Презентація "Леся Українка"

Але проте вона дівчина, у неї м'яке жіноче серце…Іван Франко

Леся Українка (Лариса Петрівна Косач) народилася 25 лютого 1871 р. у Новограді-Волинському. 

Унікальна дівчинка У дитинстві Леся була надзвичайно кмітливою та схоплювала все на льоту. У 4 роки навчилася читати. У 5 років почала писати драматичні твори та навчилась грі на фортепіано. У 6 років вже вміла майстерно вишивати. У 9 років написала свій перший вірш. у 19 років Українка написала підручник «Стародавня історія східних народів» для своїх сестер. Поетеса самостійно вивчила 9 мов – українську, грецьку, латину, французьку, німецьку, англійську, польську, російську, італійську. 

«Виглядала Леся вище середнього росту, тоненька, худа дуже, смаглювата, лице мала загоріле, темне, довгасте, без рум’янців, жовтувате лице. Як дивилась або сміялась, трохи плющила очі, любила прижмурювати очі, а розповідаючи, інколи затримувалась» - так змальовує зовнішність Лесі Українки її колишня покоївка.

Поетеса-воїн. «Тридцятилітня війна» з туберкульозом. Згідно з найпоширенішою версією, 19 січня 1881 року Леся Українка, будучи дитиною, пішла дивитися, як люди освячують воду на свято Водохреща. У дівчинки змокли валянки і сильно змерзли ноги. Після цього у Лариси заболіла нога: вона плакала, але героїчно терпіла біль. За деякий час ногу вдалося вилікувати, однак з того часу, почалася боротьба письменниці з туберкульозом.

Домашня гімназія Брати та сестри Лесі Українки здобували освіту у гімназіях. Як відомо, через хворобу початкову освіту Леся Українка здобула в домашніх умовах, і ця освіта, виразно гуманітарного спрямування, безперечно, впливала на подальше навчання самотужки, щоправда під умілим керівництвом матері Олени Пчілки та дядька Михайла Драгоманова.

Найкраща подруга. Жінки зблизилися 1901 року на грунті трагедій. Тоді Ольга Кобилянська саме розлучилася з Осипом Маковеєм, якого кохала багато років. А Леся доглядала близького друга, в якого теж була закохана, Сергія Мержинського. Леся Українка листувалася з Кобилянською впродовж 14 років. І саме в листах до неї вона ділиться найінтимнішими подробицями свого життя. 

"Я взагалі не з таких спокійних, як здаюсь"О. Кобилянська у листі порівняла Лесю Українку з ангелом, але вона відповіла: "...щоб Ви знали, тому ангелові приступна часом така ненависть, яка запевне скинула б його з неба, коли б навіть він туди дістався якимсь чудом". В іншому місці вона пише: "За останні роки у мене взагалі "всепрощення" уменшилось, дасть бог і ще поменшає".

Гардероб сильної жінки Таких світлин, де родина Косачів та їхні друзі в народному вбранні, дуже обмаль. Це все ж і дворянство, і київська інтелігенція. Але вони трошки відрізнялись від того народницького загального руху. Лесі подобалось поєднання українського вбрання із компонентами європейського одягу. Під впливом нової естетики розпочався період використання етнічних мотивів в модному одязі. Так, Олена Пчілка однією з перших вдалася до сміливого експерименту. Вона використала старовинну лічильну техніку вирізування для оздоби строгого білого коміра на чорній діловій сукні.

Письменниця не любила крутитись перед дзеркалом, заглядала у нього «по-чоловічому» — на кілька хвилин під час ранкового туалету. У побуті Леся була простою, на модний одяг, капелюшки та зачіски звертала увагу виключно дякуючи наполегливості матері.

Робота над собою Леся Українка любила активний відпочинок — проходила більше 10 кілометрів на день, дуже добре та швидко плавала. Захоплення плаванням пояснювала прикладом лорда Байрона, що після поранення в бою мав хвору ногу, але вміло плавав. Від батька, заядлого мисливця, письменниця успадкувала любов до зброї. Вірш Лесі «Слово, чому ти не твердая криця» — не тільки поетична метафора. Проте влучно стріляти жінка так і не навчилася, про що неодноразово жалкувала. У Лесі Українки був талісман — кинджал, з яким письменниця не розлучалась. Його подарував грузинський науковець Нестор Гамбарашвілі.

“Коронна страва”Леся Українка не цуралася домашньої роботи й вміла куховарити. «Звичайно, і така хазяйка, як наприклад я, - жартувала Леся, – не велика користь, та все ж таки ліпше, ніж зовсім чужа. Я «по мере сил» стараюсь, хоч часто сміюсь сама над собою, що так всерйоз беру свою роль «господині». Нічого й казати, що багато забувається, губиться або і просто «в голову не приходить», та все ж таки якось бреде».

Леся любила сама пекти англійський кекс і варити крюшон чи пунш. Готувати їх уже завжди й доручали Лесі.