Презентація: "Китай".

Тема уроку: Китай у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.

План уроку1. Китай під владою маньчжурів.2. Початок революційної діяльності Сунь Ятсена.3. Сіньхайська революція 1911–1912 рр.

1. Китай під владою маньчжурів. До середини ХІХ ст. Китай, як і Японія, був закритою країною. Це заважало прогресивному розвиткові країни. «Ключем» до її відкриття став наркотик – опіум, який англійці контрабандно ввозили до Китаю з Індії. Китайці охоче купували його, приносячи тим самим величезні прибутки англійським торговцям. У двох опіумних війнах: проти Англії, а потім і Франції в 40–50-х роках ХІХ ст. Китай зазнав поразки. Він бувзмушений сплатити велику контрибуцію, відкрити для іноземців п’ять портів для безмитної торгівлі, передати у тривалу оренду англійцям острів Сянган (Гонконг) і навіть дозволити відкриту торгівлю опіумом. Почалося перетворення Китаю на залежну від розвинутих держав країну.

У середині ХІХ ст. в Китаї збільшилася соціальна напруга. Ремісники та китайські підприємці розорювалися, не витримавши конкуренції дешевих англійських фабричних товарів. Селяни потерпали від збільшення податків, бо уряд прагнув перекласти виплату контрибуції на плечі народу. Мільйони людей ставали жебраками. В останні десятиріччя ХІХ ст. західні держави посилили свій тиск на Китай, поділивши країну на зони впливу. Зона британців охоплювала середню течію річки Янцзи (10 провінцій), а зона французів – прилеглі до Індокитаю південні райони. Наприкінці ХІХ ст. Німеччина здобула в «оренду» півострів Шандунь із портом Циндао, а Японія посилила свої позиції в південно-східній провінції Фуцзянь. Не відставала від них і Росія, здобувши концесію на будівництво Східно-Китайської залізниці, що пролягала через Маньчжурію. Великі держави безсоромно використовували багатства Китаю, нещадно визискували його народ. У відповідь почалися повстання, стихійні бунти й терор проти прибульців.

Повстання ІхетуаньІмператриця Ци Сі У 1899 р. спалахнуло повстання під проводом таємного товариства Іхетуань. Повстання почалося у провінції Шандунь, поширилося на сусідні райони країни, а згодом охопило й околиці Пекіну. Головною метою повсталих була боротьба проти іноземного втручання в економіку, внутрішню політику та релігійне життя країни. У 1900 р. імператриця Ци Сі оголосила західним державам війну, а урядові війська приєдналися до іхетуанів. Повстанці знищуючи ненависних «заморських дияволів». У відповідь 8 великих держав – Англія, Франція, США, Росія, Німеччина, Італія, Австро- Угорщина та Японія – оголосили Китаю війну, розпочавши масовану інтервенцію у країну. Повстання іхетуанів придушили, а уряд Ци Сі був змушений укласти ганебний мир, сплативши переможцям величезну контрибуцію.

2. Початок революційної діяльності Сунь Ятсена. Сунь Ятсен. На початку XX ст. в Китаї активізувався й інший напрям у національно-визвольному русі, пов’язаний з діяльністю революційного демократа Сунь Ятсена. Він заможній родині, здобув медичну освіту, почав займатися лікарською практикою. Сунь Ятсен вирішив присвятити своє життя боротьбі проти маньчжурської династії, за краще життя народу. Сунь Ятсен об’єднав кілька революційних організацій, зокрема створений ним раніше «Союз відродження Китаю», в «Об’єднану революційну лігу Китаю» (Тунминхой). У програмі ліги Сунь Ятсен сформулював свої знамениті три народні принципи.

Три народні принципи Сунь Ятсена. Націоналізм розглядався як вимога повалення чужоземної маньчжурської династії та відновлення суто китайського правління. Принцип народного добробуту передбачав як створення індустріальної економіки, так і зрівняння прав на землю, її поступову націоналізацію. Принцип народовладдя трактувався як ліквідація монархії і встановлення республіки. Програма «трьох народних принципів» визначала завдання китайської революції, хоча не всі члени «Об’єднаної ліги» повністю їх підтримували. Зокрема, заможними колами оскаржувався принцип «народного добробуту». У 1907 р. «Об’єднана ліга» організувала низку повстань у Китаї, які, однак, закінчилися поразкою.

3. Сіньхайська революція 1911–1912 рр. Небезпека революції та вимоги ліберальної опозиції спонукали імператрицю Ци Сі погодитися на встановлення конституційного правління і проведення найбільш нагальних реформ. Проте після її смерті в 1908 р. реформи призупинили. На престол звели дворічного імператора Пу І, а при владі знову опинилися реакціонери й консерватори. Тим часом у Китаї наростала національно-визвольна боротьба. У 1911 р. почалася революція в Ухані.2 грудня повсталі захопили Нанкін – південну столицю Китаю. Практично весь Південь країни відокремився від Півночі, і повсталі вимагали повністю покінчити із залежністю від Пекіна та Цінської монархії.Імператор Пу І

3. Сіньхайська революція 1911–1912 рр. На батьківщину з еміграції повернувся Сунь Ятсен. 29 грудня 1911 р. – делегати провінцій, які зібралися в Нанкіні на конференцію, проголосили утворення Китайської республіки. Сунь Ятсена обрали її тимчасовим президентом. Сунь Ятсен. Юань Шикай. Прагнучи придушити революцію, цінський уряд закликав до влади генерала Юань Шикая. Проте, ставши головнокомандувачем, а згодом і прем’єр-міністром, генерал швидко перетворився на повновладного диктатора Північного Китаю. Північний Китай. Південний Китай

Юань Шикай 12 лютого 1912 р. він змусив матір Пу І від імені 6-річного імператора зректися престолу. Сунь Ятсен, який не відчував підтримки національної буржуазії, також оголосив про свою відставку на користь прем’єра. Нанкінські національні збори обрали Юань Шикая президентом республіки. У березні 1912 р. вони ухвалили тимчасову конституцію Китайської республіки, яку підготував ще Сунь Ятсен. Китай пережив бурхливий рік, що за місячним календарем називався «сіньхай». Тому революція в Китаї 1911–1912 рр. увійшла в історію як Сіньхайська. Юань Шикай почав відвертий наступ на революційні здобутки. Розігнали парламент, встановили жорсткий контроль над пресою. З конституції країни вилучили статті про демократичні свободи. Новий президент розчищав собі шлях до відновлення монархії у країні.

Сунь Ятсен. Що очевиднішою ставала діяльність диктатора, то міцніше згуртовувалась опозиція. У 1912 р. Сунь Ятсен створив «Народну партію» – Гоміндан, а сім південних провінцій, де її позиції були міцні, оголосили про відокремлення від Пекіна. Між Півднем і Північчю Китаю почалася громадянська війна, яка, однак, завершилася поразкою демократів. У 1913 р. Гоміндан було оголошено поза законом, а Сунь Ятсен був змушений знову емігрувати. Лише смерть Юань Шикая в 1916 р. попередила небезпеку реставрації монархії та сприяла збереженню республіки. Проте Китай так і залишився відсталою, залежною від іноземців країною.

Домашнє завдання. Опрацювати параграф 22. Переглянути презентацію. Зробити конспект. Вивчити дати. Використовуючи додаткові джерела, зробіть історичний портрет Сунь Ятсена.

ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА!