Презентація КОРОТКИЙ ЛІТОПИС РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ. Частина 1: ПОЧАТОК

КОРОТКИЙ ЛІТОПИСРОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИЧастина 1: ПОЧАТОК(2014 – початок 2015 рр).

Війна у центрі Європи в 21-му сторіччі. Цю словесну конструкцію в останнє десятиріччя можна було часто почути від людей, яким бракувало слів, аби описати свій подив, жах, обурення подіями в Україні. Здавалося, що класична війна, де артилерійський снаряд чи ракета «Граду» руйнує будинок, валить диспетчерську вежу аеропорту, де з’являється поняття «ветерани» – це не про новітню історію Європи. Але реальність була саме такою: у 2014 році в українських містах почалася війна, і цю війну почала росія.

лютий-березень 2014 року. Крим. Анексія

Де-факто російська агресія проти України, яка досягла кульмінації у лютому 2022-го року, почалася в Криму за 8 років до того. У Києві ще перебував тодішній президент Віктор Янукович, коли володимир путін дав наказ захопити наш півострів – про це, зокрема, свідчить дата на медалі «За повернення Криму», яку російське міноборони роздавало учасникам захоплення: 20 лютого 2014 року.

20 лютого 2014 року. У Криму вперше фіксують активне переміщення російської військової техніки.

20 лютого 2014 року. З’явилися військові без розпізнавальних знаків на формі. Вони говорили російською. Прості українці називали їх «зеленими чоловічками» через колір уніформи. путін спершу сказав, що це «місцеві сили самооборони», до яких рф не має стосунку, а вже пізніше, поступово змінюючи риторику, підтвердив, що це таки їхні силовики.

21 лютого 2014 року. Партія «русское единство», яку очолював Сергій Аксьонов, створює у Криму збройне формування «Народное ополчение». Його учасники нападають на кримчан, які прийшли до Верховної Ради Криму підтримати Майдан у Києві. Вже невдовзі після анексії Криму «Народное ополчение», що подавало себе як нібито стихійну ініціативу, увійде до служби мобілізаційної роботи при окупаційній адміністрації та отримуватиме зарплату з бюджету рф. С. Аксьонов

26 лютого 2014 року. У Сімферополі біля Верховної Ради АР Крим проходить масовий мітинг, який організував Меджліс кримськотатарського народу. В акції беруть участь від 10 до 20 тисяч кримських татар та проукраїнських кримчан інших національностей. Вони озвучують вимогу «зберегти територіальну цілісність України». Відбуваються перші зіткнення із представниками проросійських сил, котрі також прийшли під парламент.

27 лютого 2014 року. В Сімферополі російські військові захоплюють головні адміністративні будівлі – Раду міністрів Криму та Верховну Раду АРК, кремль заперечує присутність військових рф на півострові. В українських ЗМІ з'являється термін/мем «ИХТАМНЕТ» на честь фрази, якою володимир путін відповів на запитання про присутність його військ у Криму.

28 лютого 2014 року.російська армія в ніч на 28 лютого захоплює кримський міжнародний аеропорт у Сімферополі, військові аеродроми Бельбек в Севастополі та Кіровському. Вперше окупанти на камеру самі зізнаються журналістам, що вони із росії. Також відбувається захоплення державної телерадіокомпанії «Крим». В'їзд з материка на півострів блокують колишні бійці спецпідрозділу «Беркут» – встановлюють блокпости на основних трасах.

1 березня 2014 року. У Сімферополі, Бахчисараї, Перевальному, Новоозерному, Керчі, Феодосії розпочинається блокада «зеленими чоловічками» військових частин ЗСУ. Водночас, українське командування наказує військовим не чинити опір окупантам.

3 березня 2014 року.10-а Сакська бригада морської авіації під командуванням Ігоря Бедзая проводить успішну спецоперацію – перекидає з аеродрому у Новофедорівці три літаки та шість вертольотів на аеродром в Миколаєві. Українські військові кораблі в Криму заблоковані російською армією.

4 березня 2014 року. Командир Севастопольської 204 бригади тактичної авіації Юлій Мамчур провів колону українських бійців без зброї на аеродром Бельбек, який захопили російські військові, щоб розблокувати територію. Вперше в Криму солдати армії рф відкривають вогонь, поки що в повітря. Ю. Мамчур

7 березня 2014 року. У Севастополі під час штурму військової частини А2355 невідомі в балаклавах нападають зі зброєю на журналістів, котрі висвітлюють блокування частини.

