презентація "Історія виникнення української народної вишивки"

Історія виникнення української народної вишивки

Вишивка в Україні — це не лише улюблений і поширений вид рукоділля, а й світ краси і поетичних образів. Вона традиційно виконує певні функції: декоративні, обрядові, магічні. Нині основною серед них є декоративна функція — прикрашання одягу, побутових, обрядових, інтер’єрних виробів тощо.

У давні часи важливішими були магічні й обрядові функції вишивки. Вишивка споконвіку супроводжує людину протягом усього життя. Її використовують на хрестинах, під час народних свят, урочистих подій, на весіллях, під час проводжання людини у вічну путь.

Історія вишивки губиться у глибині тисячоліть. Вона використовувалась у багатьох культурах світу. Через нетривкість її матеріалів важко визначити, коли саме вона виникла і поширилася. Про давнє побутування вишиваних виробів на теренах України свідчать численні археологічні, історичні, літературні, фольклорні та речові пам’ятки. За цими пам’ятками дослідники реконструюють одяг давніх людей.r

Елементи символіки української народної вишивки знаходимо в орнаментах, якими прикрашали посуд ще 5500 років до н. е. трипільці, що творили свою культуру на наших землях. Наша земля приховує чимало таємниць минулого. Але із того, що вже знайдено, можна багато дізнатися. Так, за зображеннями одягу, щедро орнаментованого аплікацією, вишивальними швами, на давніх предметах можна реконструювати святковий одяг кімерійців (X—VІІ ст. до н.е.),скіфів (VII—III ст. до н.е.), сарматів (III ст. до н.е. — III ст. н.е.), які жили на наших землях

У похованнях перших століть нашої ери знайдено залишки вбрання, оздобленого вишивкою та аплікацією. Відшукана срібна фігурка людини підтверджує, що вишиванки були поширені в VI ст. н. е.

Вишивка була складовою художньої культури Київської Русі. В XI ст. сестра князя Володимира Мономаха — Анна — організувала в Андріївському монастирі першу вишивальну школу, де дівчата вчилися гаптувати* золотими і срібними нитками. З літописних джерел відомо, що мистецтво вишивки на наших землях ніколи не переривалося. Іноземні мандрівники засвідчують, що XVI— XIX ст. — це доба розквіту українського гаптування. Для цього використовували найрізноманітніші коштовні тканини: парчу, шовк, оксамит, атлас тощо.

У цей час гаптуванням оздоблювали предмети християнського культу, храмів, одяг священнослужителів, одяг козацької старшини. Унікальні зразки давніх вишивок збереглися до наших часів

Вишивкою здавна щедро оздоблюють одяг: жіночі головні убори, жіночі, чоловічій дитячі сорочки, плахти, кожухи, безрукавки, керсетки, кептарі, свити .* Гаптувати — вишивати шовковими, золотавими або сріблястими нитками.

Серед обрядових, інтер’єрних і побутових виробів найбільше уваги приділяють вишиванню рушників, скатертин, наволочок, фіранок, простирадл та ін. Не було хат у селах України, де б не було вишитих виробів. Та й зараз у багатьох хатах цінується вишивка, яка надає оселі самобутнього колориту, комфортної енергетики, святковості, поетичності, урочистості

Українська вишивка — культурне надбання нашого народу. Вона зачаровує глибинністю, різнобарвністю, вишуканістю, дивовижною красою. За вишиванками українців пізнають у всьому світі. Колись за так звані «золоті шви України» платили золотом, особливо цінувалося гаптування шовком. Пару волів треба було відlати за хустку, вишиту шовком. Особливим елементом українського одягу є коралі. За коралі хату можна було купити. За словами арабських, європейських мандрівників кількасотрічної давнини, жінки в Україні на грудях носять «цілі скарби».

Елементи народного костюма.

Який обряд з вишитим рушником зображено на вишивці?