Презентація "Культура Галицько-Волинської держави"

Культура Галицько-Волинської держави. Макет давнього міста Галич

Мета: на основі фактичного матеріалу, додаткових джерел розглянути розвиток культури Галицько-Волинської держави; розкрити особливості розвитку освіти, літератури, архітектури, мистецтва, містобудування; розвивати вміння давати стислу характеристику пам’яток культури, визначати їх місце та значення в історичному процесі.

Завданнярозвинути навички критичного ставлення до різних джерел історичної інформації;повторити та закріпити вивчений матеріал;розвинути навички аргументування своєї точки зору;навчитися робити аналіз відеоматеріалів;засвоїти знання з нової теми.

Очікувані результати: учні зможуть: визначати особливості розвитку культури Галицько-Волинської держави; аналізувати розвиток освіти; на прикладі Галицько-Волинського літопису характеризувати розвиток літописання; визначати особливості архітектури та образотворчого мистецтва Галицько-Волинської держави; розпізнавати й описувати найвідоміші пам’ятки архітектури та образотворчого мистецтва.

Запитання: В чому виявлялись особливості розвитку культури Галицько-Волинської держави?

Розвиток освіти

Церква св. Пантелеймона. Галич. Сучасний вигляд. Архітектура

Вежа в селі Стовп поблизу Холма (середина ХІІІ століття

Успенський собор у Володимирі (1161)

Верхній замок у Луцьку (друга пол. 14 ст)

Іконопис. Під впливом Києва в Галицько – Волинських землях розвивалось іконописання. Тривимірність, пряма перспектива, теплий колорит, тонка гармонія барв, їхні тональні переходи, наближення ликів святих до рис місцевого населення – такі головні ознаки, властиві для давньоруської школи іконопису. Ці ознаки виразно виявилися у творчості майстрів ікони Алімпія, Григорія та їх учнів. Алімпія схвально згадує „Повість минулих літ”. Про високе покликання й надзвичайний талант цього художника, який за лічені години міг намалювати й позолотити ікону, складали легенди, люди вважали, що Алімпію допомагали ангели. Галицьку школу іконопису представляє ікона Св. Юрія Змієборця на чорному коні?

Іконопис. У національному художньому музеї зберігається ікона богоматері – Одигітрії кінця ХІІІ – початку ХІY століття з Покровської церкви м. Луцька. Її відносять до волинської школи іконопису, що, узявши за основу візантійські зразки, створила власний неповторний стиль. Зображення Діви Марії з її сином Ісусом було найпопулярнішим сюжетом. На іконі Волинської Божої Матері зображена спокійна фігура Діви Марії з дитиною на руці. Її молоде обличчя з великими, спокійними та водночас мудрими очима, надихає на впевненість, ніби підтримуючи в розв’язання життєвих проблем. У самій поставі, нахилі голови, положенні рук простежуються особлива пластика, нехарактерна для візантійського стилю.

Холмська ікона Богородиці

Особливості іконопису Великого значення в зображеннях на іконах надавалося кольорам. Так, золотистий і жовтий символізували небесне царство, білий – перетворення небесного на землі, блакитний – небо, зелений – усе земне, різні відтінки червоного – царське, божественне походження й виявлення ласки божої.Ікони ХІY ст. дещо відрізняються від попередніх. У них з’являється вміння поєднувати контрастні барви, емоційно насичувати образ – символ. Ці риси в майбутньому стали національною особливістю українського образотоврчого мистецтва. Ікона Вишгородської Богоматері

Значення. У багатьох сучасних творах можна побачити використання мотивів середньовіччя, тяглість національних традицій. Галицько – волинське та київське малювання стало підгрунтям українського іконного мистецтва доби Пізнього Середньовіччя.  Ікона „Знаменная” (Велика Панагія ХІІ ст.

Музика. Чи не найпопулярнішими мистецтвом за часів Київської Русі та Галицько – Волинської держави була музика. Гра на різноманітних музичних інструментах супроводжувала родинні свята, хліборобські обряди. Під звуки труб, бубнів князівські дружини вирушали в похід, вступали в бій із супротивником. Інструментальна музика звучала також під час урочистих церемоній та різноманітніх бенкетів та розвваг у дворах панівних верств. Про музичні інструменти тих часів дослідники знають чимало. Це були: струнні щипкові інструменти – гуслі, лютня; смичкові - гудок і смик; духові – роги (їх виготовляли з рогів вола, барана, козла, тура), труби, свистки, свирілі, дудки, флейти; ударні – бубни, тарілки або кімвали, різноманітні дзвіночки і брязкальця. Гусла. Лютня

Гудок , смик, ріжки

Ударні та шумові інструменти. В народній музиці, що супроводжувала ігри, весілля, календарні, релігійні свята та обряди, широко використовувалися такі предмети побутового вжитку, як ложки, рубель з качалкою. Можна зустріти народні кастаньєти, зроблені з двох дерев'яних спарених ложок. На них музикант відбиває різноманітні ритмічні малюнки, імітує цокіт кінських копит. Найпоширенішим ударним інструментом у народній музиці є бубон (решітка). Легкий дерев'яний обідок, обтягнутий з одного боку шкірою, - це найпростіша конструкція бубна, що був відомий на Україні ще за часів Київської Русі. Екзотичний ударний інструмент, що за специфічне забарвлення звуку зветься бугай

ГусліНайулюбленішим інструментов русичів були гуслі. Здавна на наших землях були люди, які заробляли мистецтвом музики, жили з нього, тобто професійні музиканти, артисти. Особливу любов на Русі здобули співці билин і переказів. Найяскравішими представником цього виду дільності був – Боян, якого згадує автор „Слова о полку Ігоревім”. У Галицько – Волинському літописі під 1241 р. згадується галицький „славетний співець” Митуса.

Узагальнення вивченого нового матеріалу

Дякуємо за увагу. Дякуємо за увагу