Презентація "Іван Франко "Зів'яле листя""

Любов , як сонце світу відкриває Безмежну велич людської краси І тому світ завжди благословляє І сонце, що встає, і серце, що кохає . В . Симоненко

"Зів'яле листя" у серці і пам'яті поета

Що є кохання для Франка?

Кохання – це кара, це сумна в'язниця, Бог від якої заховав ключі… П. Сорока

Збірка "Зів'яле листя" (Львів, 1896) — цикл любовної поезії, де ліричний герой — "людина, яка глибоко відчуває, але мало пристосована до практичного життя". Проте його не можна повністю ототожнювати з Франком. Але особистісні фактори, безперечно, відіграли свою роль.

Усім цікаво, хто вони, оті три Франкові кохання, ті три музи, три жінки його творчої долі…

Тричі мені являлася любов. Одна несміла, як лілея біла, З зітхання й мрій уткана, із обснов

Явилась друга – гордая княгиня, Бліда, мов місяць, тиха та сумна, Таємна й недоступна, мов святиня. Мене рукою зимною вона Відсунула і шепнула таємно: «Мені не жить, тож най умру одна!»

Явилась третя - женщина чи звір? Глядиш на неї - і очам приємно, Впивається її красою зір. То разом страх бере, душа холоне І сила розпливається в простір.

«Тричі являлася мені любов…» Ольга Рошкевич Юзефа Дзвонковська Цилина Журавська- Зигмунтовська

"З теперішньою моєю жінкою я оженився без любові, а з доктрини, що треба оженитися з українкою, і то більш освіченою, курсисткою. Певна річ, мій вибір був не архіблискучий і, мавши іншу жінку, я міг би розвинутися краще і доконати більшого", — згодом розчаровано писатиме поет.

Але є такі рядки, присвячені дружині: Спасибі тобі, моє сонечко, За промінчик твій – щире словечко! Як промінчика не здобуть притьмом, Слова щирого не купить сріблом. В сльоту зимнюю, в днину млистую Я дорогою йду тернистою; Кого я любив, ті забулися, А з ким я дружив - відвернулися. Відвернулися та й цураються, З труду мойого посміхаються…

Складними були стосунки подружжя Франків. Однак знову ж... Четверо прекрасних дітей, вихованих цим подружжям (сини Андрій, Петро і Тарас, донька Анна) великою мірою компенсують «ту серцеву недостатність», на яку воно страждало.

Яким постає Іван Франко на сторінках збірки? Чоловік, що страждає з нерозділенного кохання, але вдячний за це долі… Тонкий лірик, з-під пера якого з’являються поезії-перлини, що стають піснями… Людина, яка в особистій трагедії не відрікається від громадянського обов'язку… «Декадент» «Чого являєшся мені у сні?» «Червона калино, чого в лузі гнешся?»

Любов не залежить від нашої волі, приходить без нашої заслуги, щезає без нашої вини… Іван Франко