Презентація "Лихослів'я - чума XXI століття"

Лихослів’я - чума XXІ століття. Підготувала О. В. Петришина, вчитель розвитку мовлення

Лихослів’я – вживання лайливих, соромітних слів; грубі, недоброзичливі слова і вирази, вживані щодо кого-небудь. Нецензурні, знижені слова, ненормативна лексика, табуйовані слова. Філологи використовують термін «інвектива» (від лат. «лайлива мова») – різкий викривальний виступ; образлива промова, лайка.

Що думають учні про «погані слова»?

Нецензурні вислови знають 93% населення України, але вживає їх тільки половина українців. Серед людей, які лаються, 13% українців за жодних обставин не змогли б відмовитися від цієї вади.

Лайливу лексику в основному вживають для: підвищення «емоційності мови»;зняття психічної напруги або больового шоку;образи чи приниження співрозмовника;демонстрації агресії;«самоствердження»;поповнення бідності власного словника.

На думку респондентів, найкращими методами боротьби з нецензурною лексикою є:

самоконтроль;

розвиток культури мовлення за допомогою літератури, мистецтва, через ЗМІ;

заборона законодавча (штрафи й арешти).

Право громадянина на повагу до його честі та гідності закріплене 28 статтею Конституції України. Лайка в громадських місцях порушує спокій громадян, тому є дрібним хуліганством. Отже, за матюки у громадських місцях можна отримати штраф на суму від 51 до 199 грн. або виправні роботи.

Сьогодні матюки, міцні слівця, нецензурна лексика – швидше норма, ніж виняток. На парканах, в інтернеті, книжках, піснях, фільмах, мультфільмах можна їх почути від будь-кого незалежно від віку чи місця у суспільстві. А за часів запорожців за брудну лайку могли добряче відшмагати батогами.

Коли в одному з ремісничих цехів (в часи Середньовіччя), якийсь із майстрів, розсердившись на цехове товариство, обізвав усіх членів корпорації байстрюками, то змушений був упродовж кількох тижнів перед церковною службою й після неї на порозі церкви (куди йому вхід був заборонений) просити у кожного з ображених пробачення.

Французькі учні у віці до тринадцяти років, які одважилися вилаяти вчителя, відправляються до відповідного закладу для неповнолітніх правопорушників терміном на шість місяців. Повнолітні лайливці сплачують штраф у шість тисяч євро та потрапляють з тим самим терміном, але вже до справжньої в'язниці.

Режисер американської кінострічки «Звіяні вітром» заплатив штраф у п'ять тисяч доларів за вислів, що прозвучав із вуст одного з персонажів і був відстояний самим творцем фільму: «Відверто кажучи, моя люба, мені цілком плювати на це».

У кожну історичну епоху лайка – різна. У ній проглядає суть поведінки та спосіб думання народу. Лайка «виголошується» людиною розлюченою чи обмеженою, ображає головні цінності людини. Яка загальна система цінностей даного суспільства, такі й нецензурні слова використовуються.

За підрахунками вчених, людина за все своє життя в середньому вживає нецензурні слова близько 230 тисяч разів.50 років × 365 днів = 18 250 днів 230 000 разів ÷ 18 250 днів = 12,6 поганих слів у день.

Якби ти знав, які глибокі чинить рани. Одне сердите, згірднеє слівце,Як чисті душі кривить і поганить,І труїть на весь вік, - якби ти знав оце!Іван Франко

Святе Письмо заповідає: «Позбавте вуста свої лихослів’я». Погані слова – гріх. Галичани почали їх вживати лише після приходу радянської влади. До цього середовище було наскрізь християнським. Жодна порядна людина не дозволяла собі спілкуватися лайкою. Молодь добряче діставала від старших за це. Настанова «лайка – це гріх», «не лайся, бо піч у хаті» – психоментальний стереотип українців.

Нецензурні слова давно побутували як в російській, так і в українській мовах. Проте в українській – лайка ніколи не була настільки публічною, як у наших сусідів.

