Начинку можна викладати шарами між кожним млинцем, формуючи таким чином багато прошарків. В такому випадку у нас вийде млинцевий торт або млинцевий пиріг. Відмінність у тому, що торт вже готова страва і він більше не піддається термічній обробці. А ось сформований млинцевий пиріг перед подачею ще відправляється запікатись у духовку.
Млинці на Стародавній Русі вміли готувати ще за часів царя Гороха, ще коли наші предки були язичниками. Їх кругла форма зовсім невипадкова. Древні люди поклонялися природним стихіям і круглий виріб вони порівнювали с сонцем, яке дарувало людям тепло та світло. Науковці достеменно не визначили, коли вперше виникла ця страва. Є такі версії, що наші предки зналися на млинцях ще до нашої ери.
Думаю, що всі погодяться, що самі кращі млинці ті, що тільки зняті з пательні – зі сметаною чи медом. Але навіть, коли пройде час, млинці лишаються смачними. Цікаво те, що не зважаючи на те, що млинці смажаться, все рівно про них кажуть «випікати». Цей вираз зберігся тому, що раніше їх пекли у печі.
В українській кухні існує рецепти дріжджових чи заварних млинців, які мають особливу рецептуру. Смак та текстура млинців залежить від інгредієнтів, на яких замішується тісто: на молоці, сироватці, воді чи кефірі; без яєць чи з яйцями та від того, яке борошно використано. Існують і такі рецепти, де замість молока господині використовують мінералку і, навіть, пиво.
Вживати млинці теж можна різними способами. Кожний може обрати той, що йому більш до вподоби. Хтось змащує їх вершковим маслом та подає зі сметаною, а іншим вони смакують з солодким варенням чи медом, або з подрібненими горіхами. Часто у млинці загортають начинку, не обов’язково солодку.