Одяг княжої доби. Спіднім одягом була сорочка, тунікоподібного крою. Рукави підтягували до ліктя зборами та закріпляли поручами або браслетами на зап'ястях. Сорочки були біля шиї гладкими або призбираними. Посередині сорочки був невеликий розріз. Зверху по сорочці носили коротшу незшиту спідницю з трьох пілок. До закріплення такого незшитого поясного одягу вживали очкурі. Жінки (переважно дівчата) зверху по сорочці носили також коротшу занавіску.
Козацька доба (XV – XVIII cт.)Жінки феодалів у той час любили похизуватися своїми нарядами. Вони вдягали батистову сорочку, розшиту перлами. Поверх неї вдягали сукню з відкритим декольте та кунтуш. Голову прикривали очіпком та беретом. У селі дівчата носили довгу сорочку. На пояс жінки зав’язували запаску чи плахту. Взували дівчата постоли чи чоботи.
Правобережна та Лівобережна України (XVIII—XIX ст.)Тоді території України знаходилися під керуванням двох держав – Російської Імперії та Речі Посполитої. Цей поділ вплинув і на культурні цінності українців.“ясновельможі” на Правобережній Україні одягали яскраво-червоні кунтуші чи жупани. На голову чоловіки одягали шапки з дорогоцінним хутром. Сільські чоловіки одягали народне вбрання, яке відрізнялося від місця проживання. Жінки з вищого класу дозволяли собі сорочки з дорогих тканин, шовкові спідниці та шуби. Також не забували про прикраси – коралеве намисто та дукач, прикрашений рубінами й сапфірами.
На Лівобережній Україні мода зазнала впливу правління Петра І, який спрямував свої сили до досягнення “європейських стандартів”. Панська сорочка шилася із атласу та вишивалася шовком, сріблом і золотом. Її заправляли у шаровари яскравих кольорів. На сорочку одягали дорогий жупан, якого підперезували перським чи “слуцьким” поясом. Зверху одягався кунтуш або опанча. На урочистості одягалася шуби чи “ферзі”. На ноги взували кольорові сап’янові чоботи. Жінки одягали поверх сорочки керсет чи “кохту” (плечовий одяг), “простьобані” спідниці, свиту.
60-ті роки ХХ ст. Мода 60-х була підпорядкована двом класифікаціям – “на кожен день” та “на свято”. У робочі дні українці підбирали одяг відповідно до місця роботи. В моду входить комбінезон з функціональними кишенями. Щодо вихідного дня, то жіночий одяг підкреслював природні форми прекрасної статі. Також весь одяг вкорочувався.
70-ті роки ХХ ст. У ці роки тема “вкорочення” досягала свого піку. Серця український модниць підкорили міні-спідниці та чоботи-панчохи. Паралельно з цією тенденцією, популярним став кльош – розкльошені спідниці та брюки. Чоловіки ж полюбляли великі розміри у виборі костюму, краватки чи сорочки.
80-ті ХХ ст. Цей час в історії запам’ятався стилем унісекс, як у поведінці молоді, так і в одязі. Чоловіки та жінки одягалися фактично однаково – “дуті” плащі, куртки, штани-банани, джинси “варьонки”. Лиш наприкінці 80-х років у моду увійшли приталені жіночі піджаки, дефіцитні колготки з люрексом, і лосіни.