8 березня 2014 року. У Сімферополі захоплюють військкомат. З боку Криму вперше обстрілюють український прикордонний літак. Російські військові захоплюють прикордонну службу в місті Щолкіне.

16 березня 2014 року.росія проводить в Криму без доступу міжнародних спостерігачів та всупереч українським законам псевдореферендум щодо статусу півострова. Результати не визнають ані Україна, ані Євросоюз, ані США, ані низка інших країн світу. В окупації Криму беруть участь близько 20 тисяч російських військових.

18 березня 2014 року. У Сімферополі диверсійний загін гру під керівництвом російського полковника Ігоря Гіркіна (Стрєлкова) захоплює картографічний центр. Військову частину обстрілюють із кулемета Калашникова. Гине прапорщик ЗСУ Сергій Кокурін – це перший вбитий український військовий під час агресії росії проти України. Одночасно в москві президент рф володимир путін оголошує про так зване «приєднання Криму до росії». С. Кокурін

21 березня 2014 року. Курсанти 4-го курсу Севастопольської академії ВМС імені Нахімова під час зміни прапора вузу з українського на російський демонстративно хором виконали гімн України, віддали честь і, розвернувшись, пішли в казарму.

6 квітня 2014 року. У селищі Новофедорівка Сакського району російський військовослужбовець Євген Зайцев застрелив у спину українського офіцера Станіслава Карачевського, який не зрадив присязі на вірність народу України: це був другий убитий під час захоплення Криму український військовий. Надалі російське керівництво не раз називатиме захоплення Криму «безкровним». С. Карачевський

березень-травень 2014 року. Донбас. Початок вторгнення

На тлі української Революції гідності, яку кремль називає державним переворотом, у східних обласних центрах – Луганську та Донецьку – починаються мітинги під російськими прапорами із закликами приєднання до росії. Серед учасників цих зборів місцеві жителі помічають чимало приїжджих із прикордонних міст росії – вони видають себе російською говіркою та незнанням українських міст. Як і в Криму, вони нападають на учасників акцій на підтримку суверенітету України. Ступінь насильства постійно зростає.

1 березня 2014 року. У Луганську та Донецьку на мітингах під російськими прапорами люди закликають кремль ввести війська в регіон для захисту від «західноукраїнського фашизму, який переміг в Україні». Такі ж тези під час Євромайдану просували російські федеральні ЗМІ. У Луганську мітингувальники захоплюють ОДА, в Донецьку – піднімають над обласною адміністрацією прапор росії.

3 березня 2014 року.росія скупчує військову техніку на кордоні Луганської, Донецької, Харківської областей України та розгортає «пункти прийому біженців». Держприкордонслужба України повідомляє про спроби захоплення своїх органів управління на кордоні військовослужбовцями росії. Відбувається мітинг під Донецькою ОДА під триколорами та зі скандуваннями «росія!». Учасники без зброї займають будівлю. Міліція не втручається, проте 5 березня виводить мітингувальників із ОДА.

5 березня 2014 року. На площі леніна в центрі Донецька проходить мітинг місцевого Євромайдану за єдність України. На мітингарів із каміннями та битами нападають проросійські активісти: людей наздоганяють та б'ють, топчучи державні прапори. Біля Донецької ОДА збираються проросійські активісти, зокрема там присутній громадянин росії Олексій Худяков, лідер ультраправої організації «Щит москвы». Активісти знову штурмують ОДА, над нею піднімають прапор росії.

9 березня 2014 року. У Луганську відбувається мітинг до 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка та, на противагу йому, мітинг організації «Антимайдан», на якому скандують «росія!». На «шевченківців» із травматичною зброєю та битами нападають проросійські активісти. Після цього нападники захоплюють Луганську адміністрацію та вивішують на ній російський прапор. На мітингу «Антимайдану» фіксують участь приїжджих із Бєлгородської і Ростовської областей росії.

13 березня 2014 року. У Донецьку на мітингу за єдність України в результаті масового нападу проросійських сил вбито людину – Дмитра Чернявського. Десятки проукраїнських мітингувальників поранені. Нападники використовують бити, арматуру, ножі, сльозогінний газ. Міліція практично не перешкоджає їм.

6 квітня 2014 року. У Донецьку відбувається проросійський мітинг із вимогами провести «референдум» щодо входження до росії, його учасники захоплюють ОДА і вивішують російський прапор. При захопленні застосовується граната. Це останнє і остаточне захоплення адміністрації. У Луганську учасники мітингу на підтримку росії захоплюють обласне управління СБУ. Використовується каміння.

