Презентація "Іван Крип'якевич. "Малі козаки"

Ось дзвінок для вас лунає,У світ літератури закликає!Будемо твори вивчати,Щоб гарно історію знати! Презентацію піготувала учитель української мови і літератури Бірюкова О. В.

Хто такі козаки?

Козак Слово «козак» означає «вільний воїн».

Одяг

 Цікаві факти Окрім зброї, сили і вміння гарно битися, козаки мали ще одну значну перевагу – кмітливість та хитрість. Практично завжди їм вдавалось непомітно підкрастися до ворога та застати його зненацька. Звичайно це додавало шансів здобути перемогу. 

Січ Козаки жили в куренях на Січі, яку оточував глибокий рів і височезний вал, з дозорними баштами і бійницями для гармат. Жінок на Січі не було.  Також на Січі був Майдан для навчання військової вправи, де майбутніх вояків вчили триматися на коні, володіти шаблею та стріляти. На цьому ж Майдані козаки голосували за Гетьмана і карали тих, хто порушив закони Запоріжжя.

Чайка Використовували перевернуті чайки – славнозвісні човни козаків, котрі не боялись ні штормів, ні ворожих військових кораблів. Їх часто перевертали догори дном, аби непомітно підкрастися до ворога.

Відпочинок Запорожці полюбляли культурний відпочинок: грали на музичних інструментах, співали пісень, танцювали та влаштовували показові бої на втіху собі та іншим. Також було у них багато справ по господарству, адже на Січі жінок не було, то ж доводилося поратися самотужки.

Ось такі от хлопці жили на Запоріжжі

ІВАН ПЕТРОВИЧ КРИП'ЯКЕВИЧ (25.06.1886р.—21.04.1967р.) народився у м. Львові у сім'ї священика. Буває, поталанить дитині, і оте благодатне зерно засіють їй у душу батьки, чи школа, чи старші товари­ші, чи випадкові люди. До таких щасливих зараховував себе й І. Крип'я­кевич. Щоправда, школа (польська гімназія) аж ніяк не могла вико­нати такої програми, тому роль вихователя взяв на себе його батько, вчений-теолог.

Якось один із старших товаришів, Степан Гасюк, завів Івана Крип’якевича, учня 6-го класу, до бібліотеки Наукового товариства імені Т. Г. Шевченка. «Бібліотекар, Михайло Павлик (відомий громад­ський діяч і письменник), добряча людина,— згадує у своїх мемуарах І. Крип'якевич,— позичив мені без будь-якої поруки том Записок НТШ, де була стаття І. Франка «Козак Плахта». Це наукове видання справило на мене велике враження, і я рішив стати істориком України.»

З 1904-1909 рік навчався на філологічному факультеті Львівського університету. У студентські роки брав активну участь у боротьбі за укра­їнський університет, займався культурно-освітньою діяльністю. Перші оповідання і п'єси надрукував у дитячому жур­налі «Дзвінок». У 1908р. організував «Просвітній гурток»

Усі художні твори І. Крип'якевича публікувалися під псевдоніма­ми («Петренко» — це данина батькові Петрові Крип'якевичу, Горишівський — пов'язаний з Горишевом на Холмщині, де дід Івана Крип'яке­вича, О. Михайло, був парохом).

У 1912р. Іван Крип’якевич публікує історичне оповідання з часів Хмельниччини «Малі козаки», яке було зустріте сучасниками із захопленням, про що свідчить рецензія в газеті «Неділя» (1912).

«Малі козаки»Жанр: історичне оповідання. Тема: зображення часів боротьби українського козацтва з польськи­ми паничами на чолі з Б. Хмельницьким; мрія малих хлопців стати ко­заками, присвятити своє життя, навіть віддати його, якщо потрібно, за визволення України від загарбників, за вільне життя.Ідея: уславлення хлопців, малих козаків, які прагнули служити своєму та гетьмана Б. Хмельницького. Основна думка: ніхто не знаходиться осторонь, коли Україні загро­жує небезпека, поневолення, навіть малі козаки. «Ми молоді, але готові віддати на службу вітчизні все наше життя, а як буде треба, то, й смерть приймемо для добра України...»

Композиція. Твір складається з чотирьох частин: I. Знайомство з хлопцями; їх прагнення стати козаками; промова козацтва до селян. II. Опис козацького війська, задум хлопців організувати козацтвоІІІ. Озброєність малих козаків, бажання хлопців боронити волю України. IV. Обирання Василька отаманом малих козаків; раптова зустріч хлопців із Б. Хмельницьким

Елементи сюжету: Експозиція: випасаючи власну худорбу, хлопці намагаються побачити козацтво, яке йшло повз село Нова Воля. Зав'язка: промова козаків до селян від імені Б. Хмельницького;Кульмінація: утворення малого козацтва, прагнення козаків борони­ти Україну від будь-якого ворога, поневолювання. Розв'язка: зустріч малих козаків із Б. Хмельницьким, його промова до них: «Приймаємо вас, малі козаки, до запорозького війська».

