     З  метою  розширення   читацького  світогляду, уявлення читачів  про значення книг у житті людини, сприяння розвитку допитливості, інтересу до  книжок,  прагнення  до  знань,  в   бібліотеках проводяться літературні ігри (прикладом  літературних  ігор  можуть бути  такі  ігри, як «Свято  книги»,  «Юні  читайлики»,  «Книжкові іменини», «У країні книг»).      

      Для активізації пізнавальної діяльності читачів молодшого  шкільного  віку  з  читачами  все частіше  проводяться  інтелектуальні ігри  як  метод розвитку особистості дитини. 

Для розвитку уяви, кмітливості читачів в бібліотеках  активно  використовуються такі  ігри,  як  вікторини,  що  вимагають  ерудованості, фантазії, вміння розмірковувати. 

     Справжнім мистецтвом та захоплюючою забавою  в  дитячій  бібліотеці  є  ляльковий  театр книги.  Вистави  показали,  що  за  допомогою ляльок діти краще сприймають літературні твори, у них підвищується інтерес до твору, його автора. Лялькові театри книги приваблюють читачів, а це допомагає  бібліотекарям звернути  увагу  дітей на певну  книгу,  викликати  потребу  спілкуватися  з нею,  навчити  дітей  читати  та  вибирати  книжки, знайомити читачів з тими творами літератури, що не включені до шкільних підручників. 

Ще однією формою роботи з читачами , яка  останнім  часом  активно  поширюється  серед  бібліотек,  є  літературний  театр.

 У ньому в творчій взаємодії «працюють» і п’єса  як літературна  основа  вистави,  і  сценічна,  словесна дія, і декорації, і світлове оформлення.  «Театральне» прочитання літературного твору робить захід яскравим, видовищним. Книгу слід «оживити», не просто прочитати, а зіграти її.

Театр книги, театралізоване дійство за сторінками книги – не тільки дозвіллєва, розважальна форма роботи з книгою. Вона спонукає дітей після захоплюючого заходу звернутися до книги, зануритися в її зміст.

       Одна  із  характерних  рис  сучасної  ігрової діяльності у дитячій бібліотеці –  пошук її нетрадиційних  форм.  Значення  нового  полягає  у можливості  використання неформального  спілкування  дітей  у  вільний  від  навчання  час  для пожвавлення  співпраці  бібліотекаря і  читача.

 Це збігається із бажанням дітей отримати інформацію про книжки, познайомитися з їхніми авторами.

Приклади нетрадиційних форм роботи: літературний калейдоскоп, літературний марафон, літературний  колаж,  літературний  ранок,  казка-тренінг, бібліотечна мозаїка, година роздумів над книжкою,  книжковий  аукціон,  літературне  лото, слайдо-вікторина, літературний  альманах,  літературний диліжанс, літературно -художній вернісаж, бенефіс читача та інші. Впровадження  таких нетрадиційних ігрових методик в діяльність дитячої  бібліотеки  дозволяє  стимулювати  активність дітей, створити умови неформального спілкування.

      Однією з перспективних форм роботи  бібліотек у новій українській школі   є  проведення  ігрових  тренінгів,  які спрямовані  на  розвиток  комунікативних  вмінь читачів .  Їх  мета  –  навчити  дітей  розуміти інших людей, оцінювати, переборювати та розкривати самого себе.

Ігрові тренінги допомагають долати власну внутрішню скутість, розвивати комунікативні  вміння  та  якості  (емпатії  та  рефлексії), змінювати  ставлення  до  інших  і  до  себе,  корегувати самооцінку читачів .

       У багатьох бібліотеках для дітей нині фахівці створюють  спеціалізовані  відділи  –  ігротеки,  де панує  особлива  ігрова  атмосфера:  різноманітні іграшки; нетрадиційні за формою книжок (книжки - пищалки, книжки  – малютки,  книжки –  гіганти), альбоми – розмальовки, олівці та фарби.

У такому середовищі  діти  почувають  себе  впевнено  і  спокійно, адже в ігротеці дозволено все, що є природним  для  них  –  грати,  малювати,  дивитися  телевізор, читати, спілкуватися з друзями. 

Основні  функції ігротеки –  ігрова, дозвіллєва, літературно-розважальна; мета – забезпечити умови для  організації ігрової  і  літературно - пізнавальної діяльності дітей молодшого шкільного віку.

Основні завдання ігротеки – організація ігрової і  дозвіллєвої  діяльності  читачів  молодшого  шкільного віку.     

Серед основних напрямків діяльності ігротеки визначено такі:

• надати для користування читачам  фонду  ігротеки  –  інтелектуальні,  літературні, технічні ігри, кросворди, ребуси, загадки, шаради, іграшки, ігрові сторінки з дитячих газет і журналів, аудіо і відеокасети;
• організація і проведення активних форм ігрової діяльності –  літературних вікторин, конкурсів, інтелектуальних і рухливих ігор;
• демонстрація відеофільмів,  прослуховування  грамзаписів  казок  і  художніх  творів, літературні читання;
• поєднання гри з тематичною літературою; 
• координація  і  взаємодія  з  питань організації дозвілля  дітей з бібліотеками та позашкільними закладами.

 Ігротека  є однією  з головних ознак сучасної нової української школи, прогресивної бібліотеки. Важливість ігрових форм у роботі з читачами  безперечна.  Ігри  допомагають  сформулювати самостійний вибір книжки читачем,  привертають  увагу  дітей  до  особливостей  книжки,  які вони  можуть  не  помітити  при  самостійному  читанні. 

Відгадуючи  героїв  книжки,  визначаючи,  з якої книжки прочитаний уривок, хто автор твору, дитина  отримує  додаткові  мотиви  для  вдумливішого та уважнішого читання.      

      На сьогодні ігрофікація – це потужна практика, популярність  якої зростає з року в рік. Застосування теорій і принципів гри в практичній роботі багатьох професіоналів, включаючи бібліотекарів, проводиться з метою підвищення ефективності обслуговування користувачів для дітей такий процес є цілком природним. Для них засвоєння найскладнішого матеріалу перетворюється на захоплюючу пригоду. Такі нові технології, як ігрофікація, приносять тільки користь»