Презентація "Леся Українка"

Леся Українка

народилася велика українська поетеса Леся Українка ( Лариса Петрівна Косач)25 лютого 1871 року в місті Новоград – Волинському

Мати – відома письменниця – Олена Пчілка. Батько – Петро Антонович Косач

Лесині сестри та брати

У 1879 р. родина Косачів перебралася до Луцька: сюди було переведено на службу батька. Тоді ж у селі Колодяжному поблизу Ковеля батько купив ділянку землі й заклав заміський будинок. Будинок у Колодяжному

Світ Лесиних захоплень. У 4 роки вже читала . Писала вірші . У 13 років – друкувалась. Захоплювалась вишиванням. Любила працювати на городі. Знала 11 іноземних мов. Грала на фортепіано. Писала музику. Гарно малювала, співала.

Леся жодного дня не сиділа за шкільною партою. Вчителями її були мати і батько, книги і життя. Дівчинка росла наполегливою. До всього їй хотілося дійти самій. Леся за допомогою гувернантки і матері вивчила німецьку, французьку, російську мови, а згодом – грецьку, латинську, польську, болгарську, італійську, англійську, єгипетську, іспанську – всього 11 мов.

Писати поезії Леся Українка почала рано, 9-річною дівчинкою. Перший її вірш називався «Надія», який вона присвятила своїй тітці Олені Косач . Коли Лесі було 13 років, у неї назбиралося вже кілька віршів, і мати, порадившись з дочкою, добирає їй псевдонім Українка і публікує в журналі “Зоря” вірш “Конвалія”.

Застудившись, Леся з 1881 стала важко хворіти. Спочатку боліла нога, потім ліва рука. Дівчинку лікували по-домашньому, від ревматизму, та її вразив туберкульоз кісток. Письменниця вимушена була виїжджати на лікування в Крим, Єгипет, Грузію, Німеччину, Італію, Польщу. Хвороба, якщо і відступала, то ненадовго.

Як дитиною, бувало…Як дитиною, бувало, Упаду собі на лихо, То хоч в серце біль доходив, Я собі вставала тихо. «Що, болить?» – мене питали, Але я не признавалась – Я була малою горда, – Щоб не плакать, я сміялась. А тепер, коли для мене Жартом злим кінчиться драма І от-от зірватись має Гостра, злобна епіграма, – Безпощадній зброї сміху Я боюся піддаватись, І, забувши давню гордість, Плачу я, щоб не сміятись.

Книги Лесі

Серце Лесі Українки перестало битися 19 липня 1913 р. в грузинському місті Сурамі. Тіло письменниці перевезли до Києва й поховали на Байковому цвинтарі поряд із могилами батька й брата. Леся Українка в останні роки життя

“Ні! Я жива! Я вічно буду жити!Я в серці маю те, що не вмирає”.ppt_x

Будинок-музей в Новограді-Волинському

Будинок - музей у Колодяжному

Будинок - музей у Колодяжному

Музей Лесі Українки в Києві

Музей Лесі Українки у Грузії                                                                   

Музей Лесі Українки в Ялті

Вшанування пам’яті поетеси. Пам’ятник у СШАПам’ятник у КанадіПам’ятник у Новограді-Волинському. Київ. Маріїнський парк Київ. Львів