Презентація: "Італія у 1800 - 1914 роках".

Італія 1800-1914 рр.

На кінець ХVІІІ, початок ХІХ століття на території сучасної Італії існували самостійні, незалежні держави. За контролем над цими державами вели боротьбу Австрійська імперія і Франція.Італійські держави станом на 1796 рік.

У 1787 році французька армія на чолі із Наполеоном увійшла на територію італійських держав, де були утворені підконтрольні Франції держави.Італійські держави, утворені Бонапартом станом на 1797 рік. У всіх колишніх монархіях було встановлено демократію та республіканське правління.

Після поразки Наполеона, за рішенням Віденського конгресу Італію переділили на вісім королівств і герцогств, а в північно-східній частині утворили Ломбардо - Венеціанське королівство, що входило до складу Австрійської імперії. У всіх італійських державах було відновлено абсолютну владу монархів. Папська область перебувала під світською владою Папи Римського. На території королівства перебувала австрійська армія та діяла австрійська поліція. Контроль на землями Італії здійснювався Австрією.

Рісорджименто (кін. XVIII ст. – 1870 р.)Період із кінця XVIII ст. до 1870 р. в історії Італії називають епохою Рісорджименто (Відродження).1818 - в Ломбардії граф Федеріко Конфалоньєрі очолив таємне товариство «Італійська федерація». Мета - звільнення від австрійського панування, незалежність, конституційна монархія в Північній Італії. Федеріко КонфалоньєріУ Центральній та Південній Італії діяли карбонарії. Своєю головною метою вони вважали боротьбу за національну незалежність Італії. Проблеми. Між італійськими державами існували митні кордони, у кожному королівстві й герцогстві діяли власні системи міри й ваги, грошові системи, закони. За рівнем економічного розвитку Італія суттєво поступалася Великій Британії, Франції та навіть Пруссії. Промислова революція розпочалася тут лише в 30—40-х рр. XIX ст. Розвиток сільського господарства відбувався дуже повільно. Цікаво, хто був «спонсором» цих організацій???

1820 - підняли повстання карбонарії в Неаполітанському королівстві. Австрійці розгромили неаполітанську армію й відновили в країні абсолютну монархію.1821 - розпочалася революція в Сардинському королівстві (П'ємонті). Її очолили карбонарії. Австрійська армія разом із прибічниками сардинського короля Віктора Еммануїла I придушила революцію. 1821 - розпочалася революція в Сардинському королівстві (П'ємонті). Її очолили карбонарії. Австрійська армія разом із прибічниками сардинського короля Віктора Еммануїла I придушила революцію.1831 - повстання в Пармі, Модені та Папській області. Спочатку повстанці перемагали, але внаслідок інтервенції австрійців зазнали поразки.

1831 - «Молода Італія» - революційна течія.1831 - в Марселі колишній карбонарій Джузеппе Мадзіні (1805—1872) заснував єдину загальноіталійську національно-революційну організацію «Молода Італія». Він сформулював принцип «Кожній нації — держава». Дж. МадзініВінченцо Джоберті – ліберальна течія. Уявляв майбутню об'єднану Італію федерацією держав, створеною за згодою їхніх монархів «без крові, без хвилювань, без революцій». Вінченцо Джоберті(1801—1852)

Революція 1848-1849 рр.1848.12.І – повстання в Палермо на острові Сицилія, завершилося перемогою. Війська неаполітанського короля залишили острів. У лютому-березні 1848 р. в Папській області, Тоскані й Сардинському королівстві були даровані конституції, обрано парламенти й сформовано уряди з поміркованих лібералів.18 березня 1848 р. повстання спалахнуло в Ломбардії, у місті Мілан. Антиавстрійське повстання перемогло у Венеції, де після цього була проголошена республіка.

1848.24.ІІІ - король Сардинії (П'ємонту) Карл Альберт оголосив війну Австрійській імперії. Однак наприкінці липня австрійці завдали поразки сардинській армії та відновили свою владу над Північною Італією. Карл Альберт1848. ХІ - спалахнуло народне повстання в Римі. Папа Пій IX був змушений погодитися на скликання Установчих зборів. 9 лютого 1849 р. вони позбавили Папу світської влади та проголосили Римську республіку. У березні 1849 р. воєнні дії проти Австрії відновив сардинський король. Папа Пій IX

