Папі́рус (грец. πάπυρος) — товстий папероподібний матеріал, що виготовлявся в стародавньому Єгипті з стебел рослини циперус папірус (Cyperus papyrus) родини осокових, яка росла на берегах Нілу. В подальшому використовувалася як основа для письмен. Папірус в перекладі з єгипетської - «дар річки».
При виготовленні писального матеріалу стебла папірусу очищалися від кори, серцевина розрізалась чи розділялась на тонкі довгі на смужки. Ці смугки укладали тісними рядами на гладку і рівну поверхню і змочували водою. На перший ряд розстилали інший ряд, але вже поперек. На них викладали під прямим кутом ще один ряд смужок і поміщали під прес. Після сушки лист папірусу відбивали молотком. Потім листи папірусу, що вийшли, склеювалися в свитки.
Більшість берестяних грамот навмисно пошкоджені, розірвані чи порізані, бо і тоді мало хто бажав, щоби їх читав хтось чужий. Але є і приємні винятки для дослідників. Серед них десять грамот, що належли хлопчику Онфіму, датовані 1240-ми роками. Ймовірно, він загубв їх і не повернувся шукати, бо вони знайдені єдиною купкою. Це учнівські вправи і малюнки хлопчика років шести-семи, за свідченнями фахівців щодо дитячих малюнків. Частка цих грамот - учнівські вправи з абеткою та ретельно виписаними слогами. Хлопець навчався у якогось письменного дорослого і старанно копіював якісь зразки з абеткою.