Презентація "Країни Латинської Америки в ХІХ ст."

Латинська Америка : війна за незалежність. Підготувала вчитель історії та правознавства. Михалковська Вікторія Вікторівна

Антиколоніальна революція в ГаїтіНа Сен-Доменґ, як і у більшості французьких колоній Карибського басейну, існувало три соціальні групи: білі («вища каста»), раби (переважно чорні, але частково також мулати) і вільні «кольорові» люди, тобто люди африканського походження, які не були рабами. Серед «кольорових» людей, було багато мулатів. Чимало з них були багаті і отримали вишукану освіту. Попри це, їхній соціальний статус був нижчий від білих і вони не мали громадянських прав.

Французька революція. Французька революція почалася у 1789 році. У перші ж роки білі плантатори обрали Колоніальну асамблею для керування Сен-Доменґ. Вільних людей африканського походження (мулатів) — навіть найбагатших з них — не допустили до участі у виборах, ані до роботи Асамблеї. Плантатори вимагали надати колонії більше автономії, зокрема повне право торгівлі з британськими колоніями і США. Навпаки, небагаті білі (у більшості) виступали проти автономії. Водночас вільні «не-білі» мешканці вимагали рівних прав з білими. На початку, жодна з цих груп не вимагала скасування рабства. Щодо рабів, вони почали сподіватися на волю. Спостерігаючи за суперечками вільного населення, багато з них прийшло до висновку, що прийшов час діяти.

Венсан Оже був мулатом. Він походив з багатої родини і отримав прекрасну освіту у Франції. У 1790 він активно вимагав рівних прав з білими для вільного «кольорового» населення. Після відмови, він зібрав загін з 300 людей і підняв повстання. Повстання зазнало поразки. 25 лютого 1791 Оже з соратником було колесовано. Страта Оже дала поштовх до збройних сутичок поміж білими та вільними «не-білими». Сутички відбувалися по всій території колонії і почали нагадувати громадянську війну. Зокрема, частину міста Порт-о-Пренс було спалено.

14 серпня 1791, у місцевості Буа-Кайман на півночі колонії, починається повстання рабів. Під час богослужіння вуду, шаман Дутті Букман закликав повстати. За кілька днів повстання охопило усі плантації Півночі. Повстанці вбили близько тисячі білих. Колоніальні війська не змогли повністю придушити цей виступ. Озброєні групи колишніх рабів продовжували контролювати сільську місцевість. Іспанія та Велика Британія, які були у конфлікті з Францією, надавали цим групам військову підтримку. Деякі повстанські лідери отримували від іспанців військові звання та нагороди. Тим часом у Франції скасовано монархію. Республіканська влада скасовує рабство.29 серпня 1793 рабство скасовано на півночі Сен-Доменґ, а 4 лютого 1794 — на всій території колонії. В умовах війни з Великою Британією та конфлікту з Іспанією керівництво колонії закликає рабів вступати до війська, обіцяючи їм за це волю.

У 1794 році Туссен Лувертюр, один з командирів повсталих рабів, що отримав від іспанців звання офіцера, переходить на бік французів. Він допомагає їм відбити британську навалу і не тільки вибити іспанців з Сен-Доменґ, а й окупувати іспанську частину острова Гаїті. Туссен поступово стає фактичним головнокомандувачем французької армії на Сен-Доменґ. У 1796 році французька Директорія надає Туссенові звання генерала. Талановитий політик, він з часом узурпує владу. Він фактично створює нову державу, зі всіма необхідними інституціями.

Він запроваджує систему, за якою більшість колишніх рабів мають залишатися на своїх колишніх плантаціях і продовжувати сільгоспроботи. Це викликає незадоволення частини населення. З іншого боку, деякі мулати, генерали французької армії, протестують проти авторитаризму Туссена. Вони вимушені шукати притулку у Франції.8 липня 1801 Туссен скликає асамблею, яку він цілком контролює. Асамблея проголошує широку автономію (але не незалежність) колишньої колонії. Туссена проголошено Губернатором на решту життя.