Герої твору: Василько Романів, Лесь Береза, Остапко Варениця, Грицуньо Петрів, Михайло Олійник, Іванко Чорний, Степан Великий, Пет­русь Карпенко, Михалко Дяченко, дід Стефан, Б. Хмельницький.

Бесіда за змістом твору. Яка історична епоха відображена в оповіданні? (Хмельниччина, бо­ротьба українського народу з ляхами.)Чим зацікавився гурт хлопців? (Проїздом повз села козацького вій­ська.) Як ви гадаєте, чому?

Як І. Крип'якевич змальовує козаків? Опишіть їх зовнішність.«Наші лицарі сиділи на рослих конях, прибрані були в сині жупани, підпоясані жовто-золотими поясами, на головах мали високі шапки, че­рез плече рушниці, при боках висіли довгі криві шаблюки, а при поясі ще якесь знаряддя. Сідло в одного було дивної роботи, вкрите оксамитом чи якоюсь іншою дорогою матерією, а уздечка хіба посаджена само­цвітом, так світилася».

«Попереду їхали козацькі музики. Усі на ко­нях з інструментами, аж дивно було глядіти. Інструментів було без числа, а такі незвичайні, що у нас ніколи не відали. Одні грали на тру­бах і сурмах; труби були то великі, то маленькі. Інші козаки били в бубни, а бубни також були різної величини: деякі дуже великі і голос­ні, а інші маленькі, що дрібонько торохкотіли. їхали на конях і банду­ристи з великими бандурами перед собою, а пальцями водили по стру­нах то швиденько, то спроквола. Се була дивна музика». «їхали козаки в рядах, різними відділами зі старшиною».

Десять козаків — то був де­сяток, а коло них їхав отаман. Сто козаків — се була сотня, а стар­шим був сотник, і він їхав перед своїм відділом. Тисяча козаків — се був полк, а старшиною був полковник; але в деяких полках було їй більше козаків, певно, по кілька тисяч. Кожний старшина мав відзнаку своєї власті: полковники мали золочені булави, сотники тримали в руках менші булави, пірначі, а отамани мали прості палиці, тільки деякі були з булавами. Кожен відділ козаків мав свій знак: десятки мали малі пра­порці, а називали їх «значками»; сотні мали більші прапори; а найбільші і найгарніші були полкові хоругви. Козацькі прапори були різної краски: деякі червоні, інші сині, ще інші — жовті.

«Козаки були в різних одягах, найбільше мали на собі сині і червоні жупани, а на головах великі шап­ки. Але деякі були в залізних збруях, панцирах, а як їхали, залізо дзве­ніло глухим голосом. Оружжя мали всілякі: стрільби і рушниці, шаблі, пістолети; деякі відділи мали в руках довгі списи, дерев'яні із залізними кінцями, інші були з луками через плечі. Позаду за кожним полком везли військові гармати. Се були тяжкі, великі штуки з широкими чорними гирлами. За гарматами їхали довгі вози з військовими припасами; везли кулі, порох у залізних скринях, всякі харчі — муку, сухарі, сушене м'ясо і рибу і всякі інші потрібні речі».

- Для чого козацьке військо прибуло до села? - Як про це зазначено у грамоті, прочитайте. «Богдан Хмельницький, гетьман, з усім вій­ськом запорозьким усім взагалі і кожному з осібна, кому про се знати належить, доносимо, що ми вийшли з великою силою із запорозької землі і йдемо до вас, щоб висвободити вас з давньої неволі і зробити вольними. Довгі роки терпіли ми вже кривду і насильства. Цілому світові відо­мо, як нищили нас польські пани. Накладали на нас невольницькі тягарі і панщизняні роботи, руйнували наше добро, кривдили наші діти. Хто ішов з жалобою і шукав справедливості, той знаходив тільки сміх і зне­вагу. Коли ми домагалися наших прав, називали нас бунтівниками. За­були про се, що ми нашими грудьми боронили Польщу перед татарами. Поляки бажають знищити весь козацький рід. На всі ті кривди нема ін­шого способу, лише зламати поляків силою. Нехай козаки і селяни разом кинуться на ворогів. Хоч ворожа сила велика, ми не вступимося перед ними,— покладемо перед ними мертві трупи, застелимо дорогу моги­лами. Мусимо добути давню свободу, яку мали батьки наші...»

