Анімація (з лат. anima — душа і похідного фр. animation — оживлення), застаріле мультиплікація (з лат. multiplicatio — розмноження, збільшення, зростання) — вид кіномистецтва, твори якого створюються шляхом зйомки послідовних фаз руху намальованих (графічна анімація) або матеріальних (об'ємна анімація) об'єктів. Також існує комп’ютерна анімація.
п'ятихвилинна стрічка 1927 року режисером-мультиплікатором В. Левандовським за народною «Казкою про солом'яного бичка». Мультфільм було створено в техніці «пласкої маріонетки» — тобто за допомогою невеличких паперових фігурок, частини яких були з'єднані шарнірами. В. Левандовський працював над стрічкою як сценарист, режисер і художник-мультиплікатор. На превеликий жаль, фільм не зберігся, нам відомо про нього лише за кількома кадрами. В'ячеслав В'ячеславович Левандо́вський (1897 — 1962)
1934 року на Київській фабриці «Українофільм» група молодих аніматорів під керівництвом режисерів С. Гуєцького та Є. Горбача створила перший український графічний мультиплікаційний фільм «Мурзилко в Африці». Ця стрічка розповідала про подорож казкового персонажа Мурзилка, який вирушив до Африки, щоб урятувати негреня від жорстокості й несправедливості.
30-40-ві і перша половина 50-х років – період надзвичайно складний як із суспільно-історичного, так і з соціально-політичного погляду. Якщо ігровий та документальний кінематограф виконували в цей час важливі виховні та агітаційні завдання, то науково-популярне, й особливо анімаційне, кіно відійшли на другий план.
Після тривалої перерви, зумовленої роками війни, українська мультиплікація продовжила свій розвиток наприкінці 1950-х років. На базі студії «Київнаукфільм» було створено Об’єднання художньої анімації. Молоді художники-аніматори та режисери, що прийшли сюди працювати, стали засновниками української національної школи мультиплікації: Є. Пружанський, В. Дахно, Н. Василенко, В. Гончаров та ін. їхня творчість визначила жанрову палітру українського анімаційногокінематографа.
Мультфільм за мотивами народного епосу про Марусю Богуславку, про українську історію, про далекі часи, про нескінченні набіги татар на українську землю. В один такий набіг багато народу було вбито, а ще більше забрали в полон. Була серед невільників Маруся Богуславка. Султан звернув на неї увагу і захотів узяти її до себе в гарем. Довго вона пручалася, та все ж погодилася, виношуючи одну думку, як би допомогти своїм співвітчизникам. І от одного разу, коли султан випив вина і міцно заснув, вона зняла його герб і допомогла втекти невільникам. За що сама поплатилася своїм молодим життям.
Справжнім явищем в анімаційному кінематографі України став мальований фільм "Ведмедик, або той, хто живе у річці", що 1967 р. отримав головний приз кінофестивалю "Золота рукавичка" в Чехословаччині (взагалі впродовж тривалого часу мальована анімація в Україні превалювала). Успіх цієї стрічки мав значний вплив на подальший розвиток жанрової системи української анімації, що передусім була пов'язана з фільмами про тварин ("Лелеченя", "Журавлик" І. Гурвич та ін.).
До середини 1970-х років в українському анімаційному кінематографі остаточно сформувалася національна школа, головною ознакою якої став тісний зв’язок із рідною культурою, народними традиціями у мистецтві. Цей час можна назвати періодом розквіту української анімації, оскільки саме тоді відбувалися найвизначніші творчі досягнення художників студії «Київнаукфільм», активний пошук нових форм, тем, образотворчих рішень і технік. Творчий колектив студії поповнився новими художниками й режисерами, які підняли українську анімацію на новий, надзвичайно високий професійний рівень.Ірина Борисівна Гурвич. Храневич Борис Олексійович. Леонід Зарубін
«Як козаки куліш варили» (1967) 09:49 Епізод, що розповідає про викрадання Ока та інших козаків заморськими работорговцями (імовірно, турками). Грай і Тур із величезними пригодами проникають в цитадель ворога й звільняють друзів. Ця серія відрізняється грубшою промальовкою, ніж подальші.
«Як козаки олімпійцями стали» (1978) 17:35 Події цієї серії пов'язані зі старогрецькою міфологією. Бог Зевс хоче припинити війни між греками і оголошує Олімпійські ігри. Марс, бог війни, має намір зірвати їх проведення. Але йому доведеться вступити в спортивне змагання з козаками, що зайняли сторону олімпійців.
«Як козаки мушкетерам допомагали» (1979) 17:37 Серія посилається на роман Александра Дюма-ст. «Три мушкетери». Козаки допомагають французьким мушкетерам доправити портрет дочки турецького султана французькому принцу, щоб той міг з нею одружитися. Підступний кардинал Рішельє хоче зірвати їхні плани.
«Як козаки інопланетян зустрічали» (1987) 17:20 У цій серії козаки зустрічають інопланетян, карикатурно схожих на них самих (Грай, Око та Тур). Прибульцям для повернення на рідну планету треба мастила. Козаки разом з інопланетянами мандрують Європою у пошуках мастила для їх НЛО, захищають Болгарію від ворогів, винаходять лазні у Римі і ледь не потрапляють на багаття інквізиції в Іспанії.
«Як козаки в хокей грали» (1995) 17:57 Остання серія мультфільму була знята після розпаду СРСР. Козаки тут показані вже немолодими батьками родин. У ній канадська команда хокеїстів прибуває в Україну, щоб провести матч із козаками. Проте їхню уніформу викрадають розбійники, які виходять на лід під виглядом хокеїстів.
