Презентація "Культура Київської Русі"

Культура Русі-України в Х – першій половині ХІ століття. Підготувала: Бойко Анастасія

Зміст. Писемність. Освіта. Архітектура. Фольклор. Музична творчість. Дозвілля. Образотворче мистецтво. Ювелірне мистецтво

Писемність. Про існування руської писемності в дохристиянський період свідчать різні історичні джерела. Згадки про це містять свідчення слов’янського просвітника Кирила, арабських письменників. У другій половині ІХ – на початку Х століття на базі грецького алфавіту виникла слов’янська абетка — кирилиця, а на її основі сформували старослов’янську мову. З прийняттям християнства вона набула поширення, насамперед у релігійній сфері. Нею писали церковні книги й проводили богослужіння.

Писемність. Проте мова спілкування суттєво відрізнялася від книжної. Дослідники вважають, що руси і руски розмовляли давньоукраїнською мовою. Старослов’янською з елементами та лексичними формами давньоукраїнської мови робили записи на берестяних (з березової кори) грамотах, укладали угоди, зокрема між Руссю-Україною та Візантією. До нашого часу збереглися численні графіті — стародавні написи й малюнки, зроблені гострими предметами на стінах архітектурних споруд, керамічних виробах та інших речах. Наявність подібних написів свідчить про поширення писемності серед представників різних соціальних груп.

ОсвітаІз хрещенням Русі-України пов’язана поява шкіл, які відкривали при храмах: Десятинній церкві, Софійському соборі. Щоправда, ці освітні заклади мали певні обмеження: сюди набирали лише хлопчиків і лише із заможних родин. Згодом школи з’явилися в інших містах та навіть у селах, де існували церкви. Навчання мало релігійний характер. Учителями були священники, а вчилися читати по церковних книгах. Книги завозили з Візантії й поширювали шляхом переписування. Навчали дітей і математиці. Школярі вміли додавати, віднімати, множити й ділити, здійснювати дії з дробами та обчислювати відсотки.

Література. Спочатку книги завозили з інших країн, а тоді їх перекладали й переписували. Майстерні для переписування книг називали скрипторіями. Вони існували при храмах, а переписувачами були монахи. Книги ілюстрували рукописними малюнками, котрі називають книжковими мініатюрами. Згодом з’явились оригінальні твори, тобто такі, що були написані русами. До прикладу, митрополит Іларіон є автором «Слова про закон і благодать», де звеличує князя Володимира за прийняття ним християнської віри. Цінним історичним джерелом стали літописи — історико-літературні твори, де оповідь про події в релігійному, культурному, політичному житті Русі-України ведеться за літами (роками). Літописання, ймовірно, було започатковане за княжіння Володимира Великого. В середині ХІ століття чернець Києво-Печерського монастиря Никон розпочав написання «Літопису руського».

@reallygreatsite257 K@reallygreatsite155 K@reallygreatsite465 KВелике значення поширенню писемності та книг надавав князь Ярослав: «зібрав багато писців і перекладав з грецького на слов’янське письмо, і списали книги многі». Багато з тих книг увійшли до книгозбірні при Софійськомусоборі. Переписування було важкою і тривалою справою, тому переписувачіраділи завершенню книги: «Радий заєць, як утече з сильця, — так і писець, коли скінчив останній рядок». Писали на тонко вичиненій телячій шкірі — пергаменті, а також на бересті. Чорнила робили з дубової чи вільхової кори. Знаряддями для письма були гусячі пера. Палітурки обтягували шкірою, оздоблювали дорогоцінним камінням, золотими чи срібними пластинками. Виписували кожну літеру. Першу букву розділу — ініціал — оздоблювали особливо майстерно. Як правило, ініціали були більшого розміру, ніж інші літери. Початок книги чи розділу прикрашали заставками — малюнком на всю ширину сторінки у вигляді дивовижного плетення, із зображенням фантастичних птахів чи звірів. Ініціали і заставки малювали яскраво-червоною фарбою, а подекуди сріблом і золотом. Усе це здорожчувало вартість книг. Власник вписував своє ім’я до книги, а такожпогрожував потенційному злодію: «А хто б її узяв, хай буде проклятий, анафема». Книги цінували й за те, що вони сприяли духовному збагаченню. «Велика є користь з книжної науки, — стверджував літописець Нестор у «Повісті минулихліт». — У словах книжних знаходимо мудрість і здержливість. Бо це ріки, що наводнюють світ, це джерела мудрості». Книгописання