- Хто, на думку хлопців, міг вступити до козацького війська? («...до козацького війська кожному можна йти; козаки — се такі самі люди, як в нашім селі, тільки не хочуть слухати пана і не роблять панщини. До війська приймають кожного, хто захоче до них приступити. Па­рубки з нашого села говорили, що підуть із козаками...»)- Як цю пропозицію Василька прийняли хлопці?- Кого ви вважаєте козаком? Які риси характеру повинні бути в нього? (Завзятість, мужність, винахідливість, спритність, рішу­чість, ненависть до ворога).

- Про яку пригоду з шаблею розповів Василеві дідусь Стефан? Пере­кажіть її. Як ця розповідь характеризує прадіда хлопця?- Якою зброєю знарядилися хлопці для створення власного козаць­кого війська? (У Стефанка — старий лук; у Іванка — довгий спис; у Леся — велика, тяжка рушниця; інші хлопці принесли топір; вила; добрий дрючок, оковалий залізом; бучки; палиця (у Грицуньо); у Остапка — гармата; моздір.)

ПРОМОВА ВАСИЛЬКА НА НАРАДІ ХЛОПЦІВ Тоді Василь зняв з голови свою високу шапку, вклонився низенько товариству на всі сторони і почав говорити: -Панове молодці! Задумали ми вчора велике діло, а нині маємо його виконати. Пришили до нас з далекої сторони наші брати запорожці, щоб висвободити нас з тяжкої неволі, привернути нам волю і щастя. Гетьман Богдан Хмельницький кличе нас всіх, щоб ми йшли разом з ним воювати ворогів. До козаків ідуть всі, хто тільки може, — наші батьки, діди, старші брати. Підемо і ми, молоді! Може, ми ще непридатні до війська, може, не маємо сили до тяжкої військової служби, але маємо добру охоту і робитимемо все, до чого нас заставлять. Ми молоді, але готові віддати на службу вітчизні все наше життя, а як буде треба, то й смерть приймемо для добра України... Всі підемо до козацького війська! Годяться всі?

- Про що свідчить клятва Василя перед хлопцями — малими козака­ми, і хлопців перед Василем? «— Отся шабля буде добрим на нагоро­ду, а лихим — на кару. А я не зложу її, поки не помстимо нашої крив­ди і не здобудемо волі України.— Ми всі підемо з тобою, всі положимо голови за нашу вітчизну! — однодушно загомоніли хлопці»- Які посади визначалися серед козацтва? Отаман, писар, хорунжий (носить прапор), трубач, довгобуги, обозний, суддя, осавули, старши­ни, пушкар, чура

Зустріч малих козаків із Б. Хмельницьким? Промова Валька перед справжніми козакаами-запорожцями: Василько перший прийшов до себе. Поблід дуже, але твердо виступив наперед і голосно сказав:— Ми з села Нової Волі. Чули, що гетьман Богдан Хмельницький всіх кличе на війну з поляками, на нашій раді рішили іти до козацького війська. Отсе наш цілий курінь, а я отаман, Василь Романів. Козаки цікаво слухали слова Василька.— На війну вибираєтеся, справді на війну?— До козацького війська! До козаків! Всі ми хочемо боротися з ворогами, — однодушно відповіли хлопці.— Ви ще малі! Військова служба тяжка... на війні небезпечно...— Ми готові віддати наше життя, щоби здобути волю Україні!Тепер замовкли запорожці, — з дива не могли вийти, як побачили тих малих, а таких завзятих козаків.

В одну мить відкрилися всі хлоп'ячі голови, — хлопці почали тиснутися вперед, щоб побачити лице гетьмана, діткнути його одежі, привітати дорогого гостя... Десятки рук піднялося догори.— Слава, слава, слава! Слава гетьману України!З радістю дивилися старі, сивовусі запорожці на завзятих хлопців, що оточили довкола гетьмана. А Богдан Хмельницький підніс догори гетьманську булаву і промовив поважним голосом:— Воістину кажу вам — побідить Україна, як матиме таких синів... А до хлопців звертаючись, сказав гетьман з ласкавого усмішкою:— Приймаємо вас, малі козаки, до Запорозького Війська.— Слава гетьману, слава, слава! — кликали хлопці з безмірним натхненням...

Юні громадяни! Твір І. Крип'якевича «Малі козаки» дуже актуальний, бо розповідає про те, як весь український народ, як і зараз під час війни, повстав на боротьбу за свою незалежність і волю. Пам’ятаймо, що ми повинні пишатися героїчним минулим своїх предків і знати правду про те, що і як «було колись в Україні»

Домашнє завдання: Намалювати малюнки до оповідання Івана Крип'якевича "Малі козаки" або підготувати повідомлення про життєвий і творчий шлях письменника Олександра Олеся.