Презентація. Іван Підкова

ІВАН ПІДКОВА

ІВАН ПІДКОВА (ІВАН СЕРПНЯГА , ІВАН ВОДА)- (1533-1578)Народився у 1533 р. В Молдові чи на Брацлавщині. Його рідний брат Іван Воде був молдовським господарем. Перше слово, почуте немовлям, було: «Ого!» Це вигук баби-пупорізки, яку вразив зріст Івана. Дійсно, дорослий Підкова мав унікальний зріст – 2м 29 см.

ПОХОДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО ВАТАЖКАЗа переказами, немовлям був врятований від татар; вихований козаками (згадано в народній думі «Люлі немовляті Івоні» (за Йосифом Богданом Залеським)). Мав рідкісну фізичну силу і надзвичайний зріст, запросто ламав руками підкови (за це запорожці прозвали його «Підковою»), міг зупинити віз, запряжений 6 кіньми, ухопивши його за заднє колесо, та був здатен волячим рогом пробити дубові ворота. Його охрестили «Волошенином», себто по-тодішньому молдованином

Походження прізвища Першу козацьку січ – засіку, заслін від нападу ворогів – було збудовано на околиці міста Черкаси, у районі Дахнівки, на березі Дніпра. Одного разу до козаків приєднався юнак-молдаванин на ім ’я Іван Сап ’яга. Отаману козаків Іван розповів, що його рідне село на березі річки Південний Буг неподалік від Умані спалили татари, а батьків і наречену захопили у полон. Тож юнак вирішив податися до козаків, щоб помститися ворогам. Оскільки молдаван у ті часи називали волохами, спочатку козаки нарекли прибульця Волошеним. Прізвисько Підкова хлопець отримав пізніше – він виявився настільки дужим, що легко гнув і ламав однією рукою підкови. До наших часів зберігся лише один портрет цієї людини роботи невідомого митця початку 17 століття. На звороті є напис: «Той Підкова був такої сили, що не тільки ламав підкови, але й таляри, а узявши в руки волячий ріг, пробив ним ворота».

Походи в Молдавію. Будучи людиною, як на той час, освіченою та маючи великий військовий досвід, Іван Підкова добре знався на дипломатії сусідніх держав. Узявши до рук гетьманську булаву, він швидко знайшов слабке місце турецького султана – Молдавію. У 1577 році молдавські бояри, невдоволені правлінням ставленика турків Петра Мірчича Кривого, прохали допомоги в гетьмана Івана Підкови та отамана Якова Шаха. Козаки вирушили в похід, розбили військо Петра Кривого і 20 листопада 1577 року зайняли Ясси. 13 грудня 1577 року бояри проголосили своїм новим господарем... Козацького гетьмана!

Молдавський Володар. Державна діяльність Івана Підкови виявилася нетривалою, трохи більше року він правив Молдавією, але встиг за цей час сформувати уряд, де провідні посади займали перевірені соратники гетьмана Новий господар звільнив усіх в’язнів із тюрем в Яссах, почав видавати грамоти монастирям на володіння землею, налагоджував зв’язки із сусідами, відстоював державну незалежність Молдавії. Певна річ, поява такої людини на молдавському престолі не сподобалася турецькому султану Мураду III. З’єднані сили союзників Османської імперії і Петра Кривого виступили проти козаків. Іванові Підкові та його війську довелось відійти на Поділля, яке було під владою Польщі.

Мужня смерть. Яків Шах, який допомагав Підкові, гостив у Немирові у брацлавського воєводи Януша Збаразького, який порадив йому, аби Підкова для примирення з королем Стефаном Баторієм поїхав для цього до Варшави. Король прийняв його і наказав кинути до в’язниці. Після сейму він їхав до Львова, а Підкову відправив до равської[2] в’язниці. Король хотів ще під час сейму стратити Підкову, але не міг, бо шляхта була проти. У Львові на вимогу султана Мурада III Підкову було таки страчено. Мурад III скаржився також на брацлавського воєводу Януша Збаразького та на Філона Кміту. Підкову за присутності великої кількості народу й османських послів стратили у Львові 16 червня 1578 року за рішенням короля Стефана Баторія на Ринковій площі. Перед стратою за переказами в останньому слові гетьман сказав: «

...... привели на смерть, хоч у своєму житті я не звершив нічого такого, за що заслужив би такий кінець. Я знаю одне: я завжди боровся мужньо як чесний лицар проти ворогів християнства і завжди діяв для добра і користі своєї Батьківщини, і було у мене єдине бажання — бути їй опорою і захистом… « Тіло забрали руські братчики і поховали у місцевій Успенській церкві[3]. Черкаські козаки викрали його останки і перевезли їх до Канева, де поховали в одному з православних монастирів під Чернечою горою (там похований і Самійло Кішка).

Помста козаків та Якова Шаха за страту Івана Підкови. Козаки після його страти здійснили 6 походів у Молдовське князівство разом із братом Підкови Александрелом. Помстився за Івана Підкову і Яків Шах: він наказав повісити перед костелом св. Миколая 18 молдовських бояр. Коли це дійшло до Стамбула, османський султан зажадав страти Якова Шаха; Яків Шах був знятий із гетьманства козацькою старшиною і засланий до Канівського монастиря. Пізніше він добровільно став монахом.