Архітектура. Мистецтво зводити будинки та споруди в Х – першій половині ХІ сто?ліття руси опанували на високому рівні. Основним будівельним матеріалом було дерево. З нього поставали оселі селян, містян та княжі тереми. Укріплення довкола міст та оборонну лінію проти кочовиків теж будували з цього матеріалу. До прикладу, такими були основа (зруби) та гребні Змієвих валів. Основним недоліком дерева є його вразливість до вогню, а пожежі в той час були частим явищем. Згодом почали зводити кам’яні споруди, адже вони були надійніші за дерев’яні. Перший мурований княжий палац побуду?вала княгиня Ольга, а перший муро?ваний храм — князь Володимир. (Пригадайте назву церкви та роки її будівництва).

Архітектура

Образотворче мистецтво (ікони)

Образотворче мистецтво (літописи)

Усна народна творчість (фольклор)Душею народу є його творчість, яку ще називають фольклором. Дослідження усної народної творчості дає можливість відтворити історію, культуру, побут того часу, дізнатися про мрії і сподівання народу. В Русі?Україні були поширені різноманітні жанри фольклору: казки й билини, прислів’я й приказки, пісні тощо. Казки — народнопоетичні твори про несправжні події та вигаданих персонажів. Звірі та сили природи набувають у казках людської подоби. У казках руси висловлювали свої погляди на добро і зло, правду і кривду. Билини — це різновид історичних пісень княжої доби, які присвячені боротьбі русів із кочовиками. В билинах прославляли подвиги героїв?богатирів, зокрема Святогора, Добрині, Іллі Муромця. За сюжетом билини пов’язані з князем Володимиром Великим. Увесь життєвий цикл селянина супроводжували обрядові пісні. Їх присвячували приходу весни, жнивам, збору врожаю. Співали на хрестинах, весіллях, голосили на похоронах. Життєвий досвід і мудрість народу відображено у прислів’ях і приповідках (приказках): «Правдою весь світ перейдеш і назад вернешся», «І на жалку кропиву мороз буває» тощо. Всі ці фольклорні надбання стали виявом високого ступеня духовності русів, їхньої творчої сили та уяви.

Усна народна творчість (музика)Найвідомішими музичними виконавцями 11 століття був Боян. Особливу групу акторів і музикантів становили скоромохи - виконавці усної поезії, музичного фольклору. На русі існували струнні інструменти (гуслі, гудки, лютні), духові (труби, флейти, сопілки), ударні (бубни, металеві тарілки); поширювалися церковні співи.

Ювелірне мистецтво. Виготовлення ювелірних прикрас із золота та срібла. Використовували техніку зерні, скані, перегородчастої емалі, чорніння срібла. Скань — вид ювелірної техніки: ажурний або напаяний на металевий фон візерунок з тонкого золотого, срібного або мідного дроту, гладкого або звитого в мотузочки. Зернь - дрібні золоті, платинові або срібні прикраси у формі кульок діаметром від 0,4 мм, які прикріплюють до ювелірних виробів на орнамент зі скані. Зернь створює вигляд ефектної фактури, гру світла та тіні.

Завдання. Виписати головні ознаки розвитку культури Київської РусіВиписати основні приклади архітектури, мистецтва, основні інструменти музики. Виписати терміни: ікона, фреска, мозаїка, скань, зернь, билина, казка. Підготуватись до узагальнення розділу, повторити конспекти. Пройти тест: https://learningapps.org/watch?v=phuj2xi6k22.