Взявши владу, Наполеон Бонапарт хоче «навести порядок» у колоніях. Зокрема, він хоче відновити рабство. Проєкт відновлення рабства ретельно приховується від «не-білого» населення колоній. Навпаки, представники уряду поширюють заяви, що усі звільнені раби залишаться вільними. Водночас, Франція відправляє війська на Гваделупу і Гаїті. На Гваделупі армія не зустрічає опору. Вона швидко роззброює місцеві збройні сили, складені здебільшого з мулатів і колишніх чорних рабів. Придушивши невеличке повстання, представники Наполеона поновлюють рабство. Мулати позбавлені громадянських прав. До того, вони вимушені документально підтвердити, що були вільними до 1789 року. Колишні чорні солдати, що захищали колонію від британців, депортовані до іспанських колоній. Частину з них продано до рабства. Натомість на Сен-Доменґ Туссен наказує чинити опір інтервентам. Після тривалих боїв, повстанці мусять відступити. Туссена заарештовано і депортовано до Франції, де він гине у в'язниці.

Але повстання триває. Його очолює Жан-Жак Дессалін, один з генералів Туссена. Дізнавшись про поновлення рабства на Гваделупі, генерали-мулати, що раніш билися на боці Франції, переходять на бік Дессаліна. Повстанці тримаються на високому рівні організації. Фактично, йдеться про війну поміж двома регулярними арміями. Французький генерал Рошамбо застосовує жорстокі методи як до військовополонених, так і до мирного населення. Так у 1803 році він наказує закопати живцем 500 військовополонених. У відповідь, Дессалін вішає 500 полонених французів.18 листопада 1803 французи зазнають поразки у битві при Вертьєр. Рошамбо капітулює. Його війська, разом з частиною білих колоністів, залишає острів.1 січня 1804 Гаїті проголошено незалежною республікою. Назва обрана, щоб підкреслити водночас аутентичність країни і її незалежність від Європи, адже за часів Колумба індіанці називали свій острів «Аїті».

Початок Війни за незалежність іспанських колоній Поштовхом до початку війни послужили події в Іспанії 1808 року, що йшли слідом за вторгненням військ Наполеона і призвели до залежності країни від Франції. Очолювали рух за незалежність ватажки креолів — нащадків перших європейських переселенців, які відчували себе вже американцями і прагнули самі визначати долю своєї батьківщини. 

19 квітня 1810 спалахнуло повстання в Каракасі, до влади прийшла Верховна урядова хунта.2 березня 1811 відкрився Національний конгрес, 5 липня - проголосив незалежність Венесуели і 21 грудня - прийняв республіканську конституцію.

Майже одночасно з Венесуелою революційний рух охопив Нову Гранаду (нині Колумбія). 20 липня 1810 року в її столиці Боготі почалось повстання, а 30 березня 1811 року було оголошено про створення «Держави Кундинамарки», президентом якої став А. Нариньйо.

Інші провінції в листопаді 1811 року об'єднались у конфедерацію Сполучених провінцій Нової Гранади з центром у Картахені. За підтримки урядів конфедерації та Кундинамарки була звільнена значна частина Венесуели, і в серпні 1813 року утворена друга Венесуельська республіка на чолі з Сімоном Боліваром. 

У Парагваї місцеве ополчення розбило армію Буенос-Айреса під командуванням М. Бельграно (січень 1811). У травні 1811 року там було усунуто колоніальну адміністрацію, а в 1813 році встановлено республіканський стрій. У 1814 році «Верховним диктатором республіки» став доктор Х. Г. Франсіа. Населення Східного Берега (нині Уругвай) під керівництвом Х. Х. Артігаса з лютого 1811 року вело боротьбу проти іспанських, а потім португальських військ, що вторглись із Бразилії. Рафаель Рієго-і-Нуньєс

ЧиліУ Чилі 18 вересня 1810 року був усунутий генерал-капітан, а його функції передані Урядовій хунті. Проте остання не наважувалась на повний розрив з Іспанією, чого вимагало радикальне крило патріотів. Користуючись цими суперечностями, іспанці перекинули підкріплення з Перу, і в жовтні 1814 року розгромили чилійців у битві при Ранкагуа. Невдовзі в країні було реставровано колоніальний режим.