Карл Альберт зрікся влади на користь свого сина. Новий король Сардинії Віктор Еммануїл II уклав угоду з австрійцями, відмовившись від претензій на Ломбардію та Венецію. Після цього австрійці на прохання герцога Тоскани придушили революцію у Флоренції. Австрійська армія взяла в облогу Венецію та рушила до Рима. Там до них приєдналися французькі війська. Із півдня на Рим розгорнула наступ армія неаполітанського короля. Віктор Еммануїл II1849.3. VІІ - Установчі збори в Римі затвердили Конституцію Римської республіки. Увечері того ж дня французи захопили місто. Останнім осередком боротьби залишалася Венеція, узята австрійцями в облогу. 22 серпня 1849 р. захисники міста капітулювали. Основне завдання революції — визволення та об'єднання Італії — залишилося невирішеним. Конституція Римської республіки1849.3. VІІ

1858. VІІ р. - К. Кавур домовився з Наполеоном ІІІ про допомогу у звільненні від австрійців Ломбардії та Венеції. К. Кавур. Наполеон ІІІЗа це П’ємонт повертав Франції території Савойї та Ніцци, отримані ним за рішеннями Віденського конгресу.1859.ІV - Австрія оголосила війну П’ємонту. У битвах під Палестро, Маджента й Сольферіно об’єднана франко - п’ємонтська армія розгромила австрійців і, розвиваючи наступ, звільнила Ломбардію. Палестро. Маджента. Сольферіно1859. VІІ - в Тоскані, Пармі й Модені в ході народних повстань були позбавлені влади герцоги з Габсбурзької династії. На початку 1860 р. за результатами плебісцитів ці держави приєдналися до Сардинського королівства. К. Кавур віддав Франції Савойю та Ніццу.

1860.ІV - спалахнуло народне повстання на острові Сицилія. Дж. Гарібальді прибув на Сицилію. Дж. Гарібальді1860. V - Дж. Гарібальді захопив Палермо й переправився на територію Апеннінського півострова. 1860.7.ІХ - війська Дж. Гарібальді увійшли до Неаполя. Король утік, а його армія капітулювала. Дж. Гарібальді проголосили тимчасовим диктатором обох Сицилій. Палермо. Неаполь

1860.ІХ - сардинська армія розгромила папські війська й зайняла більшість папських володінь. 1860.15. Х - сардинські війська увійшли до Неаполя. Незабаром відбувся плебісцит, на якому неаполітанці й частина захопленої сардинцями Папської області висловилися за приєднання до П’ємонту. Радикали, очолювані Дж. Мадзіні, вимагали проголосити республіку, однак К. Кавур переконав Дж. Гарібальді розпустити свою армію та передати владу Віктору Еммануїлу ІІ. На кінець 1860 р. майже вся Італія, крім Венеції та невеликої частини Папської області з Римом, увійшла до складу Сардинського королівства. Дж. Мадзіні

ГРОМАДЯНИПАРЛАМЕНТ1861.17.ІІІ - парламент проголосив Віктора Еммануїла першим королем об’єднаної Італії. Віктор Еммануїл ІІПершим прем’єр-міністром Італійського королівства став К. Кавур. К. Кавур. За державним устроєм новостворена держава була конституційною монархією із двопалатним парламентом. Він складався з палати депутатів, яких обирали виборці, і сенату, члени якого призначалися королем. Однак унаслідок значного майнового цензу виборче право отримали лише 2,5 % населення країни. ПРИЗНАЧАЄКОРОЛЬПРИЗНАЧАЄУРЯДСЕНАТПАЛАТА ДЕПУТАТІВВИБОРИ

1866.ІV - укладено пруссько-італійський договір про спільні дії проти Австрії. У червні того ж року, коли розпочалася австро-прусська війна, італійські війська увійшли до Венеціанської області. За підписаним пізніше договором Австрія була змушена визнати входження Венеції до складу Італійського королівства.1870. Італійськими військами було взято Рим. Так завершилося об’єднання Італії. Спроба поділити італійські землі між Німеччиною та Францією зазнала невдачу.

1871. - король підписав закон, за яким:папа римський оголошувався особою священною і недоторканною,На утримання папського двору держава виділяла кошти,його територіальні володіння обмежувалися Ватиканським палацом і ще кількома будівлями,Папа мав право підтримувати дипломатичні відносини з іншими країнами. Віктор Емануїл II1861-1878 рр. Після утворення єдиної держави політичну боротьбу між собою вели дві партії (точніше, політичні блоки): Історична права, або «праві», та Історична ліва, або «ліві». «Праві» представляли інтереси земельної аристократії, фінансистів, «ліві» — промисловців. 1892. - виникла Соціалістична партія італійських трудящих (із 1895 р. — Італійська соціалістична партія).1895. — виникла Італійська республіканська партія. 1895. — виникла радикальна партія.

