Про матеріал
Презентація з політології ,,Концепція „автономної політики” Макіавеллі''. Великий внесок у розвиток політичної думки зробив італієць Нікколо Макіавеллі (1469—1527), який у своїх трактатах, найвідоміші з яких — „Правитель”, „Міркування на І декаду Тіта Лівія”, протиставив теологічному розумінню державної влади юридичний (соціальний) світогляд. Вважаючи силу основою права, визначаючи поняття „держава” як загальний політичний стан суспільства, Макіавеллі стверджував, що людина втілює в собі злобність, агресивність, властолюбство, жадобу, брехливість, боязливість, малодушність, невдячність, зрадництво, лицемірство, ненависть, нестриманість тощо. Необхідність приборкання цих її рис і покликала до життя державу. Відстоюючи пріоритет світської влади, гостро критикував духовенство, а дворянство закликав знищити зовсім. Його ідеал державного устрою — сильна, жорстко централізована республіка, де владарюють представники народу, молодої буржуазії та виборний глава держави, який, враховуючи негативні якості людини, повинен бути „лисом, щоб бачити гадів, і левом, щоб нищити вовків”. Для об’єднання суспільства правитель може використовувати будь-які засоби („мета виправдовує засоби”), навіть аморальність, нечесність, жорстокість, устрашіння, демагогію, наклепи, підступність, хитрість, віроломство тощо. Лише тоді республіка буде могутньою, виправдає своє призначення, коли правитель, відкинувши закони й принципи моралі, встановить правову авторитарну диктатуру „великого перетворювача”. Держава, на думку Макіавеллі, — вищий вияв людського духу, а служіння державі — зміст, мета і щастя людини.
Сповідуючи і деякі гуманістичні ідеї, він неодноразово вказував на полярність інтересів бідних і багатих, висловлювався про справедливий і досконалий державний устрій, який повинен забезпечити політичну свободу людині, демократичне міське самоврядування.