Презентація "Курбас у театрі Березіль "

11 кл мист Курбас у театрі Березіль 3 05 2022

XX століття - яскрава доба розмаїття стильових форм і світоглядних позицій. Саме тоді з’являються новаторські п’єси нових драматургів, що відбивають важливі етичні й психологічні проблеми (Леся Українка), неоптимістичні кризові мотиви (Володимир Винниченко), передчуття близьких трагічних політичних подій, що відбуватимуться в Україні (Гнат Хоткевич).

У XX ст. значного розвитку досяг національний театр. Перші спроби підготовки професійних акторів пов’язані з діяльністю драматичної школи, заснованої 1904 року у Києві при музичній школі М. Лисенка, де викладалися теорія і практика сценічного мистецтва.музична школа М. Лисенка

Творчою лабораторією став і перший український театр (колектив проіснував до 1920 року), в якому М. Садовський розвивав кращі здобутки театру корифеїв у поєднанні з європейськими традиціями. Розпочавши роботу в дореволюційних театрах Львова, Тернополя, Києва, режисер формував зачатки нової театральної школи. У 1916 році він створив Молодий театр - театр пошуків нових форм утілення тогочасної та класичної драматургії. М. Садовський

Новий період в історії національного театру розпочався в 1918 році, коли в Києві утворилися Державний драматичний театр, Державний народний театр М. Саксаганського, «Молодий театр» Леся Курбаса. 

«Молодий театр» — це театр пошуків нових форм втілення сучасної та класичної драматургії. Лесь Курбас, людина яскравого самобутнього таланту, носій передових ідей XX ст., провів своїх акторів через усю історію світового театру — від «Царя Едіпа» Софокла до модерних драм В. Вінниченка. Це був театр вишуканого слова і літератури, але проіснував він лише два роки.

У 1922 році Лесь Курбас створив мистецьке об’єднання «Березіль». За перші ж роки свого існування «Березіль» став провідним театром України.

Завдяки генію Леся Курбаса, який поєднав у собі таланти режисера, драматурга, актора і перекладача світової літератури, на українській сцені були по-новому осмислені твори Шекспіра, Мольєра, Ібсена, Гауптмана. 

Театральні пошуки нового українського мистецтва були суголосні світовим. Знані світові режисери Рейнгардт, Станіславський, Меєргольд, Вахтангов, Брехт доводять, що суттю новочасного театру є не відтворення життя способом самого життя, що було притаманно сценічному мистецтву ХІХ століття, а його образне перетворення. Фундатором нового українського театру стає Лесь Курбас. Макс Райнгардт. Станіславський Костянтин Сергійович Меєргольд Всеволод Емільович Вахтангов Євген Багратіонович. Бе́ртольт Брехт 

Л. Курбас намагався створити на театральній сцені особливий неіснуючий світ і змусити глядачів повірити в нього, перетворити фантазію в захопливу реальність.  Затоплений дзвін

Невдовзі театр «Березіль» було переведено до Харкова — тогочасної столиці України. 

Через 10 років Лесь Курбас заснував філософський театр «Березіль» (Харків, 1926-1933), у виставах якого митець малює всесвіт, де головною рисою стає особлива довіра до життя людини в усіх його суперечностях.

Макети театрального об’єднання «Березіль» здобули золоту медаль на Всесвітній театральній виставці в Парижі (1925), а Л. Курбасу за великий внесок у розвиток театральної культури присвоєно звання народного артиста України.

Очолюваний ним «Молодий театр» сприяв творчому зростанню багатьох митців, зокрема акторів Наталії Ужвій і Гната Юри, Ната́лія Миха́йлівна Ужві́й (1898 —1986) українська радянська акторка театру і кіно. Юра́ Гнат Петро́вич (1888 -1966)український театральний режисер, актор театру і кіно. Народний артист УРСР, народний артист СРСР

художника-сценографа Анатоля Петрицького, кінорежисера Олександра Довженка. Анатолій Петрицький (1895 – 1964)український живописець, художник театру і книги. Олекса́ндр Петро́вич Довже́нко (1894 – 1956) український радянський письменник, кінорежисер, кінодраматург, художник, класик світового кінематографа.

У добу п’єс-агіток драматург представив на сцені психологію героя. Такі актори, як Йосип Гірняк, Мар’ян Крушельницький, Амвросій Бучма та ін., майстерно відтворювали образи спектаклів. Йосип Гірняк. Мар’ян Крушельницький. Амвросій Бучма

Кульмінація здобутків Курбаса пов’язана з творчістю драматурга Миколи Куліша і художника Вадима Меллера. П’єси Миколи Куліша у блискучій постановці Леся Курбаса стали вершиною діяльності театру «Березіль». Микола Гурович Куліш (1892 – 1937)український драматург, представник Розстріляного Відродження.9 жовтня 1937 р., розстріляний в урочищі Сандармох Карелія разом із Лесем Курбасом, Валер'яном Підмогильним, Юрієм Мазуренком та Григорієм Епіком. Вади́м Георгі́йович Ме́ллер ( 1884 – 1962 ) український радянський живописець кубофутурист, конструктивіст, експресіоніст, графік, художник театру, ілюстратор та архітектор1926 до 1933 року — харківський період в театрі «Березіль» у співпраці з Лесем Курбасом

За життя М. Куліша з тринадцяти його п’єс шість не було дозволено до постановок, але й ті, що йшли, із часом були заборонені. Так само як і Лесь Курбас, драматург загинув у Соловецьких таборах у 1937 році.

У 1930-ті роки режисера усунули від керівництва створеного ним театру, а згодом репресували разом з багатьма іншими представниками української інтелігенції доби «розстріляного Відродження».  

Легендарний «Березіль», перейменований згодом на Харківський театр ім. Т. Шевченка (1934), очолив учень Л. Курбаса, режисер та актор Мар’ян Крушельницький (1897—1963), завдяки якому вдалося частково зберегти ідеї видатного театрального реформатора. Мар’ян Крушельницький (1897—1963)