Презентація. Крим у 1917 - на початку 1918 року

КРИМ У 1917 – НА ПОЧАТКУ 1918 РОКУПлан1. Крим на початку Російської революції 1917 року.2. Кримськотатарський національний рух.3. Створення Курултаю та формування нової влади в Криму.4. Проголошення Кримської Народної Республіки. Вмирають держави, уряди й люди, але нації продовжують жити та шукають шляхи визволення від гноблення. Підготував викладач загальноосвітніх дисциплін ДПТНЗ «Свеський професійний аграрний ліцей»Оксана ТАРАСЕНКО

Станом на 1917 рік Кримський півострів був однією із двох частин Таврійської губернії, разом із материковою Північною Таврією. Протягом 4-6 березня в містах півострову замість старих органів влади були створені так звані «комітети громадської безпеки», в яких керівна роль, як правило, належала кадетам. Одночасно в містах продовжували діяти деякі місцеві думи та управи, а в селах – земські управи. Переважну більшість в цих органах мали есери. 6 березня 1917 року Тимчасовий уряд запровадив посаду Таврійського губернського комісара, на яку призначив, замість зміщеного губернатора М. Княжевича, колишнього голову губернської земської управи Я. Харченка. Але, незабаром, 27 березня, з огляду на «праві погляди та корупцію» його зняли. Новим комісаром став кадет М. Богданов. Його заступниками були призначені П. Біанкі та П. Бобровський. Микола Миколайович Богданов1. Крим на початку Російської революції 1917 року

У 1917 році Кримський півострів населяли понад 800 тисяч людей. Близько 400 тисяч ‒ росіяни й українці, кримські татар становили 217 тисяч (26,8%). Понад чверть міських жителів складали євреї, вірмени, греки та поляки, в селах Перекопського, Сімферопольського, Феодосійського повітів було понад 40 тисяч німців, близько 20 тисяч греків, 9 тисяч караїмів і понад 11 тисяч представників інших народів. Як зазначав у своїх спогадах князь Володимир Оболенський, «за старого режиму в Криму національного питання майже не існувало. На маленькій території Криму мирно уживалися всі».

2. Кримськотатарський національний рух. До Лютневої революції легальних політичних партій, окрім монархічних, у Криму не було. Але вже в березні 1917 року в багатьох містах і повітах формуються перші організації російських есерів і меншовиків, які діяли на законних підставах. Почали створюватися національні партії та громадські організації. В одному тільки Сімферополі в середині 1917 року з’явилися понад 20 партій, громадських організацій і рухів різного політичного та національного спрямування. Вони об’єднували в своїх лавах від 55 до 60 тис. чоловік, або 4,5 % всього працездатного населення півострова. Серед цього розмаїття політичних партій найбільшим впливом на населення користувались кадети, есери, українські есери, меншовики та міллі-фірковці. Раньше за всіх організувалися кримські кадети. Чисельність партії з моменту створення складала майже 2 тис. чоловік. Діячі кримськотатарського національного руху та Центральної Ради, 1917 рік. Фото: Радіо Свобода

У березні 1917 року в Сімферополі відбулися загальні збори мусульман Криму. Вони обрали Тимчасовий кримсько-мусульманський виконавчий комітет (Мусвиконком) на чолі з муфтієм Челебі Челебієвим (Номаном Челебіджіханом). Мусвиконоком не прагнув стати владним органом. За висловом одного з організаторів, його головним завданням було «неухильне прагнення організації демократичних кримськотатарських мас, прагнення впровадження серед них свідомого і відданого ставлення до ідей загальноросійської та, зокрема, кримськотатарської революції, прагнення стати в усіх проявах кримськотатарського життя центром не директивним і керівним, а регулюючим і контролюючим». Він складався з 50 осіб на чолі з комісаром Духовного правління муфтієм Ч. Челебієвим. З 5 квітня фактично всі справи кримських татар перейшли до ведення Мусвиконкому. Його центральними органами стали газети «Міллет» («Нація», редактор А. С. Айвазов, виходила з 27 червня 1917 р.) та тижневик «Голос татар» (редактори А. Боданінський та Х. Чапчакчі, виходила з 22 липня). Делегати І Всеросійського мусульманського з’їзду

У липні 1917 р. керівництво Мусвиконкому сприяло формуванню Національної партії – Міллі-Фірка. До першого складу ЦК партії Міллі Фірка увійшли Челебіджан Челебієв, Джафер Сейдамет, Асан-Сабрі Айвазов, Сеітджеліль Хаттатов, Амет Озенбашли, Джафер Аблаєв, Абдул Хільмі (Ільмі). Міллі Фірка поставила собі за завдання створення національно-культурної автономної Кримської державності. Ухвалена на з’їзді Перша програма партії проголошувала демократичні цінності, висловлювала підтримку Тимчасовому уряду та відстоювала ідеї якнайшвидшого скликання Всеросійських Установчих зборів, які повинні були затвердити основи демократичної республіки. Що стосується державного устрою країни, то, на думку авторів програми, нова держава мала стати демократичною федерацією, де народи та мови мали б рівні права. У преамбулі програми зазначалося, що майбутня країна повинна стати демократичною федерацією національностей, а кожна з народностей, які мешкають в ній, - володіти національною автономією. Далі в програмі підкреслювалося: «Партія вимагає створення в Криму дійсно народної республіки в широкому смислі свободи дій всіх націй, які населяють Крим, як в національному, так і в культурному відношеннях». Один з членів ЦК «Міллі-Фірка» Амет Озенбашли. Джафер Сейдамет і Номан Челебіджихан (Челебіджан Челебієв) у БахчисараїДжафер Сейдамет Киример

