Презентація"Компенсація зорової недостатності засобами тактильного сприймання у дітей з порушенням зору»

«Компенсація зорової недостатності засобами тактильного сприймання у дітей з порушенням зору»Вчитель-дефектолог Грицай О. П.

Компенсація — складний багатогранний процес перебудови функцій організму, що виникає внаслідок перенесених захворювань або травматичних ушкоджень. Компенсаційна перебудова включає відновлення та заміщення втрачених або порушених функцій, а також їх зміну.

Під дотиковим сприйняттям розуміють здатність шкірного і рухового аналізаторів відбивати просторові і фізичні властивості предметів. У дотиковому сприйнятті беруть участь різні види чутливості: тактильна, больова, температурна, м'язево-суглобна.

Розрізняють одноручне (мономануальне) і дворучне (бімануальне) дотикове сприйняття. При дотиковому сприйнятті складних об'єктів однією рукою спостерігається нестійкість сигналів, порушується пропорційність і співвідношення частин об'єкту і між іншими об'єктами, знижується швидкість сприйняття у порівнянні з дворучним дотиком.

Ефективніший процес дотикового обстеження предметів – дворучний. Він має три основні фази: орієнтовна фаза, коли визначають становище руху об'єкта в дотиковому полі;2) фаза обмацування об'єкта, коли відбувається аналіз деталей контуру; 3) фазу обмацування об'єкта, під час якої синтезуються дотикові сигнали і формується цілісний просторовий образ.

Види дотикового сприйняття: У загальній психології та тифлопсихології розрізняють три види (форми) дотикового сприйняття: пасивний дотик, активне (гаптика) і опосередковане (інструментальне). Пасивна форма дотику спостерігається при поєднанні різних видів шкірної чутливості за умов відносної рецепторної поверхні, і стичного із нею предмета. Через дотик виникають відчуття, відбивають в сприйнятті ряд фізичних, просторових і тимчасових властивостей і відношення предметів.

Пасивний дотик не відбиває повну сукупність ознак предметів і відтворює цілісний образ. Активний дотик (гаптика) формується внаслідок активного обмацування об'єктів. У основі активноого дотику – співпраця шкірно-м'язового і рухового аналізаторів. Активний дотик, у дітей із залишковим зором є основним способом відображення просторових ознак і властивостей предметного світу. Активний дотик лежить в основі почуттєвого пізнання сліпих і є основним у навчальній праці.

Опосередкований (інструментальний) дотик – це така форма дотикального сприйняття, коли обмацування об'єкта відбувається з допомогою інструмента (обмацування дороги тростиною). Опосередковане сприйняття може мати перевагу за умов, коли предмети важкодоступні для прямого обмацування.

Дотикове відчуття. Дотикове відчуття є суб'єктивним сприйняттям зовнішніх, фізичних характеристик різних предметів (їх форми, величини), різних видів енергії, безпосередньо які впливають на поверхню шкіри. До дотикового відчуття відносяться відчуття дотику, тиску, тепла, холоду, відчуття переміщення фізичних об'єктів поверхнею шкіри. Діяльність доткового відчуття пов'язують із діяльністю двох видів рецепторів шкіри: нервових сплетень, оточуючих волосяні цибулини, і з клітин сполучної тканини капсул. Подразнення тактильних рецепторів дає два види відчуттів - дотику і тиску. Відчуття дотику чи тиску творяться у тому випадку, якщо механічний подразник викликає деформацію шкіри.

Найбільшу тактильну чутливість мають поверхні кінчика язика, долонь, носа, шиї. Через взаємодію дотику тактильного подразника з рецептором у мозку людини складається враження дотику, відбиває розмаїття властивостей і ознак предметів: гладкість, шорсткість, щільність, пружність, форму . Розвиток тактильної чутливості у сліпих та слабозорих дітей може у певній мірі компенсувати дефект зору. Завдяки тактильній чутливості сліпі сприймають форму, розміри, фактуру предметів, читають крапковий шрифт і рельєфні зображення (малюнки, креслення, схеми).

Компенсаторная роль дотику при зоровому сприйнятті зображень предметів При неповноцінному зоровому сприйнятті потрібна постійна опора на дотикове і слухове сприйняття. Спільна робота неповноцінного зорового аналізатора з шкірним і руховим аналізаторами забезпечує вищий ефект при сприйнятті зображень. Більшість дітей починають аналіз з розглядання зображення. Це свідчить про провідну роль зорового сприйняття, навіть при глибокому порушенні зору. Широке використання неповноцінного зору під час сприйняття зображень має негативні сторони. Покладаючись на неповноцінний зір, діти не розвивають дотик.

Спочатку навчання практично сліпих дітей відбувається із допомогою спеціального екрана , виключаючи залишкові функції зору процес навчання будується на тактильно - кінестетичній основі. Це не означає, що залишковий зір не повинен використовуватися у процесі сприйняття навчального матеріалу. Навіть досить опосередкований зір відіграє важливу роль у процесі сприйняття предметів, особливо в орієнтації дитини у просторі. У певних клінічних формах недорозвинення зорових функцій (амбліопія,альбинізм,мікрофтальм та інших ) зорове сприйняття постійно вдосконалюється. Дуже важливо було поруч із охороною залишкового зору використовувати різні шляхи корекційного впливу, спрямованих на різнобічне формування прийомів та способів зорового аналізу та синтезу.

Формування навичок тактильного обстеження здійснюється з допомогою різних видів діяльності: предметно-практичної,ігрової, застосовуваних під час занять ,у вільній діяльності, в індивідуальній роботі. Результати практичної роботи показали, що дидактичні ігри та вправи є ефективним засобом, з допомогою якого старші дошкільнята з порушенням зору пізнанають предмети і явища навколишнього світу. Це дає можливість соціально адаптуватися у суспільстві.

Отже, можна говорити про необхідність використання дидактичних ігор й вправ як засобу навчання навичок тактильного обстеження інтеграції в самостійну предметно-практичну діяльність. Можна рекомендувати педагогам спеціалізованих закладів ширше використовувати дидактичні ігри та вправи у системі корекційної роботи з розвитку навичок тактильного обстеження як із слабозорими дітьми, так і зі зрячими дошкільнятами активного пізнання навколишнього світу.