Презентація "Кавабата Ясунарі"

Кавабата Ясунарі川端 康成 Підготувала Бойко Т. І.

Ясунарі Кавабата (1899—1972) — видатний японський письменник, офіцер французького ордена мистецтв і літератури (1960), лауреат Нобелівської премії з літератури (1968). У 1974 році видавництвом «Сінтеся» заснована літературна премія імені Ясунарі Кавабати.

Дитинство Перші малюнки Кавабати. Японський писменник Ясунарі Кавабата народився в Осаці у освіченій і заможній родині. Його батько, лікар, помер, коли Ясунарі було всього 2 роки. Ще через рік померла і мати, а хлопчика узяв на виховання дідусь. Через декілька років померли його бабуся і сестра, і хлопчик залишився зі своїм дідом, якого дуже любив. І хоча в дитинстві Кавабата мріяв бути художником, у віці 12 років він приймає рішення стати письменником. У 1914 р., незадовго до смерті діда, починає писати автобіографічне оповідання, яке публікується у 1925 р. під назвою «Щоденник шістнадцятилітнього".

Монумент в Осаці - місті, у якому народився Кавабата

Сумне дитинство рано загострило почуття самотності. Пізніше в автобіографії Кавабата писав:«З ранніх років я ріс сиротою, але люди оточували мене піклуванням, і я став одним із тих, хто не може ображати або ненавидіти інших».

Кавабата у роки навчання в університетіПродовжуючи жити у родичів, Кавабата вступає до токійської средньої школи і починає вивчати європейську культуру, захоплюється скандинавською літературою, знайомиться з творами Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Рембрандта і Поля Сезана. У 1920 р. юнак вступає до Токійського університету на факультет англійської літератури, але на другому курсі починає вивчати японську літературу.

Із членами літературного журналу Bungei Jidai (Кавабата у центрі)

Перший літературний успіх письменнику-початківцю принесла повість "Танцівниця з Ідзу" (1925). У 30-ті рр. творчість Кавабати стає більш традиційною, він відмовляється від ранніх літературних експериментів. У 1934 р. письменник починає роботу над «Країною снігів", повістю про відносини між токійським дилетантом середніх років та немолодою провінційною гейшею.

Вдома, у Камакура. До цього часу перше повне видання «Країни снігів» було опубліковане (1937).

У 30-ті роки в Японії була дуже популярна філософія дзен - одна  із  шкіл буддизму, що склалася у Китаї на рубежі V - VI  ст.  н. е.  Цей напрям проник в Японию у X - XI ст. Етико-філософські та естетичні принципи дзен у  поєднанні з місцевою художньою традицією справили глубокий вплив на розвиток японського мистецтва.

У загадковій повісті Кавабати «Тисяча журавлів» (1949), в основі якої лежить традиційна японська чайна церемонія, можна побачити елементы «Саги про Гендзі» - одного з величніших творів середньовічної японської класичної літератури. Саме повість «Тисяча журавлів» найбільш відома на Заході, хоча багато хто з критиків вважає, що «Стугін гори» (1954), сімейна криза у шіснадцяти епізодах, є твором більш досконалим.

Кавабата з дружиною (зліва) і сестрою. У 1931 р. Кавабата одружується з Хідеко і оселяється у давній самурайській столиці Японії, у м. Камакура, на північ від Токіо. Згодом у них народжується донька. У 1960 р. за підтримки госдепартамента США Кавабата здійснює турне декількома американськими університетами (до числа яких входив і Колумбійський), де веде семінари з японської літератури.

Під час Другої світової війни та у післявоєнний період Кавабата намагається бути осторонь від політики, ніяк не реагує на те, що відбувається у країні. Він довго подорожував Маньчжурією і багато часу приділив вивченню «Саги про Гендзі», класичному японському роману XI ст.

Будинок Кавабати у Нагатані, Камакура. Останне помешкання письменника, куди він переїхав у 1946 році.

Кавабата з Йошинага на зйомках «Танцівниці з Ідзу». Він сказав їй: "Я відчував близкість з Саюрі Йошинага, коли вона була у традиційному платті танцівниці".

У 1968 р. Кавабата отримав Нобелівську премію з літератури "за майстерність розповіді, яка з надзвичайною чутливістю виражає сутність японської душі".

«Все своє життя я прагнув до прекрасного і буду прагнути до самої смерті». Кавабата Ясунарі

У 1970 р., після невдалої спроби підняти повстання на одній із японських військових баз, Юкіо Місіма, друг Кавабати, здійснює харакірі (ритуальне самогубство), а через два роки тяжко хворий письменник, який щойно вийшов з лікарні, теж кінчає життя самогубством - отруюється газом у себе вдома у Дзусі.

Поліція виносить тіло Кавабати

Цей вчинок вразив всю Японію, весь літературний світ. Оскільки письменник не залишив передсметної записки, мотиви самогубства залишилися невідомими, хоча висловлювались припущення, що, можливо, самогубство викликано аналогічним вчинком його друга, що глибоко вплинув на письменника.

Нагороди. Окрім Нобелівської премії, Кавабата отримав також премію "За розвиток літератури" (1937), Літературну премію Академії мистецтв (1952). 1954 р. його прийняли до Японської академії мистецтв, а 1955 р. удостоїли звання „Людина-скарб”, яке в Японії надавалося людям, що багато зробили для збереження традиційних ремесел і національного мистецтва. У 1959 р. Кавабата був нагороджений Франкфуртською медаллю імені Гете. Крім того, у 1960 р. письменник отримав французький орден Мистецтва та літератури, премію Франції "За кращу іноземну книгу" і орден Культури від японського уряду у 1961 г. З 1948 по 1965 рр. Кавабата був президентом японского ПЕН-клубу, а після 1959 р. став віце-президентом міжнародного ПЕН-клубу.

Музей Кавабати Ясунарі