Різні політичні партії по-різному відреагували на повалення самодержавства в Росії. 20 листопада 1917 р. в Сімферополі відкрилася надзвичайна нарада із делегатів від рад робітничих, селянських та солдатських депутатів, органів земського та міського самоуправління. В її складі були представники різних партій (близько 400 чоловік). На нараді було прийнято рішення створити з представників міських дум, земств, громадських та інших політичних організацій Раду народних представників на чолі з П. Новицьким. Рада народних представників, за думкою організаторів, повинна була «в найкоротший термін скликати Кримські установчі збори та здійснити заходи для виявлення волі населення північних повітів Таврійської губернії по національному питанню». Так само як і Рада народних представників кримськотатарська партія Міллі-Фірка також не визнала жовтневого перевороту, й вважала за потрібне створити на території Кримського півострову нову, вільну від більшовицького впливу, демократичну республіку. Міллі-Фірка висунула на порядок денний власне гасло: «Крим – для кримців». Один з керівників цієї партії Айві Сабрі Айвазов написав на шпальтах своєї газети «Міллет»: «Наразі держави немає, законів немає, порядку немає... В державі порушені мир та спокій. Порядок вирваний з корінням, кожен поводиться як може... Ми не допустимо, щоб в нашому Криму з’явилися більшовицькі та анархічні загони, котрі спалахнули в Росії та оточили її».3. Створення Курултаю та формування нової влади в Криму

Напередодні скликання Курултаю Мусвиконком виступив із відозвою «Про владу в Криму», в якій заявив, що перебирає ініціативу створення автономії без гегемонії якоїсь народності над іншою. Засідання Курултаю розпочалися 9 грудня (26 листопада) 1917 року о 14-й годині у Залі суду Ханського палацу в Бахчисараї. Головою Курултаю був обраний один із лідерів «Milliy Firqa» («Національна партія»), письменник Асан Сабрі Айвазов. Його 78 депутатів (з них чотири жінки) було обрано голосами більш 70 % татарського населення Криму. Ханський палац в БахчисараїАсан Сабрі Айвазов. Перший Курултай кримськотатарського народу, грудень 1917 року 

Під час першого ж засідання Курултаю серед його делегатів досить чітко проявилися дві точки зору щодо того, як формувати державну владу в Криму. Більшість депутатів запропонувала вступити в угоду з Радою народних представників. Д. Сейдамет, який стояв саме на цій точці зору говорив: «Татарський національний парламент не має жодного права на вищу владу, на гегемонію в крає. У нас є крайова влада – Рада народних представників. Хто заважає нам працювати рука об руку з ними. В цю грізну хвилину нам треба думати не про захоплення влади, а про те, щоб загасити пожежу, котра розгоряється всюди в краї». Інша, менша група депутатів вважала можливим існування влади, створеної лише з представників трьох «елементів», які «користувалися матеріальною та моральною силою», тобто з представників Ради народних представників, татарського парламенту та партії більшовиків. Цей проект організації влади вніс та відстоював Ч. Челебієв. Він зазначав: «Якщо ця ідея не може бути впроваджена до життя, то влада в краю по праву належить татарам, тим більш, що окрім єдиної реальної сили, котру в дану хвилину представляють татари... ніякої іншої сили в краї немає»

14 грудня Курултай затвердив символіку Кримської Народної Республіки та ухвалив «Кримськотатарські основні закони», першу Конституцію Криму. Вона передбачала реалізацію кримськотатарським народом права кожного народу на національне самовизначення і самоврядування шляхом створення парламенту, обраного на вільних, прямих, рівних виборах таємним голосуванням. Конституція також скасувала звання та стани і проголосила рівність усіх громадян незалежно від їхньої національності або віри та рівноправність жінок і чоловіків. 18 грудня Курултай сформував національний уряд — Директорію — у складі п'яти директорів (міністрів): голова Ради та директор юстиції Номан Челебіджіхан, директор з зовнішніх та військових справ Д. Сейдамет, директор фінансів та вакуфів С. Хаттатов, директор у справах релігії А. Шукрі, директор народної просвіти І. Озенбашли. Директорію одразу визнала Центральна Рада, а Директорія засудила агресію радянської Росії проти УНР. А 13 грудня 1917 року Курултай проголосив Кримську Народну Республіку. Це була перша у світі мусульманська республіка. Спираючись на попередні домовленості і федералістську концепцію державного будівництва, УЦР у грудні 1917 р. визнає Кримську Народну Республіку, яка залишилась лише на сторінках Основного закону кримських татар.4. Проголошення Кримської Народної Республіки.