Презентація "Іван Драч. Біографія. "Балада про соняшник""

ІВАН ДРАЧ «Балада про соняшник»

Іван Федорович Драч — український поет, драматург, сценарист, перекладач, громадський і політичний діяч, один із провідних представників «шістдесятників», автор численних поетичних збірок, творів, сценаріїв, лауреат Шевченківської премії та інших нагород, перший голова Народного Руху України.

НАРОДИВСЯ17 жовтня 1936 року у с. Теліжинціях , Тетеївського району, Київської області 

НАВЧАВСЯТетіївська середня школифілологічний факультет Київського університету (не закінчив)дворічні Вищі сценарні курси в Москві

У 1951 р. у районній газеті був надрукований його перший вірш «МИ ЗА МИР».

ОСОБИСТЕ ЖИТТЯ За життя Іван Драч охоче спілкувався з журналістами. В одному з інтерв’ю він розповів історію зі свого дитинства про перше кохання. Ним стала перша вчителька Фросина Федотівна. Митець пригадував, як виконував її завдання — писав гасло на червоному полотні. Робив це дуже повільно, адже так можна було якнайдовше побути поруч із коханою. Хлопчик мріяв, що в майбутньому вони одружаться і разом виховуватимуть трійко дітей Фросини Федотівни, адже їхній батько загинув на фронті. Одружився Іван Федорович із жінкою на 9 років молодшою від нього на ім’я Марія (нар. 1946). У подружжя народилось двоє дітей — син Максим (нар. 1965) та донька  Мар’яна (нар. 1972). Діти створили власні сім’ї, подарувавши батькам онуків. Син не пережив батька, загинув 2009 року.

Творчий шлях розпочав у період «хрущовської відлиги». Дебютував 1961 році, коли київська «Літературна газета» опублікувала його поему-трагедію «Ніж у сонці». Цікавою видається вже перша збірка поета «Соняшник», у якій оспівувалась доля звичайної людини, невичерпність людського генія на теренах науки й техніки, бажання розгадати таємниці буття. І до сьогодні «візитковими» для Івана Драча є твори, які ще на початку 60-х захоплювали читачів неординарністю поетичного мислення: «Балада про соняшник» (котра дала назву й дебютній збірці) та «Етюд про хліб». ТВОРЧИЙ ШЛЯХ

Помер уранці 19 червня 2018 року у віці 81 року в київській клінічній лікарні «Феофанія» після важкої хвороби легень.

Ідея твору — уміння бачити красу в повсякденні; возвеличення ролі поезії, творчості й натхнення в житті людини. Тема поезії — зустріч хлопчиська-соняшника з поезією-сонцем, що втілює народження митця. За жанром твір ― це модерна балада. Поет осучаснив фольклорний жанр, який, утім, зберігає свої характерні риси: метаморфози (перевтілення); драматизм. Форма вірша ― верлібр. Вид лірики: філософська .“БАЛАДА ПРО СОНЯШНИК”

Герої та образисонце — давній символ світла й енергії. У вірші «Балада про соняшник» воно втілює творчу енергію, ідеал прекрасного.соняшник — «маленька копія» сонця — нагадує про можливість людини творити прекрасне.хлопчисько — втілення дитячої наївності, несформованості, допитливості в пізнанні світу, безтурботності.дядько як олюднений образ сонця втілює дорослість, зрілість, є взірцем для дитини.

Художні засоби вірша «Балада про соняшник» Івана Драча. Анафора: «Він бігав наввипередки з вітром, //Він вилазив на грушу, //і рвав у пазуху гнилиці, // І купався коло млина,і лежав у піску». Кольоросимволізм: зелений — юність, червоний — натхнення, золотий — багатство, оранжевий — життєдайність. Метафора: «щоб стати навіки соняшником». Символізм: сонце, соняшник. Уособлення: «В соняшника були руки і ноги, // Було тіло, шорстке і зелене. // Він бігав наввипередки з вітром, // Він вилазив на грушу, // і рвав у пазуху гнилиці, // І купався коло млина, і лежав у піску, // І стріляв горобців з рогатки». Епітети: «шорстке і зелене тіло», «красиве засмагле сонце», «золоті переливи кучерів», «червона сорочка», «золоте німе захоплення», «сонце моє оранжеве». Риторичні звертання-оклики: «Дайте покататися, дядьку!», «Поезіє, сонце моє оранжеве!». Гіпербола: «І застиг він на роки й століття // В золотому німому захопленні».Інверсія: «В соняшника були руки і ноги, // Було тіло, шорстке і зелене».

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!