Презентація книги Лапи вгору та Досягнення красномовства

Слайд 3

Про книгу

Автор:   Катерина  Матюшкіна, Катерина Оковитая
Видавництво :     Махаон Україїна 

Серія:   Прикольний детектив

Мова:   Украинский

 Рік видавництва:  2013

 Перекладач:  Наталія Іваничук, Марьяна Савка

Вік дитини: від 6 до 8 до  12 років

 Иллюстратор:  Катерина  Матюшкіна, Катерина Оковитая

 

Слайд 4

Про зміст

У світі звірів часто трапляються надзвичайні пригоди, а інколи й загадкові злочини.

Двоє друзів - винахідливий пес Фу-Фу та довірливий кіт Киць-Киць - надумали стати детективами.

 У місцевому музеї зникла статуя собаки, і друзі взялися за справу. На їхньому шляху постійно постають усілякі перешкоди. Долаючи їх, Фу-Фу та Киць-Киць просуваються до поставленої мети.

Слайд 6

Катерина  Матюшкіна

День народження: 25.04.1976 року

Місце народження: Санкт-Петербург, Росія

Громадянство: Росія

Справжнє ім’я: Катерина Тимофєєва

Слайд 7

У 1997 році закінчила Коледж культури і мистецтв (Санкт-Петербург), відділення режисури.

У 2006 році закінчила академію культури (Санкт-Петербург), відділення медіадизайну.

У 2004 році вийшла перша книга К. Матюшкіной «Лапи вгору!".

У 2004 році вийшла перша книга К. Матюшкіной «Лапи вгору!".

Матюшина

У 2018 році загальний тираж книг Е. Матюшкиной перевищив 3 мільйони примірників.

У 1990 році Катерина виграла конкурс юних письменників і читала свої розповіді на Петербурзькому телебаченні, в програмі «виклик». У 16 років працювала в театрі «ТПА» (товариство петербурзьких артистів) помічником режисера, декоратором, художником по лялькам, режисером свят.

У 1997 році закінчила Коледж культури і мистецтв (Санкт-Петербург), відділення режисури.

З 1996 року почала співпрацювати з театрами як художник по костюмах, ростовим ляльок і декорацій. Писала вірші для дитячих вистав. Тоді ж почалася співпраця з МЕВ (естрадним об'єднанням), для якого створила серію ростових ляльок.

У 2006 році закінчила академію культури (Санкт-Петербург), відділення медіадизайну.

У 1997 році, у видавництві "Прогрес" вийшли перші розмальовки Є. Матюшкіної до казок "Чіполліно",» Червона Шапочка«,» Теремок«,» Колобок«,»Маша і ведмідь".

У 1999-2002 роках працювала як художник з видавництвами Росмэн, Олма Прес, Нева, Белфакс, Марка, Троль, Мідний вершник П2, Свято, Онікс, Мурзилка, а також з такими авторами як Катерина Оковита і Олена Хрустальова[1]. Ілюструвала понад 70 книг, близько 150 листівок.

У 2004 році вийшла перша книга Е. Матюшкиной «Лапи вгору!". Популярність придбала її серія книг «Прикольний детектив». Книги про геніального сищика кота да Вінчі популярні у дітей 5-10 років. Книги Матюшкіної-це одночасно і детективні історії, і веселі казки, і Альбоми для малювання, і збірники ігор[2]. Багато своїх книг Катерина ілюструє сама.

Починаючи з 2013 року Катерина викладає на курсах літературної майстерності «Майстер тексту», організовані видавництвом «Астрель-СПб».

У 2015 році вийшла книга Катерини Матюшкиной «Бенуарики» з доповненою реальністю, головними героями якої є «бенуарики» — персонажі, вигадані Миколою Копейкиным. Події книги пов'язані з реальним місцем в Санкт - Петербурзі, де знаходиться Колишня ферма Бенуа.

Слайд 8

Катерина Оковитая
Катя Оковита — пітерська художниця і дитяча письменниця.

Катя Оковита займається оформленням книг. Успівавторстві з К. Матюшкіною з 2004 року.

Автор популярної серії книг про звірів-сищиків Фу-Фу і Киць-Киця, написаних разом з Катею Матюшкіною.

Слайд 9

Катерина Оковитая

Перша книга «Лапи вгору!» була видана в 2004 р. З тих пір з'явилися ще книги: «Ага, попався!", "Шкарпетки нарізно!», «Лапи геть від ялинки», «иии смішно!"."Ага, попався!"і" шкарпетки нарізно!"перекладені на українську мову.