Починаючи з 80-х років українська анімація розширює жанрову палітру, активізує художні пошуки, вдосконалює техніку зйомок. На екрани виходять фільми, що здобувають популярність у глядача й отримують високу оцінку фахівців ("Савушкін, який не вірив у чудеса« 1983 О. Баринової, "Сезон полювання" А. Вікіна диплом журі XV ВКФ, Таллінн 1982
Спроби об'єднати анімацію та ігровий фільм розпочалися давно. Пригадаймо картини "Новий Гулівер«1935 і "Золотий ключик« 1939 (О. Птушко), в яких завдяки специфічним прийомам – комбінованій кінозйомці і монтажу – в одному кадрі діяли ляльки і "живі" актори. Ця практика нині поширена і в західній анімації.
Наприкінці XX ст. Об’єднання художньої анімації «Київнаукфільму» перетворилося на самостійну художню студію «Укранімафільм». Одним із перших творів, знятих на студії, стала славетна повнометражна стрічка «Енеїда» — екранізація однойменного твору І. Котляревського. Саме вона проголосила початок нової ери в розвитку мистецтва української мультиплікації.
Мультфільми після 1991 р. Багато з найвідоміших мультфільмів СРСР придумувалися і знімалися українцями, проте після краху СРСР життя українського аніматора сильно змінилася - він позбувся державної підтримки. В одному з інтерв'ю Давид Черкаський заявив: «Взагалі немає мультиплікації (прим. - в Україні). Ніякого абсолютно, немає абсолютно ніякого фінансування. З дев'яностого року мультиплікація просто вмерла». Дави́д Я́нович Черка́ський (1931 - 2018)український режисер-мультиплікатор, художник-мультиплікатор, сценарист.
Незважаючи на потужний творчий потенціал, в Україні не існує жодної великої мультиплікаційної студії. Є безліч приватних студій, але глобального проекту так і не з'явилося. Економісти називають причину в невмінні вести бізнес. Якщо судити за, скажімо, російською студією анімації «Мельница», відповідь стає очевидною: «Мельница» працює одночасно над кількома проектами. Так, їх перші роботи («Карлик Ніс» і «Альоша Попович і Тугарин Змій») виявилися провальними з точки зору зборів, але з урахуванням усіх випущених мультфільмів - студія виявилась у виграші. Витративши всього близько 36 мільйонів доларів, мультиплікатори заробили майже 100 мільйонів за роки свого існування. В Україні ж студії створюються з розрахунку випуску однієї стрічки, а вперед ніхто не заглядає.
Корифеями української анімації вважаються київські студії «Борисфен-С» і «Укранімафільм». Певну популярність здобули «Новаторфільм», Одеська студія мультиплікації, «Фарс», Running Pictures, Marcus Studio, Toon. Buster, Art Production, Antistatic Pictures, Animatix 4 D, +energetic-, Moka Studio.
Студій, щоспеціалізуються на продукції для самого маленького глядача, менше. Серед них севастопольська студія «Чарівний ліхтар» і дніпропетровська «Веснянка». Перший український повнометражний мультфільм «Наші» був народжений 10 учнями луганської школи мультиплікації «Фантазери» 2012 (наймолодшому на момент зйомок було 11 років). Стрічка «Наші», намальована хлопцями в 2012 році, розповідає про життя і боротьбу «Молодої гвардії», якій в 2012 виповнилося 70 років.
Цікавою роботою і сміливим експериментом для пострадянської анімації став «мультсеріал для дорослих» «Казкова Русь», зроблений за допомогою комп'ютерної графіки. У ньому актори озвучують «осіб, схожих на українських політиків», що висміюють злободенні теми і подвійні стандарти в обстановці казкової билинної держави.
3 D-анімація. «Баба́й» — український анімаційний фільм-фентезі 2014 Мультфільм-казка покаже в нових фарбах найстрашнішого монстра української дитини Бабая, міфічну птицю Алконоста, героїв казок Курку Рябу, Відьму, Чорта, Козу-Дерезу та інших персонажів. Українські кінокритики дали переважно-негативну оцінку фільму. Назвали «Бабая» однією із найгірших стрічок 2014 року
На звання першого недержавного національного 3 D-мультфільму претендує мультсеріал «Буба» 2014. Оригінальний герой (забавний пухнастий інопланетянин, який бажає пізнати новий світ - Землю, а від того потрапляє в комічні ситуації через нерозуміння місцевих звичаїв) вже здобув низку шанувальників. «Буба» - перший український мультфільм, який опинився на сайті Kickstarter (всесвітньовідомий сайт, що займається збором пожертв для реалізації виробничих, творчих і наукових проектів). Третім за звання «першого» бореться «Микита Кожум'яка» - повнометражна казка про пригоди сина відомого богатиря.
Серйозним досягненням в сучасній анімації України стало визнання мультсеріалу «Народна мудрість» - перше місце у номінації «Кращий мультиплікаційний короткометражний фільм» на Універсальному полікультурному фестивалі кіно в Лос-Анджелесі в 2013 році. Режисерами виступили Степан Коваль та Володимир Задорожний. Серця глядачів завоювало те, як за допомогою приказок і прислів'їв впродовж 50 серій зображується український побут. український анімаційний цикл за мотивами українських прислів'їв та приказок.
Пісню «Та косив батько, косив я» виконує ансамбль із села Солониця Лубенського району Полтавської області. Пісню "Ой там на горі" виконує ансамбль із села Ісківці Лубенського району Полтавської області. Петрівка "Ой до бору стежечка" звучить у мультфільмі з третьої строфи "Щоб до мене соловей прилітав". Її співають Олена Шевчук (заспів), Валентина Пономаренко (верхній голос), Поліна Арон і Тетяна Тонкаль (нижній голос) - учасниці фольклорного ансамблю Київської консерваторії, який пізніше отримав назву "Древо" .