До політичної боротьби долучився Папа Пій X. Папа Пій Х1903 —1914 рр. Об’єднання країни створило умови для активного економічного розвитку. Внутрішній ринок був вузьким, промисловість розвинена слабко, до того ж лише на Півночі країни. Протягом перших 20 років після об’єднання темпи розвитку країни були невисокими, проте в цей періодвідбулися структурні зміни в економіці, соціальній сфері, які стали основою промислового піднесення наприкінці XIX — на початку XX ст. Так, у сільському господарстві великі поміщицькі господарства втягувалися в ринкові відносини, відбувалася його спеціалізація та вирізнення трьох головних галузей:зернової;вирощування винограду, цитрусових і маслин;скотарства. Наприкінці XIX ст. на кошти держави створювалася мережа залізниць, видавалися дотації (грошова допомога) та державні замовлення великим промисловцям. Частина підприємств перебувала під управлінням військового міністерства, установлювалися державні монополії на деякі види продукції.

Монополізація. На початку XX ст. виникли монополістичні об’єднання, які встановили контроль над основною частиною промисловості. Найбільші банки країни — Римський банк, Італійський комерційний банк — через акціонерні товариства контролювали цілі галузі промисловості. Північ країни була промислово розвиненою, тоді як Південь залишався аграрним придатком із низьким життєвим рівнем населення. Протягом 1900—1914 рр. випуск промислової продукції зріс на 90 %.Італія з аграрної країни перетворилася на аграрно - індустріальну. І все ж, вона відставала від провідних країн і за рівнем доходів на одну особу посідала останні місця серед країн Європи. Еміграція. Надлишок робочої сили призвів до масової трудової еміграції до США, Німеччини, Франції, Швейцарії, Бразилії, Аргентини. Загалом Італію залишили 7,7 млн осіб.

Спалахували страйки робітників (Мілан, 1898 р.), селянські повстання (острів Сицилія, 1893—1894 рр.). СТРАЙКВбивство короля Умберто І (1878—1900 рр.) емігрантом, що повернувся зі США, анархістом Гаетано Бреші. Умберто I1878-1900 рр. Гаетано Бреші

Ліберальна ера Дж. Джолітті. Реформи на початку XX ст., увійшли в історію як Ліберальна ера. Джованні ДжоліттіПрем'єр - міністр. В економічній сфері він сприяв розвитку торгівлі й підприємництва, розширенню внутрішнього ринку, здійснював заходи щодо посилення ролі держави в економічних процесах (націоналізував залізниці, надавав державну допомогу та замовлення, вигідні кредити), упорядкував фінанси й борги країни. Усе це забезпечило стрімке економічне зростання, особливо на Півночі країни, де постали могутні індустріальні центри. Для зняття соціальної напруженості й посилення демократичних тенденцій Дж. Джолітті провів дві виборчі реформи, які сприяли розширенню виборчих прав: їх отримали 25 % населення. Було знято обмеження на створення робітничих організацій та профспілок, визнано право на страйки. Запроваджувалися громадські роботи й трудове законодавство, що обмежувало робочий день і забороняло нічну працю жінок та підлітків.

У 80-ті рр. XIX ст. основним напрямком колоніальної експансії стала Північно-Східна Африка.1885. - італійська армія захопила місто Массауа на узбережжі Червоного моря, що стало основою для завоювання першої колонії — Еритреї.1888. - Італія оголосила свій протекторат над Сомалі, але отримала тільки частину країни (рештою заволоділи Англія та Франція). Массауа

НІМЕЦЬКА ІМПЕРІЯАВСТРІЙСЬКА ІМПЕРІЯ1888ІТАЛІЙСЬКЕ КОРОЛІВСТВО1888. – укладено союзницький договір із Німеччиною та Австро – Угорщиною, спрямований проти Франції. Антифранцузький характер зовнішньої політики був зумовлений тим, що Франції ще за часів Наполеона III було віддано Савойю та Ніццу.1911. - Італія відвоювала в Османській імперії Лівію та острови Додеканес в Егейському морі. Таким чином, й склалися передумови Першої світової війни!!!