Презентація "Карликові планети (астероїди) і малі тіла Сонячної системи. Плутон"

Карликові планети (астероїди) і малі тіла Сонячної системи. Плутон. КУ Сумська гімназія №1 Вчитель фізики Казбан Т. Л.

Карликові планети У 2006 році Міжнародне астрономічне товариство ввело новий клас космічних об’єктів, назвавши їх карликовими планетами. Таких тіл у Сонячній системі налічується близько пятидесяти, а найвідомішим із них є Плутон, який до того моменту вважався повноцінної планетою. Карликова планета — це небесне тіло, яке:обертається по орбіті навколо Сонця;має достатню масу для того, щоб підтримувати близьку до сферичної форму;не є супутником планети;не може, на відміну від планет, розчистити район своєї орбіти від інших об’єктів.

Еріда. Найбільшою карликовою планетою Сонячної системи є Еріда, хоча такою вона стала тільки недавно, після того як уточнили її розміри. Згідно з цією інформацією, Еріда і Плутон практично близнюки по масі і розміру, відмінність по діаметру — близько 15 км. Орбіта карликової планети перебуває в півтора рази далі від Сонця (68 астрономічних одиниць (а.о., 150 млн км), відстаней від Сонця до Землі), ніж Плутон. Еріда рухається по сильно витягнутій орбіті, а період обертання навколо Сонця становить 561 земний рік. А день тут майже дорівнює земному.

Хаумеа. Саме швидкообертаючеся відоме тіло в Сонячній системі, розмір якого перевищує 100 км. Хаумеа має сильно витягнуту форму, два супутника і систему кілець. Доба тут триває всього 3,9 годин, але швидкість обертання навколо своєї осі не впливає на тривалість подорожі навколо Сонця, для цього буде потрібно 282 року. Цю карликову планету назвали в честь гавайської богині родючості і дітонародження. Вона знаходиться в Поясі Койпера, трохи (щодо звичайно, це «трохи» становить 600 млн км) далі від Сонця, ніж Плутон.

Макемаке. На 300 млн км вглиб космосу розташовується ще один об’єкт Пояси Койпера, якому потрібно більше 300 років для того, щоб облетіти навколо Сонця. Доба тут тривають 22,5 години. Незважаючи на те, що це досить яскравий об’єкт, його вдалося виявити тільки в 2005 році. Свою назву планета отримала в честь полінезійського бога Маке-Маке, який був відповідальний за створення людства і достаток.

Цецера. На відміну від попередніх фігурантів списку найбільших карликових планет, які знаходяться в далекому просторі, майже на межі Сонячної системи, Церера – наш сусід і розташовується в поясі астероїдів між Марсом і Юпітером, є найближчою до Сонця карликовою планетою. Для виявлення цього небесного тіла не були потрібні сучасні телескопи, тому Цереру знайшли ще в 1801 році. Її орбіта в 2,8 разів далі від Сонця, ніж земна, а період обертання навколо Сонця становить 4,6 року. На Церері виявили ознаки підводного океану, а на орбіті цієї карликової планети проходить місія Dawn. (Dawn («Світанок») — автоматичнa міжпланетна станція (АМС), запущена в космос НАСА 27 вересня 2007 для дослідження астероїда Вести і карликової планети Церери.) Також, в одному з метеоритів (імовірно) з Церери виявил компоненти для створення життя.

Плутон. Плутон відкрили у 1930 році і він тривалий час вважався 9 планетою, причому в певній точці своєї орбіти він ближче до Сонця, ніж Нептун. Це один з найбільших об’єктів Поясу Койпера, зони за орбітою Нептуна, що складається з сотень тисяч кам’яних і крижаних об’єктів, розміром більше 10 кілометрів. Повне коло навколо Сонця Плутон проходить за 247 років, навколо своєї осі він також рухається повільно — 6 із половиною днів. Ця карликова планета багата супутниками, тут їх аж 5.

Боліди і метеорити. Болідом називається досить рідкісне явище - летюча по небу вогненна куля. Це явище спричиняється вторгненням у щільні шари атмосфери великих твердих частинок, які називають метеорними тілами. Рухаючись в атмосфері, частинка нагрівається внаслідок гальмування, і навколо неї утворюється обширна світна оболонка з розжарених газів. Від сильного опору повітря метеорне тіло нерідко розколюється і з гуркотом падає на Землю у вигляді осколків. Рештки метеорних тіл, що впали на Землю, називаються метеоритами. Метеорне тіло невеликих розмірів іноді повністю випаровується в атмосфері Землі. Здебільшого його маса за час польоту дуже зменшується й до Землі долітають тільки рештки, які звичайно встигають охолонути, коли космічну швидкість погасив опір повітря.

Комети. Перебуваючи в просторі далеко від Сонця, комети мають вигляд дуже слабких, розмитих, світлих плям з ядром у центрі. Стають дуже яскравими й утворюють хвости лише ті комети, які проходять порівняно близько від Сонця. Великі комети - туманні утворення з довгим блідим хвостом - вважалися провісниками всіляких бід, воєн та інше. Уперше І. Ньютон обчислив орбіту комети, спостерігаючи її переміщення на фоні зір, і переконався, що вона, подібно до планет, рухалася в Сонячній системі під дією тяжіння Сонця.

Дякуємо за увагу!