Презентація "Історія звичайних речей. Олівці".

Історія звичайних речей Олівці Міністерство освіти і науки України Вінницький коледж Національного університету харчових технологій Вінниця 2019

Першим розмічальним інструментом була, напевне, обвуглена паличка, якою малювали зображення на стінах печери. Ранні греки та римляни користувалися шматками грифелю. Потім, приблизно у 1564 році, шахтарі знайшли біля Борровдейла (північно-західна частина Англії), м'яку сяючу речовину, якою можна було робити значно темніші позначки, ніж грифелем.

Розрізана на тонкі палички та обгорнута важкою стрічкою, речовина залишала чудові сліди. Потім, у 1779 році, вчені виявили, що чорний грифель насправді зовсім не був грифелем. Ця речовина була чистим природним вуглецем, родичем вугілля та діамантів, тому вчені дали їй нову назву - графіт. Але ми за звичкою продовжуємо називати її грифелем.

В 14 столітті художники малювали в основному паличками, виготовлювали із свинцю і жерсті, інколи їх називали "срібними олівцями". Перший опис олівця був зроблений Конрадом Геснером із Цюриха в 1565 г. в своєму "Трактаті про копалини". В ньому була приведена детальна будова олівця. Так виглядав олівець в 1565 г.

Профільний портрет воїна, виконаний Леонардо да Вінчі зберіг сліди срібного олівця.

Сьогодні виробляється більше 300 видів олівців для різних видів діяльності. Можна придбати прості олівці різної твердості. Існують олівці для нанесення написів на склі, тканині, целофані, пластмасі і кіноплівці. А також є у виробництві такі, що використовуються в будівництві і залишають слід на поверхні, що знаходиться на відкритому повітрі протягом декількох років.

Сучасним олівцям не більше 200 років. Приблизно 500 років тому в шахтах міста Камберленд в Англії був виявлений графіт. Вважається, що тоді ж почали виготовляти графітові олівці.

У німецькому місті Нюрнберг знаменита сім’я Фабер з 1760 року почала виготовлення олівців, використовуючи графітовий порошок, але вийшло це у них не зовсім успішно.

Пізніше в 1795 році, такий собі дядько Конт винайшов олівці, які він виготовляв з суміші графіту і деяких сортів глини, а потім обпалював в печі. Ця технологія використовується і сьогодні.

В кінці XVIII століття англійський парламент ввів жорстку заборону на вивіз дорогоцінного графіту з Камберленда. За порушення цієї заборони покарання було дуже суворим, аж до страти. За допомогою обробки високими температурами була досягнута висока міцність, проте ще важливішим був той факт, що зміна пропорції суміші давала можливість робити стрижні різної твердості, що і послужило основою сучасної класифікації олівців за твердістю.

Виготовлення олівця 1. Графіт подрібнюють до порошко­подібного стану та змішують із глиною, водою та іншою сировиною, такою як парафін і хімічні речовини.

Виготовлення олівця 2. Графітову пасту впресовують (вичавлюють) крізь вузькі отвори, щоб отримати тонкий стрижень. Цей стрижень нарізають на шматки завдовжки з олівець і висушують.

Виготовлення олівця 3. Тонкі кедрові дощечки завдовжки з олівець шліфують до отримання гладенької поверхні, потім на одній із сторін нарізають поздовжні паралельні жолобки.

Виготовлення олівця 4. На дощечки розпилюють тонкий шар клею і машина поміщає в жолобки графітові стрижні.

Виготовлення олівця 5. Жолобчасті дощечки без графіту та клею накладають поверх перших дощечок і притискають, доки клей не висохне.

Виготовлення олівця 6. Машина розрізає дощечки на необроблені олівці, надає їм необхідної довжини і форми (шестикутної чи круглої).

Виготовлення олівця 7. Інший станок фарбує олівці. Коли фарба висохне, останній станок нанесе на олівці логотип.

Невід’ємна гумка Деякі олівці мають гумки, які привозять із гумових фабрик. Циліндричні гумки вставляють у металевий «обруч», приклеєний до олівця чи обгорнутий навколо нього. Він має металеві виступи, які втискають у дерево.

Класифікація графіту Чим більше графіту містить стрижень олівця, тим він м'якший. Щоб зробити стрижень твердішим, до нього додають більше глини. Олівець з маркуванням 4Н дуже твердий, а олівець НВ має середню твердість і підходить для виконання більшості креслярських робіт.

У сучасних грифелях використовуються полімери, які дозволяють досягти потрібного поєднання міцності і еластичності, дають можливість виготовляти дуже тонкі грифелі для механічних олівців (до 0.3 мм).

Майже 2/3 матеріалу, що становить простий олівець, йде до відходів при його заточуванні. Це наштовхнуло американця Алонсо Таунсенду Кросу на створення в 1869 році металевого олівця. Графітний стрижень розміщувався в металевій трубці і міг висуватися на відповідну довжину. Цей винахід вплинув на розвиток цілої групи товарів, що використовуються сьогодні всюди. Найпростішою конструкцією є механічний олівець з грифелем 2 мм, де стрижень стримується металевими притисками — цанговий олівець. Відкриваються цанги при натиканні на кнопки на кінці олівця, що приводить до висовування на довжину, регульовану власником олівця.

Сучасні механічні олівці досконаліші. При кожному натисненні кнопки відбувається автоматична подача невеликої ділянки грифеля. Такі олівці не потрібно заточувати, вони забезпечені вбудованою гумкою і мають різну фіксовану товщину лінії.

59-річній німці видалили з голови олівець, що був причиною постійних головних болів і носових кровотеч, що мучили її практично все життя, повідомляє «Газета.ru». Маргрет Вегнер у віці 4 років впала з олівцем в руці. «Олівець пройшов через мою шкіру – і зник в голові», – розповіла вона журналістам. При цьому олівець не пошкодив жодної життєвої важливої частини мозку. Тоді дівчинку не зважилися прооперувати, але зараз нові технології дозволили видалити сторонній предмет. Велика частина олівця – завдовжки 8 см – була витягнута в ході операції в приватній берлінській клініці. Другий шматок завдовжки 2 см, за словами лікарів, видалити неможливо.

Найбільший у світі олівець виготовлено в Малайзії фірмою Faber-Castell. Довжина дерев'яного олівця становить близько 19,5 м. Він встановлений вертикально в спеціальній захисній скляній конструкції поряд з центральним офісом фірми в Куала-Лумпур. Цей рекорд занесений до книги рекордів Гіннеса.