Іван Франко

Іван Якович Франко народився 27 серпня 1856 року в селі Нагуєвичі Дрогобицького повіту у Східній Галичині (тепер Львівська область). Тобто за походженням він галичанин.  1862 – 1864 рр. – Іван Франко навчається в початковій школі Ясениця Сільна.

1864 – 1867 рр. – навчання в школі при василіанському монастирі у Дрогобичі.

1867- 1875 рр. – навчання в Дрогобицькій гімназії.

1874 р. Іван Франко дебютував сонетом “Народна пісня” у львівському журналі “Друг”.

З 1875 р. Іван Франко – студент філософського факультету Львівського університету, учасник редколегії журналу “Друг”.

У 1876 р. виходить перша поетична збірка “Баляди і розкази”.

У червні 1877 р. Івана Франка заарештовано (на 9 місяців).

У 1878 році разом з Михайлом Павликом засновує демократичний журнал “Громадський друг”; видає два збірники “Дзвін”, “Молот”.

У березні 1880 р. в селі Яблуневі австрійські жандарми вдруге заарештували Івана Франка.

З 1881 року бере активну участь у виданні журналу “Світ”.

В 1891      році Франко     завершує      навчання      в   Чернівецькому університеті.

З 1883 року він працює у щоденній газеті “Діло”, журналі “Зоря”.

Цікаві факти з життя автора

Іван Якович смачно готував каву. Іван Франко понад усе

любив збирати гриби. Їх варили, смажили, сушили на зиму. Донька пише: «Присмажені гриби з молодою картоплею були смачною й улюбленою стравою тата».

Іванові Франку належить ініціатива ширшого вживання в Галичині назви    Навчаючись у Дрогобицькій «українці» замість «русини» — так     гімназії, Франко жив на традиційно називали себе корінні     квартирі в далекої родички

галичани. В «Одвертому листі до галицької Кошицької на околиці міста.

української молодежі» (1905) Франко писав:     Нерідко спав у трунах, які «Ми мусимо навчитися чути себе виготовлялися у її столярній українцями — не галицькими, не майстерні («У столярні»).

буковинськими, а українцями без соціальних кордонів…»

Історична повість "Захар Беркут"

українського карпатського племені проти нашестя монголів.

Вперше надруковано в журналі «Зоря» у 1883 році у № 7-15. Після журнального друку у тому ж 1883 році повість вийшла окремою книгою у Львові у «Друкарні Товариства ім. Шевченка»: твір було опубліковано без суттєвих змін і відхилень від першодруку, проте в текст повісті внесено деякі мовноправописні поправки.

1902 року у Львові у цій же «Друкарні Товариства ім. Шевченка» накладом «Українсько-руської видавничої спілки» вийшло друге видання повісті з деякими мовноправописними поправками автора. Усі наступні видання твору були передруками саме видання 1902 року.

За жанром «Захар Беркут» – історична повість.

Літературний рід: епос.

Напрям: реалізм + романтизм.

Ідея: возвеличення мужності, патріотизму, винахідливості, рішучості, вміння долати перешкоди, боротися з труднощами; засудження підступності, зради, жадності, жаги до збагачення за рахунок інших.

Основна думка «Захар Беркут»: сила народу — в його єдності, підтримці, повазі одне до одного.

Головні герої

Захар Беркут — тухольський старійшина, знахар. Все життя віддав служінню громаді.

Замолоду три роки вчився лікарської справи у монаха Акинтія та подорожував по Русі.  Максим Беркут — наймолодший син Захара, перейняв ідеали батька, хоробро б’ється у першій сутичці з монголами. Закоханий у боярську дочку — Мирославу.

 Тугар Вовк — боярин, якому князь пожалував землі Тухольчини. Вважає себе вищим за громаду і хоче насаджувати нові порядки. Відмовляється віддавати Мирославу за Максима бо вважає простого смерда недостойним боярської дочки. Видав монголам плани руської дружини напередодні битви на Калці, та знову стає зрадником, приводячи монголів до Тухлі.

 Мирослава — дочка Тугара Вовка. Не поділяє батькових упереджень і відповідає Максиму взаємністю. Невдало відмовляє батька від зради, і сама переходить на бік тухольців.

 Бурунда — монгольський командир, що вирізняється силою та жорстокістю, а не воєнною мудрістю. Веде десятитисячне військо на тухольський перевал!

Композиція

 Епіграф, авторська передмова, 9 розділів.

Жанровими рисами історичної повісті є:

  використання давніх географічних назв  об’єктивного зображення історичних подій  колоритних описів стародавніх звичаїв

 мови оповіді, наближеної до мови зображуваної доби

Палітурка видання Дніпра 1974 року авторства Георгія Якутовича