8 квітня 2014 року. Починається облога Луганського аеропорту, що тривала 146 днів. До липня, коли бойові дії вже набули розмаху, українські бійці майже у повній темряві садили тут літаки: велетенські Іли підлітали до смуги взагалі без освітлення, й лиш тоді на лічені секунди вмикались ліхтарі. Так Україна здійснювала постачання своїх сил на Донбасі.

12 квітня 2014 року. Відбувається захоплення органів влади у Слов’янську і Краматорську. В останньому під час штурму місцевого управління міліції озброєний бойовик вимовляє фразу «отойди за поребрик», що стала мемом: цей діалектизм вживають у деяких регіонах росії, але ніде в Україні. Захопленням Слов'янська керує російський полковник Ігор Гіркін, який приїхав сюди з уже окупованого Криму.

12 квітня 2014 року. Виконувач обов'язків президента Олександр Турчинов оголошує Антитерористичну операцію (АТО). Цього ж дня озброєні групи захоплюють управління внутрішніх справ Горлівки. Ними командує громадянин росії Ігор Безлер. Він приймає «присягу» міліціонерів, які перейшли на бік проросійських сил, та представляється їм підполковником армії росії.

17 квітня 2014 року. У Горлівці викрадають депутата міськради Володимира Рибака, який до того намагався зняти російський прапор із будинку виконкому. Як розкажуть потім свідки, його та інших людей утримували і катували у захопленій будівлі міського СБУ. Тіло Рибака, студента Юрія Поправки та активіста Юрія Дяковського знайшли через три дні зі слідами тортур. Захоплена будівля СБУ пробуде тюрмою весь час окупації міста: там утримуватимуть, катуватимуть та виноситимуть смертні вироки під керівництвом російського полковника Ігоря Гіркіна. В. Рибак. Ю. Поправка. Ю. Дяковський

28 квітня 2014 року. У Донецьку відбувається останній мітинг за єдність України. На мирну ходу нападають люди у масках із битами та ланцюгами. Багато травмованих. На цьому громадянський спротив окупації в місті завершується.

3 травня 2014 року. Відбувається облога військового комісаріату та військової частини Національної гвардії в Луганську. Нападники використовують гранати та стрілецьку зброю.

11 травня 2014 року. На захопленій частині регіону збройні угрупування під керівництвом росії проводять псевдореферендуми про створення так званих «Донецької і Луганської народних республік». Це фіктивне голосування здійснюється без жодних визнаних світом спостережних місій.

Травень - грудень 2014 року. Введення регулярної армії рф

Таких бойових дій Україна ніколи до цього не бачила у своїй історії, тож військо і громадянське суспільство вчаться давати відсіч, щодня зустрічаючи нові виклики. Руйнуються житлові будинки, понад мільйон людей, які втекли з окупації, називають тепер терміном «внутрішньо-переміщені»; до фундаменту знищені аеропорти Донецька та Луганська, у яких тримали оборону українські військові. А на захоплених територіях росія створює найжорстокішу тюрму в Європі – «Ізоляцію».

5 травня 2014 року. Відбувається бій під селищем Семенівка. Він вважається першим серйозним зіткненням, днем, коли АТО перетворилася на війну. Українські підрозділи спецпризначення були атаковані під час облаштування блокпостів на підступах до захопленого Слов’янська, отримали локальну перемогу, але зазнали перших бойових втрат. Також від цього часу і до звільнення Слов’янська українські війська тримали оборону на панівній висоті – горі Карачун – де зазнавали ударів із різних типів зброї.

26 травня 2014 року. Російські гібридні формування здійснюють спробу штурму Донецького аеропорту. За кілька годин їх вибиває звідти український спецназ. Наступні 7 місяців аеропорт контролювали українські військові. Бій за ДАП став одним із найбільш виснажливих та кровопролитних за період війни 2014-2022 років.

2 – 4 червня 2014 року. О 4-й годині ранку 2 червня підконтрольні рф угруповання штурмують Луганський прикордонний загін – останній об’єкт із українським прапором у Луганську. Бій тривав 17 годин. Того ж дня біля стін Луганської облдержадміністрації лунає вибух. Гине 8 перехожих, росія звинувачує Україну у повітряному ударі. 3 червня штурм Луганського прикордонного загону поновився, наступного дня частина була взята. Усі військові об’єкти України у Луганську, крім аеропорту, опинилися під контролем російських сил.

