Над кіноповістю О. Довженко почав працювати , як свідчать записи в чорновиках, 5 квітня 1942 року. У листі до матері та сестри від 9 листопада 1946 року письменник повідомляє: «Пишу одну повість про діда і батька, матір і про все, одне слово, сосницьке життя, що коли я був маленьким, мамо, у Вас щасливим, коли дід ще казав мені: «Цить, Сашко, не плач, поїдем на сінокіс, да накосимо сіна, да наберемо ягід, да наловимо риби, да наваримо каші». Про всяке таке-от старовиння, що щезло вже, минуло давно і ніколи не вернеться, як не вертаються літа ще хочу написати. Чомусь я часто, коли не щодня, згадую про вас, моя рідна старенька мамо. Очевидно тому, що й сам уже сивий, і день мій вечоріє вже, і хоч не гнеться ще спина, і ходжу ще рівно, я, як дід Семен, зглядуватись став назад, почав визирати в холодне (чужеє) вікно: а чи не пливуть до мене в гості молоді літа весняною водою на дубах? Ні, не пливуть».
У щоденнику 7 грудня 1945 р. з’являється запис про бажання створити таку картину — книжку, яка б «принесла людям успіху, відпочинок, добру пораду і розуміння жити». 30 березня 1948 р. письменник уже чітко заявляє про свій намір написати докладно й абсолютно одверто, як працю цілого фактичного життя, з великими екскурсами в біографію, у дитинство, у родину, у природу, пригадати всі чинники, які створювали й визначали смак, тонкість сприймання. Довженко знав духовний світ селянина, народний побут, звичаї та його психологію. Письменник працював над твором довгих 14 років. Проте «Зачарована Десна» була завершена лише в 1955 р. У березні 1956 року журнал «Дніпро» опублікував кіноповість. Після смерті О. Довженка, вона з’явилася окремою книжкою. «Зачарована Десна» - це своєрідна енциклопедія сільського життя України кінця XIX і початку XX століть.
Кіноповість – це жанр, що поєднує ознаки кіно та повісті й призначений для читання й екранізації. Від кіно кіноповість запозичує такі риси: - фрагментарність і динамізм оповіді;- багатство асоціативних моментів і зорових вражень; - напруженість сюжету; - яскраво виражений конфлікт. Від повісті :- епічність;- метафоричність;- розлогість пейзажних картин; - наявність однієї-двох сюжетних ліній; - авторські відступи.
Аналіз кіноповісті (паспорт): Жанр: автобіографічна кіноповість (“автобіографічне кінооповідання”). Тема: щира сповідь письменника про дитинство, сповнене радощів і смутку, як джерело його духовності й мистецького таланту; зображення дитинства й джерел формування митця. Ідея: заклик любити життя, цінувати й берегти все те прекрасне, що робить людину духовно багатою і щасливою; оспівування краю дитинства, його людей, природи.
Сюжет: твір не має чіткого сюжету з послідовним розвитком подій — сюжет двоплановий: - основна сюжетна лінія — це ніби окремі новели (дитинство Сашка, його враження, сцени захоплення навколишнім світом),- другий план — ліричні відступи зрілого майстра слова (філософське осмислення художньої творчості, краси людської праці, природи й людини). «У цьому нарисі автобіографічного кінооповідання автор поспішає зробити відразу деякі визнання: в його реальний повсякденний світ, що не день частіше починають вриватися спогади».