Мексика. У Новій Іспанії (нині Мексика) повстання, що почалось 16 вересня 1810 року, очолив священик Мігель Ідальго. Упродовж місяця інсургенти зайняли велику територію, й наприкінці жовтня їхня 80-тисячна армія підійшла до Мехіко. Але Ідальго не наважився на штурм міста і рушив на Гвадалахару, де видав декрети про звільнення рабів, скасування подушного податку, ліквідацію торгових монополій, повернення індіанцям забраних земель. Ці заходи спонукали більшу частину креольських землевласників і купців, багатьох чиновників та офіцерів, брати участь у повстанні, перейти на бік іспанців, що полегшило розгром революційної армії (початок 1811); її керівників було взято в полон і страчено.

Патріоти на чолі зі священиком Хосе Марія Мрелосом відновили боротьбу й досягли серйозних успіхів. Національний конгрес у Чільпансінго 6 листопада 1813 проголосив незалежність Нової Іспанії, а 22 жовтня 1814 в Апацингані прийняв конституцію, яка запроваджувала республіканський устрій та декларувала рівність громадян перед законом, свободу слова й друку. Лише до кінця 1815 року роялістам вдалось розсіяти головні сили повстанців і розправитись з Морелосом. До того часу в більшій частині Іспанської Америки, за винятком Ріо-де-ла-Плати, була відновлена влада метрополії.

ПЕРУ було звільнено від колонізаторів в результаті спільних дій патріотів під командуванням генерала Сан-Мартіна (війська якого рухались з півдня) та генерала Болівара ( війська якого рухались з півночі). Боротьба тривала до 1826 р. АРГЕНТИНУ , ЧІЛІ визволили від влади колонізаторів революційні війська під командуванням генерала Хосе Сан-Мартіна. Долина річки Майло

По-іншому склалась доля португальської колонії БРАЗІЛІЇ. Неодноразово організовувались таємні товариства, які ставили собі за мету боротися за незалежність. Але успіху вони не мали. В 1808 р. до Бразілії прибув португальський король, який покинув країну, тікаючи від Наполеона. У 1815 р. король повернувся до Ліссабону, полишивши правителем Бразілії свого сина Педро. В Бразілії розпочалось повстання прихильників незалежності. Прагнучи зберегти свою владу, намісник Педро проголосив у 1822 р. незалежність Бразілії, а через два роки проголосив себе імператором. Лише в 1889 р. Бразілія насправді стала республікою. Бразилія. Жуан IVПедро

Куба Тривалою була боротьба населення КУБИ за свою незалежність. Повстання та змови патріотів довгий час успіху не мали. Лише під час повстання 1868 p., яке очолював адвокат Карлос Мануель Сеследес, повсталі звільнили рабів, проголосили конституцію, незалежність республіки, створили уряд Вільної Куби. Але іспанці кинули проти повсталих значні військові сили. Боротьба тривала 10 років. 1878 року патріоти були змушені скласти зброю.

Пригадаймо і запам’ятаймо!!!Як звали генерал – губернатора Гаїті?В якому році було проголошено незалежність Гаїті?Які три соціальні групи населення проживали на острові Гаїті?Хто продовжив повстання за здобуття незалежності Гаїті після смерті Туссена?Як називали нащадків перших європейських переселенців, які відчували себе вже американцями і прагнули самі визначати долю своєї батьківщини?В якому році у Венесуелі була прийнята Конституція?Як називалася Колумбія у ХІХ ст.?Симон Болівар був проголошений президентом якої республіки?Яка країна програла у війні за власну незалежність ? Як звали національного героя Мексики, який боровся за здобуття незалежності своєї батьківщини?В якому році Мексика здобула незалежність?