Презентація "Ліна Костенко"

Ліна Костенко. Збірка віршів для дітей «Бузиновий цар»

Ліна Костенко — українська письменниця-шістдесятниця. Лауреат Шевченківської премії (1987), Премії Антоновичів (1989), премії Петрарки (1994).

Народилась 19 березня 1930 р. в містечку Ржищеві у родині вчителів. У 1936 році родина перебралась із Ржищева до Києва, де майбутня поетеса закінчила середню школу. Після закінчення середньої школи навчалася в Київському педагогічному інституті, а згодом — у Московському літературному інституті імені О. М. Горького, який закінчила в 1956 році. Збірки її віршів «Проміння землі» (1957) та «Вітрила» (1958) викликали інтерес читача й критики, а книга «Мандрівки серця», що вийшла в 1961р., не тільки закріпила успіх, а й засвідчила справжню творчу зрілість поетеси, поставила її ім’я серед визначних майстрів української поезії. Збірку «Зоряний інтеграл» заборонили цензурою, однак письменницю не арештували. Досить тривалий час вірші Л. Костенко практично не потрапляли до друку.

Перу Л. Костенко також належать збірки «Сад нетанучих скульптур» (1987), збірка віршів для дітей «Бузиновий цар» (1987). У 1987 році за роман у віршах «Маруся Чурай» була удостоєна Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка, а згодом отримала премію фундації Антоновичів. За книгу «Інкрустації» отримала премію Франчески Петрарки. У 90-х роках перестала брати участь у громадському житті, відмовилася від звання Героя України. Лише в період «помаранчевої революції» у 2004р. на деякий час повернулась до громадського життя. 2010 року вийшов перший роман Л. Костенко — «Записки українського самашедшого», що викликав великий ажіотаж. У лютому 2011 року вийшла поетична збірка Л. Костенко «Річка Геракліта», куди ввійшли раніше написані вірші та 50 нових поезій. Живе і працює Ліна Костенко в Києві.

Збірки:«Проміння землі» (1957р.)«Вітрила» (1958р.)«Мандрівка серця» (1961р.)«Зоряний інтеграл»«Княжа гора»«Над вічними берегами вічної ріки» (1977р.)«Неповторність» (1980р.)«Сад нетанучих скульптур» (1987р.)«Бузиновий цар» (1987).«Вибране» (1989р.)Романи:«Маруся Чурай»«Записки українського самашедшого»Поеми: Берестечко. Дума про братів Неазовських. Скіфська одіссея. Сніг у Флоренції

Поезії:«Вже почалось, мабуть, майбутнє…»«Життя іде, і все без коректур…»«Моя любове! Я перед тобою…»«Мій перший вірш написаний в окопі…»«Очима ти сказав мені: люблю…»«Послухаю цей дощ. Підкрався і шумить…»«Розкажу тобі думку таємну…»«Старенька жінко, Магдо чи Луїзо!…»«Тут обелісків ціла рота…»«Умирають майстри…»«Хай буде легко. Дотиком пера…»«Чекаю дня, коли тобі скажу…»

Збірка віршів для дітей «Бузиновий цар» (1987р.) У збірку „Бузиновий цар" входить кілька віршів про природу. Різні за своєю тональністю, ритмікою, будовою, пройняті живим відчуттям різнобарвності світу, вони виховують увагу до навколишнього середовища, підтримують жагу пізнання. Її вірші для дітей опоетизовують живу природу, навчають фантазувати, спостерігати й відкривати таємниці прекрасного. І, крім того, – вчать відчувати духмяність рідного слова, багатство мови.

Дитячі віршики Ліни Костенко, які ввійшли до збірки «Бузовий цар»: "Телеграма-блискавка", "Чародійне слово", "Польові дзвіночки", "Бабуся-Ягуся", "Сунички", "Соловейко застудився", "Горобець із білою бородою", "Здивовані квіти", "Вже брами замикає осінь", "Дід Ревило", "Осінні хмари, сірі, як слони", "Ліс на світанку", "Білочка восени", "Мурашки думають про зиму", "Березовий листочок", "Баба Віхола", "Заячий карнавал", "Зимові горобці", "Синички на снігу", "Пряля", "Місяць уповні", "Вербові сережки", "Перший пароплав", "Веселий дощ", "Зелені дзьобики бруньок", "Берізки по коліна у воді", "Перекинута шпаківня", "Бузиновий цар"

СОЛОВЕЙКО ЗАСТУДИВСЯДощик, дощик, ти вже злива!Плаче груша, плаче слива. Ти періщить заходився,соловейко застудився. А тепер лежить під пледом,п'є гарячий чай із медом. ЛІС НА СВІТАНКУРостуть опеньки у туманісеред сосонок та беріз. В жабо й атласному каптаністоїть грибочок, як маркіз.І сіє дощ дрібнесенький. Оце уже грибнесенькии!

БАБА ВIХОЛАБаба Вiхола, сива Вiхола. На метiльнiй мiтлi приïхала. В дверi стукала, селом вешталась:— Люди добрiï, дайте решето!Ой просiю ж я бiле борошно,Бо в полях iще дуже порожньо. Синi пальчики — мерзне житечко. Нема решета, дайте ситечко!Полем ïхала, в землю дихала. Баба Вiхола, сива Вiхола... ПРЯЛЯСидить пряля та й пряде —сніг іде — іде — іде —нитка рветься де-не-де —а вона пряде й пряде. Вже напряла хуртовинна шапки для верховин —на сувої полотна —на завіску для вікна,на хустину й укривало —мало — мало — мало — малосніг іде — іде — іде —а вона пряде й пряде...

БУЗИНОВИЙ ЦАРУ садочку-зеленочку. Ходить вишня у вiночку. Хтось ïй грає на дуду,Подивлюся я пiду. Баба каже: — Не ходи!Темнi поночi сади. Там, де вiтер шарудить,Бузиновий цар сидить. Брови в нього волохатi,Сивi косми пелехатi. Очi рiзнi, брови грiзнi,Кiгтi в нього як залiзнi,Руки в нього хапуни —Так i схопить з бузини!Я кажу ïй: — Бабо, нi!Очi в нього не страшнi. На пеньочку, як на тронi,Вiн сидить собi в коронi. Грає в дудку-джоломiю,Я заграв би, та не вмiю. А навколо ходять в танцi. Квiти — всi його пiдданцi.Є оркестри духовi,Равлик-павлик у травi.Є у нього для настрашки. Славне воïнство — мурашки. Три царiвни бузиновi. Мають кожна по обновi. Невсипущi павуки. Тчуть серпанки i шовки. На царевiй опанчi. Зорi свiтяться вночi. Вiн сидить у бузинi,Усмiхається менi!