А ще умільці Піднебесної подарували нашій цивілізації наступні корисності: китайський гороскоп, барабан, дзвін, арбалет, скрипку ерху, гонг, військові мистецтва «ушу», оздоровчу гімнастику цигун, виделку, локшину, пароварку, палички для їжі, чай, соєвий сир тофу, шовк, паперові гроші, лак, зубну щітку з щетини, туалетний папір, повітряного змія, газовий балон, настільну гру Го, гральні карти, фарфор і багато іншого.
Після винаходу паперу поява книгодрукування була неминучою. З ІІІ ст. до. н.е. в Китаї застосовувалися печатки і тавра, що засвідчували особу. Лише в VI ст. н.е. китайці почали заповнювати прорізи в формах чорнилом, щоб отримати відтиск на папері. Невідомо хто перший придумав друкувати слова, але найдревніша китайська друкована книга, що дійшла до наших днів, датується 868 роком н.е.
У 1044 році в Китаї вперше записали склад пороху, до якого входили селітра, сірка і вугілля, у 1259 році, вперше було винайдено рушницю, яка стріляє кулями — товста бамбукова трубка, в яку поміщався заряд пороху і кулі. Ще пізніше на рубежі 13–14 століть у Піднебесній поширилися металеві гармати, що заряджаються кам’яними ядрами. Крім військової справи, порох активно застосовували і в побуті. Так, порох вважався добрим дезінфікуючим засобом при лікуванні виразок і ран, під час епідемій, а також його використовували для труїння шкідливих комах. Проте, мабуть, найбільш «яскравим» винаходом, який з’явився завдяки створенню пороху, є феєрверки.
До наших днів дійшли незаперечні свідчення того, що китайці використовували природні магніти для визначення напрямку ще в період правління династії Хань (ІІІ ст. до н.е. – ІІІ ст. н.е.), проте є підстави вважати, що задовго до цього вони використовувалися при будівництві. Перша згадка про явище магнетизму міститься в китайській книзі, яка датується 240 роком до н.е., а перша згадка про магнітний компас для навігаційних цілей – у ХІ ст. Завдяки морському компасу та іншим досягненням у суднобудуванні морська справа в Китаї просунулася далеко вперед порівняно з усім іншим світом.
Відомо, що традиції писемності всіх європейських народів корінням сягають до стародавніх шумерів, проте китайці примудрилися винайти її абсолютно самостійно. Китайці вірили, що під час написання ієрогліфів людина проходить процес самовдосконалення і знаходить моральність. Але каліграфією могли займатися тільки багаті люди, ті які були чиновниками або інтелігенцією. Списування під час іспиту, щоб потрапити на державну службу, в Стародавньому Китаї каралося смертю.
Вирощувати й заварювати чай, першими придумали саме китайці. Чай з’явився в Китаї в 3 столітті до нашої ери і згодом цей напій набув поширення у всьому світі. Походження китайської чайної культури приписують імператору Шеннону. Він був імператором Китаю понад 5000 років тому. Він був далекоглядний і просив кип’ятити воду перед вживанням. Одного разу в процесі кип’ятіння води в киплячий казан впав лист, що призвело до походження китайського чаю.
Жителі стародавнього Китаю почали виготовляти шовк з третього тисячоліття до н.е. Згідно з переказами, винахідницею цього матеріалу стала дружина імператора Хуан-ді Леді Сі Лін Суї. Сама ідея створення шовку з'явилася раптово під час одного з чаювань, коли кокон тутового шовкопряда випадково впав у чашку імператриці. А в чашці у воді утворилися найтонші нитки. Між іншим, таємниця шовку Піднебесної і понині ретельно охороняється всіма виробниками. Свого часу всіх, хто був затриманий за контрабанду коконів або метеликів шовкопряда, відразу ж засуджували до смертної кари. Через 2,5 тисяч років секретна технологія стала відома арабам, потім просочилася до Візантії.
У V ст. китайські майстри винайшли фарфор (порцеляну), з якої почали робити чашки та вази. Перш ніж зліпити посуд, порцелянову глину закопували в землю на кілька десятиліть. Порцеляновий посуд був дуже гарний і дорогий, його продавали на вагу золота. Колись Китай був єдиним постачальником порцеляни на Захід. Саме тому англійське слово Китай — China — часто використовують як синонім до слова «порцеляна».
Ви коли-небудь замислювалися, як з’явилися палички для їжі? У 400 році нашої ери кухарі почали нарізати їжу маленькими шматочками, щоб економити паливо для приготування їжі. Спочатку палички для їжі використовувалися для того, щоб занурювати їх у гарячу каструлю і перемішувати їжу. Конфуцій також сприяв поширенню популярності паличок для їжі. Бувши вегетаріанцем, він вважав, що гострі столові предмети нагадуватимуть їдцям про бійню та насильство, а палички для їжі допомагали підтримувати спокійну атмосферу за столом.
Китайська їжа має і до сьогодні найбільше розмаїття смаків. Згідно з традиційною китайською медициною, смаки солодкого, кислого, солоного, гіркого і гострого повинні бути збалансовані. Документальні свідчення підтверджують, що китайці ввели гриби в свій раціон близько 3000 років тому.
Традиційна китайська медицина, заснована на філософії рівноваги з природою, використовується в Китаї вже понад 2100 років. У Стародавньому Китаї вчені знали, що кров рухається по судинах завдяки биттю серця, ще в II столітті до нашої ери. Європейцям цей факт був невідомий до XVII століття.
Математика в Китаї розвивалася з глибокої древності більш або менш самостійно і досягла свого найбільшого розвитку до XIV в. н. е. Унікальне явище — китайська математика. Дана наука розвивалася в повній ізоляції від вже звичної грецької математики. Математика китайців самобутня й унікальна. Це одне із найбільших досягнень Стародавнього Китаю.