Крім цього, вийшли книги «Викрадач принцес», «Кошмар в парку», «Безлюдний місто».

Крім паперових, Катерина створює інтерактивні книги для iPad: "Стоп, знято! Таємниця мумії з підвалу", "Драконстр. Знайомство.

Досягнення красномовства

Красномовство - це мистецтво говорити так, щоб ті, до кого ми звертаємося, слухали не лише без труднощів, але із задоволенням, і щоб захоплені метою й підбурені самолюбством, вони захотіли глибше у неї проникнути.

Красномовство - це дар, який дозволяє нам оволодіти розумом і серцем співрозмовника, здатність тлумачити чи навіяти йому все, що нам потрібно.

Завдяки красномовству нас може полонити людина, на яку ми звичайно не звертаємо уваги. Розум не лише одухотворює тіло, але певною мірою оновлює його; почуття й думки, які змінюють одне одного, оживляють обличчя и надають йому то одного, то іншого виразу; розумна промова надовго приковує увагу до однієї й тієї самої людини.

Зброя красномовства вимагає мудрості й чесності. Красномовство має однаково як свої небезпеки, так і користь: все залежить від використання; воно може бути й щитом невинності, й мечем мужності, й кинджалом зломовності.

Одне слово, сказане від щирого серця, діє на наш розум сильніше усіляких найважливіших доказів і переконливіше усіляких розмірковувань, а особливо, коли воно сказане саме тоді, коли треба...

Ні, нічим не можна принести більшої шкоди, ніж повідомляючи брехню. Саме так, якщо ті люди, в яких державна діяльність полягає у промовах, не казатимуть правду, тоді хіба можна надійно керувати державою?

Питання 2

Залежно від змісту, призначення, способу проголошення й обставин спілкування виділяють такі жанри публічного виступу: доповідь, промова, виступ, повідомлення.

Доповідь - найпоширеніша форма публічного виступу, важливий елемент системи зв'язків із громадськістю, яка порушує проблеми, що потребують розв'язання. Доповідь може бути політичною, діловою, звітною, науковою.

Політична доповідь - різновид доповіді з політичних питань, у ній з'ясовуються сутність, причини, наслідки певної політичної події, розкриваються шляхи розвитку суспільства.

Ділова доповідь - це офіційне повідомлення про шляхи розв'язання окремих виробничих питань життя і діяльності певного колективу, організації.

Звітна доповідь - це доповідь, у якій повідомляється про роботу, виконану особою чи колективом за певний період.

Наукова доповідь - це доповідь, яка узагальнює наукову інформацію, досягнення, відкриття та результати наукових досліджень. Такі доповіді виголошують на різноманітних наукових зібраннях - конференціях, симпозіумах тощо.

Промова - заздалегідь підготовлений публічний виступ на певну актуальну тему, звернений до широкого загалу. Розрізняють розважальні, інформаційні, агітаційні, вітальні промови.

Виступ - публічне виголошення промови з одного чи декількох питань. Поширеним є виступ за доповіддю. У такому виступі орієнтовно має бути вступ (вказівка на предмет обговорення), основна частина (виклад власних поглядів на певне питання), висновки (пропозиція, оцінка).

Повідомлення - невеликий публічний виступ з певної теми.

Названі жанри публічного виступу близькі за змістом і формою, про особливості їх підготовки та виголошення буде подано узагальнено.

Публічний виступ потребує ретельної попередньої підготовки, що відбувається у кілька етапів:

1. Обдумування та формулювання теми, визначення низки питань, виокремлення принципових положень.

2. Добір теоретичного і практичного матеріалу (опрацювання літератури). На цьому етапі важливо не просто знайти і опрацювати матеріал, а глибоко його осмислити, визначити головне і другорядне; інтегрувати основні положення за кількома джерелами.

3. Складання плану, тобто визначення порядку розташування окремих частин тексту, їх послідовності та обсягу.

 4. Складання тез виступу.

5. Написання остаточного тексту виступу.

Вступ. Початок виступу є визначальним і повинен чітко й переконливо відбивати причину виступу. Першочергове завдання доповідача на цьому етапі - привернути й утримати увагу аудиторії. Для того, аби не дозволити думкам слухачів розпорошитися, вже після перших речень виступу необхідно висловлюватися чітко, логічно та змістовно, уникаючи зайвого. Відповідно речення мають бути короткими і стосуватися сутності питання, варто інтонаційно виділяти найважливіші місця висловлювання і виражати своє ставлення до предмета мовлення.

