Презентація "Космічні дослідження. Космогонія Сонячної системи"

Про матеріал
В презентації предоставлен матеріал двох уроків по підручнику В. Сиротюка "Фізика і астрономія". Подана інформація в стислому вигляді дасть мождивість швидко дізнатисяя про космічні швидкості та космогонію Сонячної системи. Також є вставка відео "Космос і Україна"
Зміст слайдів
Номер слайду 1

КОСМІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ОБ’ЄКТІВ СОНЯЧНОЇ СИСТЕМИ. Космогонія Сонячної системи. Вчитель фізики КОВАЛЕНКО Марина

Номер слайду 2

«Людство не лишатиметься вічно на Землі, а в погоні за світлом і простором спочатку несміло проникне за межі атмосфери, а потім завоює собі весь навколосонячний простір». Ціалковський

Номер слайду 3

Розглянемо тіло, що перебуває за межами земної атмосфери. СУПУТНИКЯкщо надати тілу такої швидкості, тоді тіло рухатиметься на сталій відстані h від поверхні Землі, тобто по колу радіуса Rз+h, де Rз – радіус земної кулі. Обчислюємо першу космічну швидкість для ШСЗ, що запускається поблизу поверхні Землі (h=0). У цьому разі υ=GMз/Rз: υ= 8 км/с. (колова швидкість)

Номер слайду 4

Друга космічна швидкістьмінімальна швидкість, яку необхідно надати тілу на поверхні планети (або іншого масивного небесного тіла), щоб воно вийшло за межі гравітаційної дії цієї планети. Параболітична швидкість = 11,2 х 103 км/с

Номер слайду 5

Третя та четверта космічна швидкість. Третя космічна швидкість — мінімально необхідна швидкість тіла, що дозволяє перебороти тяжіння Сонця і в результаті вийти з Сонячної системи у міжзоряний простір. Злетівши з поверхні Землі і найкращим чином використовуючи орбітальний рух планети, космічний апарат може досягти третьої космічної швидкості вже при 16,67 км/с відносно Землі. Четверта космічна швидкість — мінімально необхідна швидкість тіла, що дозволяє подолати тяжіння галактики. Четверта космічна швидкість не постійна для всіх точок Галактики, а залежить від відстані до центральної маси (для нашої галактики такою є об'єкт Стрілець A*, надмасивна чорна діра). За приблизними попередніми розрахунками в районі нашого Сонця четверта космічна швидкість становить близько 550 км/с. 

Номер слайду 6

Номер слайду 7

Космогонія Це розділ астрономії, що вивчає походження й розвиток небесних тіл (Сонця, планет та їхніх супутників, зір, галактик) і їхніх систем. Сонячна система містить зорю Сонце, розташовану в центрі системи планети із супутниками карликові планети малі тіла (астероїди, комети, метеоритні та метеорні тіла), а також міжпланетний пил, плазму і фізичні поля в зазначених межах

Номер слайду 8

Гіпотеза Канта. Сучасну загальноприйняту гіпотеза щодо формування Сонячної системи першим запропонував Сведенборг у 1734 році. В 1755 році Іммануїл Кант цю теорію доповнив та доробив. Незалежно від них аналогічна теорія була запропонована П'єром Симоном Лапласом у 1796 році.

Номер слайду 9

Кант запропонував свою теорію утворення Сонячної системи, що грунтується на законі всесвітнього тяжіння. Філософ виходив з еволюційного розвитку холодної пилової туманності, упродовж якого спочатку виникло центральне масивнетіло, яке в перспективі мало б стати тим, що ми називаємо Сонцем, а потім планети.

Номер слайду 10

Гіпотеза Лапласа. Лаплас зі свого боку докладно описав гіпотезу утворення Сонця і планет із туманності, яка вже обертається. Він вважав первісну туманність не пиловою, а газовою, дуже гарячою і з високою швидкістю обертання. Стискаючись під дією сили всесвітнього тяжіння, туманність, унаслідок закону збереження моменту імпульсу, набирала обертів й оберталася чимраз швидше й швидше. Від газоподібного тіла послідовно відокремлювалися кільця. Потім у результаті високотемпературної конденсації з цих тугоплавких "породоутворюючих" елементів утворилися планети

Номер слайду 11

В 1943 році радянський математик і фізик Отто Шмідт висунув «метеоритну теорію». Відповідно до цієї широко відомої теорії Сонце зустріло й захопило космічну туманність міжзоряних частинок, з яких у результаті зіткнень утворилися планети. Отже, за Шмідтом планети народилися не з самого Сонця, в чому він мав рацію тільки частково.

Номер слайду 12

СУЧАСНІ етапи еволюції СОНЯЧНОЇ СИСТЕМИ1. Відбувся вибух наднової зорі ((4,6 млрд. років тому) поблизу утворення СС. Під дією газопилової воднево-гелівої хмари відбулося згущення, збагачене речовинами наднової зірки. Спонтанне його обертання під дією сил Гравітації і в центрі цієї хмари утворилась молода зоря - Сонце2. Поступово в диску газопилової хмари дрібні пилинки об*єднались, утворились брили з який і з'явилися невеличкі планети – планетезималі, а пізніше і самі планети. Планети земної групи досягли своїх розмірів через 100 млн. років

Номер слайду 13

3. Наступне гравітаційне стискання підняло температуру в надрах протопланет до температури плавлення заліза. Унаслідок чого важкі компоненти сталивідокремлюватися й направлятися до центра планет. Протягом міліаріїв років йшло утворення кори – зовнішнього шару планет земної групи. Розігрівання Землі супроводжувалося виділенням газів і водяної пари яка конденсувалась і утворились моря та океани, а гази утворили атмосферу.

Номер слайду 14

Супутники планет, що рухаються в напрямку обертання планет, утворилися в результаті тих самих процесів, що й самі планети. Супутники, що рухаються у зворотному напрямку, були захоплені планетою

Середня оцінка розробки
Структурованість
5.0
Оригінальність викладу
5.0
Відповідність темі
5.0
Загальна:
5.0
Всього відгуків: 1
Оцінки та відгуки
  1. Сиротенко Валентина Іванівна
    Загальна:
    5.0
    Структурованість
    5.0
    Оригінальність викладу
    5.0
    Відповідність темі
    5.0
pptx
Додано
27 квітня 2023
Переглядів
1728
Оцінка розробки
5.0 (1 відгук)
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку