Презентація "Листя трави"

Листя трави (збірка)Волт Вітмен(переклад Леся Герасимчука, Са Пачико). Обрані твори. Епіграф. Нумо, душа моя сказала,Такі напишемо для тіла мого вірші (бо ми — одне),Щоб я незримо після смерті повернувся,Чи через довгий, довгий час, та в інших уже сферах,Для друзів міг продовжити свій спів(Усе згадавши в ньому: персть земну, дерева, вітер, бурхливі хвилі),—Коли б то не було — приємно це: я усміхаюсь, можу вести далі. Коли б то не було, мої зі мною вірші... та передусім. Я їх присвячую душі і тілу, додаючи своє ім'я: Уолт Уїтмен

ЧИТАЮЧИ КНИЖКУЧитаючи книжку, славетний життєпис...—І це (кажу я) автор справді називає людським життям?Невже, коли я помру і мене не буде, хтось так само опише й моє життя?(Ніби хтось по-справжньому знає щось про моє життя,—Навіть я сам думаю часто, що знаю насправді малочи й зовсім нічого про власне життя;Лише кілька натяків,кілька невловних розпливчастих здогадів, іносказань,Які я намагаюся нині позбирати докупи для себе самого).

ПОЕТАМ ПРИЙДЕШНІМПоети прийдешні! промовці, співаки, музики що прийдуть!Не день сьогоднішній виправдає мене та відповість навіщо я є,Але ви, кров нова, природня, атлетична, континентальна, величніша ніж ми знаємо. Озвіться! ви повинні мене виправдати. Проте, я сам напишу одне чи два слова підказки для майбутнього,І ось, я виринаю лиш на мить, викочуюсь – і поспіхом вертаюся у морок. Я – чоловік, що неквапливо сам прогулюється зовсім без зупинки,на тебе кине випадковий погляд, а після відверне своє лице,Залишивши тобі всі спроби знайти та визначити його риси,Чекаючи основних вчинків від тебе. Томас Ікінс «Уолт ВІтмен»

Перемога, єдність, індивідуальність, час,Непорушні угоди, багатства, таємниця,Вічний прогрес, космос, та новітні повідомлення. Це і є життя,Ось воно розвилося по всій площині після таких тяжких судом та конвульсій. Яке чудернацьке! Яке непідробне!В підніжжі – дивовижна земля, над головою – сонце. Дивися – обертається земна куля,Прадавні материки з'єдналися разом. Теперішні та майбутні континенти, північ та південь з'єднані перешийками. Поглянь, широкі бездоріжні простори,Мов уві сні змінилися, вони швидко наповнюються [життям>,Величезні маси виходять на їх поверхню,І ось вони вже покриті першопрохідцями, митцями, установами, знаннями. Поглянь-но уявою крізь час,На моїх безкінечних слухачів. Твердим та розміреним поступом вони крокують, вони ніколи не зупиняться,Низка людей, Амеріканос, сотні мільйонів,Ось одне покоління зіграло свою роль і пішло,Інше покоління зіграло свою роль і пішло слідом,З обличчями, направленими на мене з всіх сторін, щоб чути,Зором зосередилися на мені.

Амеріканос! завойовники! марш людяності!Передові! століть марші! Визволителі! Маси!Для вас зміст моїх пісень. Пісень про прерії,Пісень про Міссісіпі, що без кінця тече до Мексиканського моря,Пісень про Огайо, Індіану, Іллінойс, Айову, Вісконсін та Мінесоту,Пісень, що виходять з центру, з Канзасу – і далі по усіх усюдах,Вибухові імпульси невпинного вогню, що оживляє все.

Візьми мої листя, Америко, візьми їх Північ і візьми їх Південь,Хай вони всюди будуть довгожданими, бо це ваші власні нащадки,Огорни їх Захід і Схід, бо вони огорнуть вас,І ви, попередні <листя>, з любов'ю поєднайтеся з ними, бо вони з любов'ю єднаються з вами. Я линув до старих часів,Я вчився біля ніг величних майстрів,І зараз, якщо б можливо – О хай би величні майстри повернулися і вивчали мене.Іменем Штатів <запитую>: чи можу я зневажати древністю?Чому ці діти древності виправдовують її?

Душа,Навіки вічні – довше, чим земля буде коричневою та твердою,довше, чим у воді будуть приливи та відливи. Я складатиму поеми матерії [плоті>, бо я вважаю,що це найбільш духовні поеми,І ще я складатиму поеми моєму тілу та смертності,Бо лиш так, думаю я, можна написати мені поеми про мою душу та безсмертя. Я складу пісню про ці Штати, що жоден штатні при якій умові, не може підкорити інший штат,І я складу пісню, про дружність вдень та вночіміж всіма Штатами, та між любими окремими штатами,І я складу пісню до вух Президента, наповнену зброєю та загрозливими натяками,І за зброєю – незліченні невдоволені обличчя;І пісню складу я Одному, зліпленому з іншого тіста,Ікластий та блискучий Один, його голова вище всіх,Рішучий, войовничий Один разом з усіма і над всіма,(Може в когось великий зріст, але він – над всіма.)