6 червня 2014 року. Біля Слов’янська збройні формування рф збивають військово-транспортний літак ЗСУ Ан-30, гине п’ять членів екіпажу.14 червня 2014 року. На підльоті до Луганського аеропорту збито український військово-транспортний літак Іл-76, гине 40 десантників та дев’ять членів екіпажу.24 червня 2014 року. Біля гори Карачун підконтрольні росії підрозділи збивають український військовий вертоліт Мі-8, гине дев’ять військових.

11 липня 2014 року. Збройні формування рф накривають ракетним вогнем опорний пункт українських підрозділів під Зеленопіллям на Луганщині. Гине 38 солдатів і офіцерів. За даними РНБО України, обстріл вівся з реактивної системи залпового вогню «Торнадо-Г» – російської модифікації «Граду».

17 липня 2014 року. Під окупованим містом Сніжне Донецької області збито пасажирський «Боїнг-777» рейсу МН17 Амстердам-Куала Лумпур. Протягом наступних 7 років нідерландське слідство дійде висновку, що ракета, яка поцілила в літак, була випущена з російського ЗРК «Бук» Курської бригади протиповітряної оборони. Після пострілу установку без однієї ракети повернули до Росії.

19 липня - 10 серпня 2014 року.95-а аеромобільна бригада ЗСУ під час рейду деблокує оточені на кордоні з росією, біля Краснодона, українські підрозділи. Військові пройшли 470 кілометрів, 170 із яких непідконтрольною урядові територією, та створили коридор для виходу з оточення 3000 осіб і 250 одиниць техніки. В операції загинули 13 військових.

Липень - серпень 2014 року.росія обстрілює територію України артилерійськими снарядами зі своєї території. Міжнародна розслідувальна спільнота Bellingcat підтвердила 149 таких обстрілів. Жителі прикордонного містечка Гуково у росії зняли реактивний обстріл на відео.

21 – 24 серпня 2014 року. У боях в Україні беруть участь військовослужбовці 79-ї десантної дивізії з Пскова та 98-ї дивізії з Іванова. Десятеро з них потрапляють у полон. Вони на камеру підтверджують, що командування направило їх на територію України воювати з українською армією. Десятки солдатів із цих з'єднань гинуть у боях із ЗСУ – це з'ясовують незалежні російські журналісти, які знаходять свіжі могили під Псковом.

23 – 29 серпня 2014 року. Після того, як сили АТО звільняють значну частину захопленої території та доходять до міста Іловайська, через українсько-російський кордон заходять регулярні частини російської армії. Українські підрозділи – армійські, добровольчі та МВС – потрапляють у котел. 28 серпня командування обох сторін домовляється про «зелений коридор», під час виходу ним російські війська розстрілюють колону. Тоді загинуло принаймні 366 українських військових, 158 досі вважаються зниклими безвісти, 458 були поранені.

21 січня 2015 року. Після 242 днів оборони остаточно захоплено Донецький аеропорт. У грудні під час атак окупаційні війська руйнують його старий термінал, на початку січня – диспетчерську вежу, в кінці січня – підривають новий термінал із українськими військовими всередині. Захищаючи Донецький аеропорт, загинули 109 українських бійців (за даними Генштабу), 58 з них – лише під завалами нового терміналу. Після цього українське командування ухвалює рішення про виведення сил оборони з летовища.

21 січня 2015 року. Обстріл мікрорайону Східний у Маріуполі, під час якого загинув 31 житель міста. У травні 2018 року міжнародні розслідувачі Bellingcat і Служба безпеки України довели: обстріл здійснили кадрові російські військові. ОБСЄ підтвердила, що ракети РСЗВ Град запускали по місту з окупованої території.

1 січня-18 лютого 2015 року. Відбувається бій за Дебальцеве, який завершується виходом українських військ з майже оточеного міста. Дебальцеве є великим залізничним вузлом Сходу України, а станом на початок 2015 року важливість міста була й у тому, що воно територіально «врізалося» в окуповану частину Донбасу. Ще до основного штурму підконтрольні росії угруповання постійно обстрілювали Дебальцеве артилерією. А з підходом їх ближче до міста обстріли посилились. Україна проводила евакуацію цивільних.

За час війни під керівництвом Росії, що відбувалася на Донбасі протягом 2014-2021 років, OSINT-спільноти, аналітичні центри і журналісти здійснили десятки розслідувань російської військової участі у війні на Донбасі. Вони встановили факти артилерійських обстрілів українських міст з території Росії, відстежили перетин державного кордону російською бронетехнікою, встановили поіменні списки і конкретні історії російських військових, що брали участь в бойових діях на українській території. Проте аж до 2022 року Кремль заперечував участь у війні.

Світлана ІЛЬЧЕНКОДЯКУЮ ЗА УВАГУ!