Презентація "Кочовики Степу. Гуни"

Гуни

Поява гунів у Причорномор’їПлемена гунів вийшли з Центральної Азії. Пройшовши всю Азію з вогнем і мечем, через великі Каспійські ворота вони проникли в Європу і наповнили весь тодішній світ жахом.

Головні заняття гунів. Виявлені під час розкопок знаряддя праці, зброя, посуд доводять високий рівень розвитку у гунів ремесел. Гунські ковалі були майстрами з обробки металів. Посуд виготовляли з дерева, шкіри, глини. Основою господарства гунів було кочове скотарство. У гуртах були коні, корови, верблюди, дрібна рогата худоба.

Спосіб життя гунів«Прирослі до своїх витривалих коней, вони виконують всі свої звичайні справи; на них кожен з цього племені ночує і днює, їсть і п'є, і, пригнувшись до вузької шиї своєї худоби, занурюється в глибокий чуйний сон ... »У гунів не було постійного житла, вони кочували разом зі своєю худобою та жили в юртах. Римський історик повідомляє: «Гуни ніколи не прикриваються ніякими будівлями. Відчуваючи до них відразу як до гробків…Кочуючи горами й лісами, вони від колиски привчаються переносити холод, голод та спрагу; у них навіть не вважається безпечним спати під дахом…»

Суспільний устрій гунів. Основу соціальної організації гунів становила велика патріархальна сім'я. Соціальний лад гунів Європи характеризувався як військова демократія. Амміан писав: «Якщо трапиться міркувати про серйозні справи, вони всі спільно радяться». На чолі держави стояв шаньюй, що мав необмежену владу. Його називали «сином неба» і офіційно «небом і землею народжений, Сонцем і Місяцем поставлений, великий гунський шаньюй». Найбільш відомим вождем - правителем гунів був Аттіла, який очолив свій народ в середині V століття. Цей правитель, за висловом одного римського автора, був «народжений, щоб вразити світ». Саме його ім'ям лякали всіх жителів Європи і називали «Бич Божий».

Військове мистецтво гунів. Гуни мали стінобитну техніку, яка дозволяла їм перемагати добре озброєних супротивників Гуни застосовували далекобійний лук. Лук гунів був коротким, так як стрілянина велася з коня. Лук мав зворотний вигин, завдяки чому при меншому розмірі досягалася велика забійна сила лука. Основна сила війська кочівників полягала в швидкості нападу і чисельній перевазі, а також в особливій жорстокості відносно ворогів.

Військові походи гунів. Вторгнення гунів поклало початок «Великому переселенню народів»У 375 році гуни розбили військо Германаріха і дійшли до Дунаю. 395 року гуни полинули двома потоками на землі Римської імперії. Один пройшов через Фракію до Європи, а інший - через Кавказ в Малу Азію і Сирію. Гуни "створили неймовірне побиття людей і все наповнили різаниною і жахом"

Головним божеством був Тенгрі-хан (Божество неба). Як охоронні амулети гуни носили на собі золоті і срібні зображення фантастичних тварин (драконів). У гунів були капища і ідоли (литі зі срібла). Існували спеціальні служителі культу: жерці, чаклуни, чародії і знахарі, які закликали сили землі. Релігія гунів. Для них було характерно обожнювання сонця, місяця, вогню, води, шанування «богів доріг». Священним деревам і шанованим богам жертвували коней, кров яких була пролита навколо дерева, а голову й шкіру жертовної тварини вішали на сучки. Під час релігійних церемоній і похорону проходили змагання в боротьбі і битви на мечах, скачки на конях, ігри й танці.

Культура гунів. Гунські ювеліри досягли досконалості у виготовленні золотих прикрас. Вони вміли напаювати на вироби золоті кульки. Ще одним видом прикраси була інкрустація, коли для краси у виріб вставляли кольорові камінці. Вчені називають такий стиль «поліхромним». Багатії оперізувались шкіряними поясами з бронзовими та срібними бляхами, носили розшитий одяг та взуття.

Исторична доля гунських племен. За правління Аттіли (434-453) гунське об'єднання з центром у Паннонії досягло максимальної експансії, охопивши територію від Волги і Кавказу до Рейну. Після смерті Аттіли гунська держава розпалася. Гуни швидко розчинилися серед інших народів, які продовжували безперервно прибувати зі сходу. Однак їх ім'я ще довго використовувалося середньовічними авторами в якості загального найменування всіх кочівників Причорномор'я. Територія Гунської держави