Я визнаю кожну сучасну країну,Я відстежую географію всього світу та вітаюлюб'язно кожне місто велике та маленьке,І працьовитість! Я наповню мої поеми з вашого героїзмуна землі та на морі,І я доповім про весь героїзм з американської точки зору. Я заспіваю пісню товаришуванню,Я покажу, як один нарешті згуртує всіх,Я вірю, що всі, що шукали їх ідеал мужньої любовівкажуть на мене,Тому я вирішив, хай вогонь з мене горить полум'яно,навіть загрожуючи поглинути мене,Я розбурхую цей, надто довго тліючий вогонь,Я даю йому повну свободу,Я напишу благовісну поему товаришу та коханню,Хто, якщо не я, зрозумів кохання з всіма його печалями та радостями?Хто, як не я, буде поетом товаришів?

Я легковажу на походження, вік, расу,Я зближуюсь з людьми, з їх власним духом,Це символ необмеженої віри. Усім! Усім!* хай інші ігнорують, що є в них,Я напишу поему злу, я його також урочисто відзначу,Я й сам наповнений і добром і злом, і моя нація так само – і я підтверджуюцей факт – немає зла,(Чи якщо є, тоді скажу я так: чи важливіше тобі, а чи землі, а чи менівоно за всі інші речі?)Я, що вів багатьох і що сам йшов за багатьма, урочисто відкриваю віровчення, яспускаюся на арену,(Так може бути, що призначено мені гучно кричати там,горлати переможно,Хто знає? може цей мій крик злетить від мене і ширятиме над всім.)

О капітане!О капітане! Батьку! Страшна скінчилась путь!Всі бурі витримав наш корабель, сміливців лаври ждуть. Вже близько причал, і радо кричать нам люди, і дзвони дзвонять,І дивляться всі на могутній кіль, на бриг одважний і грізний. Але... О серце! Серце! Серце!О кров червона! Кров!Де батько впав на палубі,Упав і захолов!О капітане! Батьку! Встань і кругом подивись!Для тебе дзвони й горни звучать, для тебе стяги звились,Для тебе квіти, й вінки в стрічках, і натовп на узбережжі,Тебе, колишучись, кличе він, тебе побачить жадає!

О, зляж мені на руку!Який це сон зборов. Тебе, о батьку мій, що враз. Ти впав і захолов?Мій капітан безмовний, уста німі, похололі,Не чує він моєї руки, лежить без пульсу, без волі. В порту безпечно стоїть корабель після тяжкої дороги. Скінчив наш бриг шалений біг, добився перемоги!Дзвоніть, радійте, береги!А я в жалобі знов. Піду туди, де батько мій. Упав і захолов.

Для тебе, о демократіє!Ось я зроблю континент неподільним,Я засную найліпшу расу, якої ще не бачило сонце,Я сотворю божественно привабливі краї,Де товариші любитимуть один одного,Де все життя товариші любитимуть один одного. Я рясно насаджу товариські чуття, немов дерева над річками. Америки, і по берегах Великих Озер, і скрізь по преріях. Я сотворю нерозлучні міста, що покладуть свої руки одне одномуна плечі,Міста, повні любов'ю товаришів,Повні мужньою любов'ю товаришів. Для тебе все це від мене, о Демократіє, я слугую тобі,дружино моя!Для тебе, для тебе співаю я ці пісні.

Себе я прославляю, себе я оспівую,I те, що приймаю я, приймете й ви,Бо кожен атом, котрий належить мені,так само належить вам. Я тиняюся, шукаючи свою душу,На дозвіллі тиняюся влітку, нахиляюсяй розглядаю стебло травинки. Мій язик, кожен атом моєї крові складається зцього ґрунту, з цього повітря;Народжений тут від батьків, зароджених тутбатьками, котрі таксамо тут народилися,Я, тридцятисемирічний,без жодної хворості, розпочинаю. I сподіваюся не урватися аж до смерті. Вірування та вчення, всіма облишені,Ви відступили убік — але й ви добрі на місцісвоєму, і вас не забуто, —Я прихищаю всі — правильні й хибні,я дозволяю стверджувати речіщонайризикованіші: Хай промовляє природа без перешкодз первісною силою.

Спитала дитина: "Що таке трава?" — і повні жмені мені простягла. Що відповісти дитині? Не більше за неї я знаю, що таке трава. Може, це вдачі моєї прапор,із зеленої — кольору надії — тканини зітканий. А може, це хустинка від бога,Напахчена, навмисно зронена в подарунок нам, на згадку,Десь у куточку й вензель власника,—щоб помітили ми, звернули увагу, запитали — чия?А може, трава — й сама є дитина, зрощене немовля зелені. А може — це ієрогліф один і той самий,Що означає: "Росту, де багато землі й де мало,Між чорними та білими людьми;Хай то буде канадець, вірджінець, конгресмен чи негр,—всім даю я одне і однаково всіх приймаю".

Музика і Вітменhttps://www.youtube.com/watch?v=IYPDh. Quzw6g&ab_channel=%D0%9 A%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%81%D0%B8%D1%87%D0%B5%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8 F%D0%BC%D0%B5%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D1%8 FГустав Холст У- вертюра Уолт Вітменhttps://www.youtube.com/watch?v=2k. R3 Fz. J1 Hh4&ab_channel=Classical. Vault1 Vaughan Williams - A Sea Symphonyhttps://www.youtube.com/watch?v=P5 Ak15 Tn. Mvg&t=1050s&ab_channel=Maldita. Cafe%C3%ADna https://www.youtube.com/watch?v=Be. EC_n. T4rsk&t=307s&ab_channel=musicanth https://www.youtube.com/watch?v=jho8a. Qlmk3o&ab_channel=Anthony. Michaels-Moore-Topic