Російське слово «материться» походить від слова «мать», яке найчастіше фігурує в лайці цього народу. У Московській державі, де міцно утвердилася влада абсолютного володаря-царя, всі люди: і селяни, й князі — бачилися не особистостями, а «холопами», не «кимось», а «чимось». Відповідною була й лайка, яка мусила максимально принижувати того, кому адресувалася. У суспільстві, в якому дуже цінуються родинні стосунки, можна найболючіше зробити це, принизивши матір адресата.

В українців вживання лайки називається «батькуванням», бо надто сильним був культ пошани жінки-матері, аби використовувати її ймення в лайці. Лайка ж спрямовувалася на образу особистості, а в українському суспільстві, як і в європейському взагалі, людина шанувалася як особистість, тому таких нецензурних слів, які мали росіяни в українців не було.

Російські матюки мають у собі сексоцентричне чи відгенітальне підґрунтя. Українська ж лайлива лексика часто зводиться до асоціацій з багном, гидотою та до… м’якого місця. Так при вирішенні міжсусідського конфлікту «за межу» чи «за курку», достатньо було показати оголені сідниці - і це був ефективний і ефектний хід.

Саме слово «лайка» вказує на ставлення наших далеких пращурів до цього явища — людина, що вживає нецензурщину, уподібнюється до дзявкітливого собаки. А вислів «лаятися по-чорному», пов'язаний з уживанням під час лайки слова «чорт» і похідних від нього — саме це слово для давніх українців було найстрашнішою лайкою.

На думку відомого українського філолога академіка Олеся Пономарева, в українську мову лайка прийшла з прийняттям християнства з Греції. Але ті слова, що для грецької мови були звичайними, нормативними, для нашої мови стали нецензурними, лайливими.

Київський мовознавець Павло Демін вважає, що лайливі слова в українській мові збереглися з епохи скіфів-аланів, де вони були звичайними словами без негативного забарвлення.

Українська нецензурна лексика надійно ховалась у пісенному фольклорі, народних приказках, примовках. Вона насичена несподіваними виразами, порівняннями і поєднаннями, талановита й вигадлива: «А щоб тебе Морана побила», «дідька тобі лисого дам», «сто чортів тобі в печінку», «відвідаєш макогона», «най би тебе пранці з’їли», «а щоб тобі курка на ногу наступила», «а щоб тебе качка копнула» тощо.

Прокльони віддавна були елементом словесної культури українців: «…Миколаю-угоднику, скорий помочнику, святий Юрію, святий Григорію на білому коні, на білому сідлі, покарайте його своєю десницею, щоб не їв він тієї морковочки, та бодай його пранці та болячки з’їли, та бодай його шашіль поточила…»r

Турецький мандрівник Ельвія Челебі, що відвідав Україну в 1657 році, визнавав величезне багатство української мови, але лайливих слів нарахував у ній аж... чотири. Це такі слова, як «чорт», «дідько», «свиня» і «собака».

Російський письменник Максим Горький у своєму оповіданні «Ярмарок у Говтві», даючи стислі влучні характеристики різних народів, про українців писав так: «Усе робиться повільно, але ґрунтовно, вдумливо. Ядреної і крутої лайки росіян, від якої дух у грудях спирає й очі на лоба лізуть, не чути, — її замінює влучний гумор, що щедро прикрашає балачку. Не чути й російського "тикання"!»

Лайливі слова, запозичені з російської мови, укорінилися в результаті багатьох трагічних подій, зокрема воєн, коли нашою землею пройшли мільйони людей, з дитячого віку привчені брутально лаятися і які самі не усвідомлювали значення того, що вони кажуть.

Другою причиною поширення російської лайки було перебування мільйонів українських чоловіків у російських тюрмах і в російській, а потім радянській армії.

Учені з'ясували, що лайливість – це хвороба. Наприклад, римський імператор Клавдій у звичайному житті був цілком пристойною людиною, але іноді на нього находили приступи лайливості (він дригався, розмахував руками і ногами, жахаючи підданих). Від таких приступів, за деякими даними, потерпали Петро І, Моцарт, Пушкін, Наполеон.

