Мета: визначити причини кризи Римської імперії; наводити приклади кризових явищ в імперії; характеризувати реформи імператорів Діоклетіана і Константина; описувати процес появи християнства, становище перших християн; характеризувати зміну ставлення держави до християнства; застосовувати та пояснювати на прикладах поняття: «християнство», «Символ віри», «Святе Письмо», «церква».
Що таке «криза», «економічна криза»?Як ви вважаєте, чому тривав занепад римського господарства у ІІ-ІІІ ст?Визначте, у чому виявилася криза імператорської влади у ІІІ ст. Криза — складне становище, загострення суперечностей.Інфляція — надмірне збільшення кількості грошей і швидке їх знецінення.
Основні причини кризи:послаблення влади імператорів, перетворення армії на вирішальну силу в державі;скорочення робочої сили (із-за епідемій, мобілізації в армію), запустіння посівних площ, падіння врожайності, погіршення якості ремісничих виробів, розорення ремісничих майстерень і загальне скорочення їх продукції. Частина провінцій проголосили незалежність;Знецінення грошей—інфляція;Занепад торгівлі.
Після смерті Коммода поновилася кривава боротьба між різними претендентами на владу, які спирались на війська у провінціях і загони преторіанців. Інколи сенат зводив на трон своїх імператорів, але найчастіше перемагав висуванець армії. У 193 р., підтриманий своїми солдатами, владу в Римі захопив представник заможного роду Северів. Луцій Септимій Север (146–211 рр). Цезаря Бассіана Каракаллу (186–217 рр.)Елагабал (218–222 рр.). Август Ґета
У 284 р. римським імператором став командир двірцевих військ Діокл(243 — між 313 і 316 рр.). Він змінив ім’я на Цезар Гай Аврелій Валерій Діоклетіан Август. З його правління розпочався новий період в історії Римської імперії. Він дістав назву «домінат». Домінат (у перекладі з лат. — панування) — форма правління державою, за якої влада імператора є необмеженою, а республіканські органи влади втрачають значення.
Адміністративна реформа—провінції поділено на діоцези. Військова—Діоклетіан поділив римську армію на 2 частини: регулярні пересувні війська та прикордонні берегові війська. Фінансова—з обігу вилучено знецінені та фальшиві монети. У 294 р. карбувались нові золоті монети; знизив ціни. Податкова—здійснив перепис населення, облік усіх орних земель, садів, виноградників, пасовиськ. Релігійна—спроба запровадити для всієї імперії культ особи імператора. У 303 р. видав закон, яким заборонив християнство.
У 306 р. британські легіонери проголосили імператором талановитогоі відважного командира, старшого сина Констанція Хлора Константина. Головним суперником Константина був син Максиміана Максенцій. Вирішальна битва між претендентами на владу відбулась у 312 р. біля містечка Червоні Скелі, поблизу Риму. Війська Максенція були розбиті. Константин увійшов до Риму. У 324 р. Константин, названий пізніше Великим, став одноосібним володарем усієї Римської імперії. У 305 р. Діоклетіан і Максиміан зреклися влади й передали її цезарям Галерію та Констанцію Хлору. Розгорілась нова боротьба за владу.
Реформи Константинагрошова реформа— замінив знецінені срібні монети золотими — солідами; для впорядкування збирання податків прикріпив вільних людей до землі або ремесла;змінив склад римської армії (входили не лише громадяни імперії, а й найманці з племен, що проживали на кордонах імперії;у 324–330 рр. Константин заснував нову столицю імперії — Константинополь, яку називали «другим Римом».
Виникнення християнства. Пригадайте:1. Яку релігію сповідували римляни? Назвіть основних богів.2. У який період Римську імперію охопила криза?Християнство виникло в умовах, коли численні верстви вільних землевласників перетворювалися на залежних орендарів, колонів, поповнювали наймане військо або лишалися без засобів існування і переселялися до великих міст, сподіваючись на якісь подачки. Ще складнішим було становище в підкорених Римом провінціях, де народ потерпав від сваволі чужих і своїх правителів. Саме в одній з провінцій Римської імперії — Палестині — і зародилася нова релігія — християнство. Християнство проголошувало єдинобожжя (в основу його покладено віру євреїв у єдиного Бога), рівність перед Богом, братерство всіх народів. Засновником нової релігії вважається Ісус Христос.
Тривалий час точилися дискусії щодо того, чи існував Ісус Христос як реальна історична особа. Вивчення різних джерел, зокрема Біблії, яка розповідає про його життя, свідчення сучасних йому і пізніших істориків дали підстави стверджувати, що Ісус Христос – реальна особа. Він народився, можливо, бл. 7 - 3 р. до н.е. у місті Віфлеємі, на півдні Іудеї. За біблійною легендою, він був сином Бога, хоча мав і земних батьків. Його батька звали Йосипом, а маму – Марією. Дитинство Ісуса пройшло у Назареті. Його сприймали як Сина Божого, месію, тобто виконавця рятівної місії, посланця Бога на Землі.
Ісус Христос проголошував, що до Царства Небесного можуть увійти прості, бідні люди, здатні духовно оновитися. Проповіді Ісуса знайшли відгук у найбідніших верств населення. Успішність проповідей Ісуса Христа викликала невдоволення фарисеїв — послідовників релігійної течії, що виражала інтереси заможних іудеїв. Один з учнів Христа — Юда — видав його фарисеям, які засудили Ісуса на смерть. Вирок затвердив римський прокуратор Понтій Пілат. Ісуса Христа після численних тортур розіп’яли на хресті. Поховали його у печері за межами міста у п’ятницю, а на третій день — опівночі в неділю — Ісус воскрес.
Після загибелі вчителя його учні — апостоли — у своїх проповідях роз’яснювали суть і значення того, що відбулося. Апостоли були й авторами перших описів життя Ісуса — Євангелії. Звістка про жертовну смерть Ісуса Христа, розповіді про його воскресіння і вознесіння, які поширювалися по всій території Римської імперії, сприяли збільшенню віруючих. Володарі Риму жорстоко переслідували перших християн, бо вони заперечували існування багатьох богів та відмовлялися вшановувати імператора. За імператора Діоклетіана християн, які відмовлялися зректися віри, спалювали живцем. Першим притулком християн у Римі були катакомби — підземні ходи природного або штучного походження.
За часів Константина у всіх провінціях імперії було багато християн. Вони обирали собі керівників, яких називали єпископами. Константин зрозумів, що християни не закликають до руйнування Римської держави. У 313 р. він видав указ (Міланський едикт), який дозволяв їм будувати храми і відкрито молитися.
Між різними християнськими общинами на той час не було єдності. Щоб поставити крапку на цих суперечностях, Константин вирішив зібрати собор (з’їзд) усіх християнських єпископів Римської імперії. Він відбувся в 325 р. у м. Нікеї, і ввійшов в історію як Перший Вселенський собор. Собор установив основне положення християнської релігії—Символ віри. Були визначені канонічними чотири Євангелія, що стали основою Нового Заповіту. З того часу Вселенські Собори скликалися, коли виникала потреба розв’язати важливі для християн питання. Другий Собор відбувся у Константинополі у 381 р.
Прес-конференція. Хто такий Ісус Христос?Як були влаштовані перші християнські громади?Хто такі апостоли? Яка їх роль у поширенні християнства?Коли і чому виникло християнство? Чому християнство знайшло відгук у серцях римських громадян?Яка роль імператора Константина в утвердженні християнства?