Вступ має три рівні: структурний - повідомлення теми та мети виступу; змістовий - актуальність та специфіка теми, значення її для цієї аудиторії, стислий виклад історії питання; психологічний - створення атмосфери доброзичливості та зацікавлення.

Основна частина. В основній частині викладається суть проблеми, наводяться докази, пояснення, міркування відповідно до попередньо визначеної структури виступу. Слід пояснити кожен аспект проблеми, добираючи переконливі цифри, факти, цитати (проте кількість подібних прикладів не має бути надто великою - нагромадження ілюстративного матеріалу не повинно поглинати змісту доповіді). Варто подбати про зв'язки між частинами, поєднавши їх в єдину струнку систему викладу; усі питання мають висвітлюватися збалансовано (при цьому не обов'язково кожному з них приділяти однакову кількість часу). Статичний опис мусить плавно перейти у динамічну, рухливу оповідь, аби за допомоги системи логічних аргументів розкрити сутність питання, поступово нарощуючи аргументацію так, щоб кожна наступна думка підсилювала попередню, а найсильніші аргументи виголошувати в кінці - це забезпечить стійкий інтерес слухачів, дасть змогу підтримувати уваги аудиторії. Постійно й уважно потрібно стежити за відповідністю між словом і тим, що воно позначає.

Надзвичайно важливо продумати, в яких місцях виступу потрібні своєрідні "ліричні" відступи, адже суцільний текст погано сприймається, при цьому не слід забувати, що вони мають обов'язково бути лаконічними й ілюструвати виступ.

Висновки. Важливою композиційною складовою будь-якого виступу є висновок. У ньому варто повторити основну думку, заради якої виголошувався виступ, підсумувати сказане, узагальнити думки, висловлені в основній частині. Висновки мають певним чином узгоджуватися зі вступом і не випадати з загального стилю викладу.

Зазвичай під час виступу у слухачів виникають запитання, тому, закінчивши виступ, варто з'ясувати в аудиторії, чи є запитання. Якщо запитання ставлять усно, слід вислухати його до кінця, подякувати і чітко відповісти на нього. Письмові запитання зачитують вголос, після чого відповідають.

У тому разі, якщо, готуючись до виступу, доповідач вирішить записати доповідь на папері, йому слід врахувати, що розмовна мова значною мірою різниться від писемної, вона менш формалізована, вільніша, сприймається легше. При цьому не можна нехтувати дотриманням загальноприйнятих літературних норм у користуванні орфоепічними, морфологічними та стилістичними засобами мови, адже важливою умовою успіху є бездоганна грамотність. Мовлення має бути не тільки правильним, а й лексично багатим, синтаксично різноманітним.

Безперечно, успіхові будь-якого публічного виступу сприяє виразне мовлення. До технічних чинників виразного мовлення належать дихання, голос, дикція (вимова), інтонація (тон), темп, жести, міміка. Лише досконале володіння кожним складником техніки виразного мовлення може гарантувати високу якість мовлення.

Жести у поєднанні зі словами стають надзвичайно промовистими: вони підсилюють емоційне звучання сказаного. Щоб оволодіти бодай азами жестикулювання, потрібне тривале тренування, розуміння значення кожного жесту. Наведемо загальні рекомендації щодо використання жестів: не жестикулюйте руками упродовж усього виступу, кількість жестів, їх інтенсивність повинна відповідати своєму призначенню тощо.

Голос, тон, виклад, уся сукупність виразових засобів і прийомів повинні свідчити про істинність думки й почуття промовця.

Фахівці з основ красномовства рекомендують обов'язково проводити репетицію перед виступом.

Ораторові-початківцю варто:

o Записати текст дослівно і вивчити його.

o Вибрати приміщення, у якому ніхто не заважав би, і стоячи, неначе звертаючись до слухачів, спробувати виголосити виступ.

o Ще раз повторити його, керуючись лише ключовими словами і висловами, виокремлюючи головні тези.

o Коли виступ засвоєний у цілому, відпрацьовують частини, які найбільше викликають сумнів, проводячи репетиції цих частин перед дзеркалом. Варто звернути увагу: чи вільно передаєте думки? чи рівно тримаєтесь? чи вільні і легкі ваші рухи? Прислухайтесь до голосу (чи послуговуєтеся паузами, чи виділяєте посиленням голосу головні слова, чи вдається уникати одноманітності).