Презентація "Театр театр корифеїв перший стаціонарний український театр в Києві

11 кл мист Театр театр корифеїв перший стаціонарний український театр в Києві 3 05 2022

Перший український професійний театр був створений 1864 року у Львові при товаристві «Руська бесіда» і називався «Руський народний театр»

Перша дружина Руського народного театру, 1864 рік. Колектив, очолюваний Омеляном Бачинським, гастролював містами Галичини і Буковини з постановками п’єс українською мовою.

«Руська бесіда» була касиновим (клубним) товариством, яке влаштовувало літературні, музичні та танцювальні вечори, концерти, бали та забави, лекції й урочисті академії. Одним із завдань стала організація театру.«Руська Бесіда» — перше українське громадсько-культурно-освітнє товариство на Буковині.

Омеля́н Васи́льович Бачи́нський (1833 — 1907) Помер 10 липня 1907 року в м. Самбір у великій нужді.український актор, режисер і антрепренер. У січні 1864 року директором театру став галичанин Омелян Бачинський, який тоді працював у театрі в Житомирі. Жіночою частиною трупи керувала Теофілія Бачинська – дружина директора.

Театр Української Бесіди 1908 У липні 1924 Товариство Української Бесіди за браком фінансової бази відмовилося від дальшої опіки над театром.

Вершинним злетом розвитку українського театру стала творчість «театру корифеїв» - першого професійного українського театру, відкритого в 1882 році в Єлисаветграді (нині - Кропивницький).

Принципи реалізму і народності сповідували і втілювали у своїй культурно-просвітницькій діяльності фундатори українського класичного театру, іменованого пізніше «театром корифеїв»:

Марко Кропивницький (1840—1910) український письменник, драматург, театральний режисер і актор. 

Михайло Старицький (1840—1904)Фотій Красицький. Михайло Старицькийукраїнський письменник (поет, драматург, прозаїк), театральний і культурний діяч. Один з корифеїв українського побутового театру.

Іван Карпенко-Карий (1845—1907). український письменник, драматург, актор, ерудит, один з корифеїв українського побутового театру.

Кожний із них вдало поєднував в одній особі літературний і акторський таланти з енергією громадського діяча.

Якщо досі кожен актор грав відокремлено, то Кропивницькому вдалося створити колектив, де творча індивідуальність кожного артиста одночасно й зберігала себе як високоталановиту особистість, і доповнювала своєю грою гру інших акторів.

Основою театру корифеїв, який об’єднував митців кількох поколінь, стала антреприза «батька української сцени» М. Кропивницького, створена в Єлисаветграді (нині — Кропивницький).

Засновником театру був Марко Кропивницький, після нього театр очолював Михайло Петрович Старицький, який боровся за українське слово та український театр за часів їх заборони, розвинув кращі здобутки «театру корифеїв» у поєднанні з європейськими традиціями. На утримання трупи він використав гроші з продажу свого маєтку. Розширив персонал трупи. Створив власний оркестр. Підвищив платню акторам

Панас Саксаганський (1859—1940) П. Саксаганський у виставі «Сава Чалий» І. Карпенка-Кароговизначний український актор, режисер, драматург і педагог школи Марка Кропивницького, один з корифеїв українського побутового театру. 

Марія Заньковецька (1854—1934) М. Заньковецька в ролі циганки Ази. Пам’ятник М. Заньковецькій у Ніжині українська акторка і театральна діячка, провідна зірка українського театру кінця ХІХ - початку ХХ століть. Народна артистка Української РСР (1922).

До репертуару театру корифеїв увійшли переважно твори української класичної драматургії, оперети М. Лисенка. Це свідчило про утвердження самобутності цього типу театру — музично-драматичного за формою і фольклорно-етнографічного за змістом. М. Лисенко

В умовах заборони української мови і культури наважилися поставити в Кременчуці «Наталку Полтавку» І. Котляревського.

Корифеї виступили на хвилі пробудження національної свідомості, відкриваючи світові красу української мови, своєрідність фольклору, побуту. Актори театру зобов’язані були грати вистави трьома мовами. У царській Росії тоді діяв указ, згідно з яким вистави українською або польською мовами повинні були йти тільки після виступу акторів російською мовою.

Реалістичні діалоги персонажів, які виступали в українських костюмах, змінювалися народними піснями і танцями. Театр корифеїв користувався величезною популярністю не тільки в Москві, а й у Санкт-Петербурзі. Його вважали навіть кращим за імперський.

Перший стаціонарний український театр було відкрито в Києві 1907 року. Будинок першого стаціонарного театру в Києві (нині — Київський національний академічний театр оперети)

Інтер’єр першого стаціонарного театру в Києві (нині — Київський національний академічний театр оперети)

Продовженням і водночас завершенням справи корифеїв у ХХ ст. можна вважати діяльність першого стаціонарного українського театру, створеного М. Садовським у Києві (1907). Мико́ла Ка́рпович Сад́овський (справжнє прізвище Тобіле́вич;  (1856 — 1933)  український актор, режисер і громадський діяч. Корифей українського побутового театру. 

У театрі продовжували ставити українську класику, пробували втілювати західноєвропейську драматургію, зокрема перекладені твори польських авторів, п’єси модерністського спрямування В. Винниченка, О. Олеся та інших.  Театр М. Садовського. Декорації для п'єси «Ревізор».

Хист режисера найліпше виявився в музичних постановках «Різдвяна ніч», «Наталка Полтавка», «Енеїда» М. Лисенка, «Катерина» М. Аркаса, «Сільська честь» П. Масканьї, «Продана наречена» Б. Сметани.

У формуванні трупи йому активно допомогла М. Заньковецька, до співпраці були запрошені художник В. Кричевський, хормейстер О. Кошиць, балетмейстери В. Верховинець і В. Авраменко. М. Заньковецькахудожник В. Кричевськийбалетмейстери В. Верховинець

Стиль театру об’єднував драматичне й комедійне дійство з музичними, вокальними сценами, включаючи хорові й танцювальні ансамблі, вражав суто народною свіжістю і несхожістю на жоден театр того часу. Олександра Екстер. Іспанський танок (ескіз костюма до балету)

Важливим елементом у театрі була музика. Крім опер («Запорожець за Дунаєм» Семена Гулака-Артемовського, «Продана наречена» Бедржіха Сметани, «Галька» Станіслава Монюшка, «Катерина» Миколи Аркаса), ішли вистави мішаного жанру - музично-драматичні, де велика роль приділялася пісням і танцям, наприклад «Енеїда» Івана Котляревського. Тому в театрі діяв постійний злагоджений оркестр. Анатоль Петрицький. Ескіз театрального костюма до опери «Тарас Бульба» М. Лисенка