Презентація "Ліна Костенко. Життєвий і творчий шлях"

Ліна Костенко. Життєвий і творчий шлях

Наприкінці 2015 року популярний гурт “Brutto” на чолі із Сергієм Міхалком, який був відомий насамперед рок-н-рольними російськомовними композиціями, опублікував відео в ютуб. Несподівано на розсуд аудиторії було представлено ліричну баладу. Справжнім здивуванням для аудиторії стало те, що пісня “Вечірнє сонце” — це нове музичне втілення однойменної поезії української письменниці Ліни Костенко.

Народилася поетеса 19 березня 1930 року у місті Ржищеві на Київщині в родині вчителів. Батька, Василя Григоровича, вчителя, який сам опанував 12 мов, заарештували як “ворога народу”. Безкомпромісність та безстрашність Ліна Костенко успадкувала саме від батька. На фото родина Костенків (зліва направо): мати Зінаїда Юхимівна, брат, Ліна, батько Василь Григоровича

Після переїзду до Києва вона закінчує школу, відвідує літературну студію при журналі “Дніпро”. У 16 років публікує перші вірші. Костенко навчалась спочатку у Київському педагогічному інституті, а потім у Московському літературному інституті імені Горького. Одна за одною виходять збірки поетеси “Проміння землі”, “Вітрила”, “Мандрівки серця”. Ліна Костенко втілює ідеї митців “Розстріляного відродження”, стає однією з найпомітніших мисткинь з покоління “шістдесятників”.

У 1962 році мала вийти збірка “Зоряний інтеграл”, проте тодішня цензура не пропустила її. Ліну Костенко просять змінити, тобто переписати власні поезії, прибрати звідти патріотичний зміст. На цю пропозицію поетеса не пристала. Як наслідок, поезія Ліни Костенко опинилась під забороною. Протягом 16 років не було видано жодної окремої книжки поетеси. Літературознавець Володимир Панченко вважає, що це мовчання: “буває красномовнішим за слова. Присутність Ліни Костенко відчувалася в духовній атмосфері українського суспільства всупереч усьому”.

Ліна Костенко не приховувала своєї відкритої громадянської позиції! Вона підтримувала ув’язнених “шістдесятників”, складала листи протесту, засуджуючи арешти інтелігенції. Костенко була присутня на судовому процесі проти В’ячеслава Чорновола та його друзів у Львові. Протягом усіх цих років вона продовжує писати, але поки “в шухляду”. У 1979 році виходить роман у віршах “Маруся Чурай”, за рік опубліковано збірку “Неповторність”. Саме за ці твори в 1987 році Ліна Костенко отримала Шевченківську премію.

Наприкінці 80-х виходять збірки: “Сад нетанучих скульптур”, “Бузиновий цар”, “Вибране”. У 1994 році Костенко нагородили премією Франческо Петрарки в Італії за збірку “Інкрустації”, яка була видана італійською мовою. За всю історію премії вона вручалась 24 рази, тобто нагородження Ліни Костенко є визначним для української поезії.

1999 року виходить роман у віршах “Берестечко”, у якому поетеса також привертає увагу до проблеми історичної пам’яті. Ілюстрації до роману підготував неперевершений український графік Григорій Якутович.

У 2010 році публікується роман “Записки українського самашедшого”. Ліна Костенко писала цей роман із 2001 до 2010 року. У ньому реалізоване прагнення письменниці дослідити, як людство, Україна входять в третє тисячоліття. Ліна Костенко зауважувала: “Це не жіночий роман. Це сюрреалістичний Вавилон сучасного світу”.

У 2011 році виходить збірка “Річка Геракліта”. Геракліт — це давньогрецький філософ, та автор вислову “Не можна двічі увійти до однієї і тієї ж річки”. Цей образ став основою однієї з поезії і дав назву усій збірці. Світлана Богдан характеризує збірку як синкретичний витвір із залученням поетичного, образотворчого і музичного мистецтв. Синкретичний, тобто такий, який поєднує в собі різнорідні елементи.

У 2012 році виходить збірка “Мадонна перехресть”, що присвячена дочці поетеси Оксані Пахльовській. У текстах авторка, крім філософської, пейзажної і любовної тематики, порушує екологічну проблематику (лісові пожежі, зникнення тварин), осмислює трагедію Чорнобиля.

Чинником успіху Ліни Костенко є її індивідуальний стиль. Його особливості: емоційність і ліризм; мелодика творів; інтелектуалізм та філософська заглибленість;увага до досвіду історії та світової культури; переважно традиційна форма віршів. Провідними мотивами у творчості Ліни Костенко є: рідна земля;історична пам’ять; духовність.

“Політичної біжутерії не ношу!” — такою була відповідь Ліни Костенко на пропозицію присвоїти їй звання Героя України. Жива легенда, Геній слова — такими епітетами називають Ліну Костенко. Сама письменниця уникає таких пафосних титулів. Для неї більш важливим є зберегти мистецькі погляди та власні принципи, а не заступати інтереси політичних сил або отримувати почесні нагороди та відзнаки.

Конспект лекції Ліни Костенко “Гуманітарна аура нації, або Дефект головного дзеркала” став однією з найпопулярніших філософських робіт в сучасній Україні.

“Українці — це нація, що її віками витісняли з життя шляхом фізичного знищення, духовної експропріації, генетичних мутацій, цілеспрямованого перемішування народів та її території, внаслідок чого відбулася амнезія історичної пам’яті і якісні втрати самого національного генотипу”. Експропріація — це примусове відбирання майна в кого-небудь. Амнезія — ослаблення або втрата пам'яті внаслідок різних уражень головного мозку.

Ліна Костенко порушує актуальні питання сьогодення та майбутнього української нації, і це сприяє максимальній зацікавленості її поетичними, прозовими та публіцистичними творами. Геній слова, королева української поезії, залізна леді… та найкраще про Ліну Василівну скажуть не вислови інших, а її твори.