У давні часи цю поведінку пояснювали просто: " біс вселився". Нині доведено, що ці люди страждали синдромом Туретта ( за ім'ям французького психіатра минулого століття ). Синдром передається спадково й особливо схильні до нього чоловіки.

Як правило, матюкаються ті люди, у яких існує дефект лівої півкулі, а саме мовних зон - їм не вистачає слів! Всі лайливі слова у людини містяться в німій правій півкулі. У медицині описано багато випадків, коли паралізовані пацієнти не могли вимовити односкладних слів " так" і " ні", але легко проговорювали цілі тиради недрукованої лексики. Були випадки, коли під дією анестезії люди вимовляли такі "перли", від  яких в'янули вуха.

Народний цілитель В'ячеслав Зінов'єв стверджує, що коли нецензурна лайка є основним способом спілкування в сім'ї, то вона перекриває дорогу успіхові для всіx її членів, створюючи негативне торсіонне поле навколо людини, внаслідок чого до неї притягується все погане. Тож найкраще лайку порівняти з дірками в кишені, через які випадає успіх.

Лихослів’я, на відміну від доброзичливих побажань, може завдати смертельного удару не тільки душі, але й здоров’ю, оскільки насилає на людину своєрідний «психологічний вірус», що спричиняє розлад внутрішніх органів.

Учений І. Белявський вважає, що кожне сказане або почуте слово несе в собі енергетичний заряд, діє на її гени.

Наприкінці XX століття біолог Петро Гарняєв створив апарат, що перетворює людські слова в електромагнітні хвилі, які впливають на молекули спадковості – ДНК. З’ясувалося, що деякі слова страшніші за вибухівку – вони спотворюють спадкову програму, спричиняючи мутації, які призводять до виродження.

Лайливе слово блокує творчі процеси в організмі людини, завдаючи здоров’ю непоправного лиха: псується пам’ять, як результат – склероз, серцева недостатність. Проте найголовніше – це стан серця й душі.

Доведено, що у тварин немає багатьох захворювань тільки тому, що вони не вміють лихословити.

Проведемо дослід: одну рослину будемо щодня хвалити, говорити їй приємні слова, інша – буде чути лише лайку і погані слова. Рослина, яку хвалили, буде швидко рости, квітнути, інша – або пропаде, або ж почне марніти. Так і діти: якщо їх хвалять, підбадьорюють, стають успішними, лідерами, ті діти, яких дорослі лають, на жаль, виростають невдахами.

В українській літературі лихослів’я бере початок з «Енеїди» І. Котляревського. Соковитою є мова Мотрі, Кайдашихи та Мелашки з «Кайдашевої сім’ї» І. Нечуя-Левицького. Нецензурні слова використовують у своїх творах сучасні письменники: Юрій Андрухович, Олександр Ірванець, Любко Дереш, Оксана Забужко. В художніх творах це допомагає максимально повно відобразити мову персонажа.

Не вдягаймо розмови. Вкраїнських синів. У лайливий непотріб. Розгніваних слів. Дмитро Полонський

Українська мова багата й милозвучна, у ній так багато добрих слів. Вживайте замість «поганих» слів «добрі» і будьте завжди здорові й щасливі. Сію дитиніВ серденьку ласку. Сійся-родися. Ніжне «будь ласка»,Вдячне «спасибі»,«Вибач» тремтливе, – Слово у серці – Як зернятко в ниві.«Доброго ранку!»,«Світлої днини!» – Щедро даруй ти. Людям, дитино!Мова барвиста,Мова багата,Рідна і тепла,Як батьківська хата.

Один мудрець розказав своєму онукові таку притчу: В кожній людині живуть два вовки. Один є уособленням всього хорошого: добра, милосердя, терпіння, правди тощо, а другий всього поганого: байдужості, жорстокості, боягузтва, підлості тощо. Ці вовки ведуть між собою постійну боротьбу. – Який же вовк переможе? – А переможе той вовк, якого ми годуємо. Тож я бажаю вам, щоб ви годували хорошого вовка, а поганий вовк, щоб ніколи не мав місця у вашій душі.

Скажімо «Ні» лайкам і образам!!!r

Дякую за увагу!