§ 33. Стародавня Спарта — приклад олігархічної держави

Стародавня спарта. Устрій спартанської держави. Підготувала вчитель історіїЛинник Маргарита Миколаївнаppt_x

Стародавня спарта. Устрій спартанської держави

На південному сході Пелопоннесу розташована область Лаконіка. Центральну її частину перетинає долина річки Еврот з родючими ґрунтами, тому основним заняттям жителів було землеробство. З трьох боків Лаконіку оточують високі та важкодоступні гори. Потрапити до неї можна лише здолавши декілька перевалів. Морські береги були незручними для мореплавства: високі та уривисті або, навпаки, низькі та заболочені. Такі особливості географічного положення Лаконіки перешкоджали її жителям активно торгувати з іншими областями Греції і заморськими країнами.

Більшість родючої землі Пелопоннесу знаходилася на території Мессенії. Спартанці прагнули захопити цю країну. У VIII ст. до н. е. розпочалася Перша Мессенська війна. Мессенці не поступалися ворогові ані мужністю, ані стійкістю. Вони понад 18 років боролися за незалежність вітчизни, але врешті Мессенія зазнала поразки. Тепер народ Мессенії віддавав Спарті половину врожаю. Та мессенці не бажали коритися. У другій половині VII ст.. до н. е. вони повстали проти спартанців. Під час Другої Мессенської війни Спарта захопила майже всю Мессенію. Отже, щоб тримати в покорі підкорені народи, головним заняттям спартанців повинна була бути військова справа.

Уравління спарта

Усе життя населення Спарти було впорядковане згідно із законами Лікурга. Лікург був одним зі спартанських царів, який відмовився від свого титулу й залишив місто, але спочатку взяв із його жителів обіцянку, що вони житимуть за встановленими ним законами. Як вплинули закони Лікурга на суспільне життя Спарти?

Насамперед Лікург потурбувався про те, щоб усі громадяни Спарти мали рівні права, щоб серед них не було ані бідних, ані багатих. Спартанські сім’ї одержали у володіння однакові земельні ділянки – клери. Разом із землею поділили ілотів. Землю та ілотів не можна було продавати чи дарувати, вони в Спарті вважалися власністю держави. Лікург заборонив золоті і срібні гроші. Замість них він запровадив залізні гроші, великі й незручні, щоб їх нікому не кортіло вкрасти. Спартіат завжди ходить, тримаючи в руках списа, щоб бути сильнішим від ілота, коли той збунтується. Спартанцям заборонялося займатися ремеслом, торгівлею, єдиним їхнім заняттям була військова справа. З раннього дитинства до старості вони займалися військовими вправами та полюванням. Зброю та ремісничі вироби виготовляли для них періеки. Земельний наділ спартанця обробляли ілоти. Ілотам надавали можливість жити сім’ями. Вони доставляли своїм господарям – спартанцям певну кількість зерна, вина, оливок, олії, сиру, частину врожаю залишали собі

Спартанцям не дозволялося якимось чином виділятися. Прикраси і коштовності були заборонені, будинки споруджувалися без розкоші і прикрас. Навіть царі не перевершували багатством простих громадян. Спартанська держава була ізольована від зовнішнього світу. Торговельні відносини з іншими країнами було заборонено. Іноземців у Спарту допускали рідко, хіба що послів чи почесних гостей. Жоден спартанець не міг виїхати за межі Лаконіки без дозволу влади. Будь-яка спроба спартанця залишити межі держави в особистих справах каралася смертю. ppt_x

Висновки. Громадяни Спарти жили за законами, які запровадив мудрець Лікург. Народні збори – приймали усі найважливіші рішення. Затверджували закони, оголошували війну, укладали мир, обирали старійшин, затверджували рішення герусії. У зборах брали участь чоловіки-спартіати, які досягли 30 років. Герусія – рада старійшин – складала закони і визначала політику держави. Кожен із членів якої був не молодшим за 60 років. Вона фактично керувала державою, розглядала судові справи, могла відмінити будь-яке рішення народних зборів чи розпустити їх. До складу ради входили також двоє царів віком понад 30 років. Обирали двох царів, які в мирний час були верховними жерцями, а у воєнний – головнокомандуючими. Їхня влада була спадковою.ppt_x