Презентація. Література рідного краю (Дніпропетровщина) Віктор Веретенников

Веретенников Віктор Олександрович 22 серпня 1940 — 15 березня 2023 ЛІТЕРАТУРА РІДНОГО КРАЮ

Веретенников Віктор Олександрович — український промисловець, підприємець, письменник, сценарист, а також політик. Народний депутат України 1-го та 4-го скликання. Багаторічний президент та співвласник компанії «Комбінат Придніпровський» (ТМ «Злагода», ТМ «Любімчік»), в минулому президент корпорації «Дитяче харчування»).

Біографія. Віктор Олександрович народився 22 серпня 1940 р. у робочій родині. Батько працював електрослюсарем, дід – машиністом, мама дбала про господарство. Дитячі роки були потьмарені воєнним лихоліттям, а повоєнні – полюванням по порожніх крамницях, стоянням у довжелезних чергах. Батько казав йому в дитинстві: «Терпи, козаче, отаманом станеш». І слово «отаман» врізалося в дитячу пам’ять, уособлюючи собою батьківщину. Адже народився письменник, народний депутат України, підприємець, меценат Віктор Веретенников на Дніпропетровщині, за тими славетними порогами Дніпра-Славутича.

Після школи у 1959 році закінчив залізничний технікум і за покликом серця вирушив до Сибіру. Хто знає, може саме в неспокійні юні роки, працюючи монтажником-верхолазом на будівництві ЛЕП, вдивлявся Віктор Олександрович в безкраї тайгові простори Сибіру і бачив свій власний, широкий і сміливий шлях, на якому будь-які перешкоди - тільки окремі сопки та гірські хребти, а за ними - широкі річки, нові мости та дороги, нові цілі та перемоги. Потрібно тільки не зупинятися – дорогу здолає той, хто йде. Шість років він тягнув високовольтні лінії електропередач, жив у наметах та вагончиках, побував там, де ще не ступала нога людини.

З 1959 р. працював електромонтером, бригадиром, майстром електромонтажного поїзда N 702. З 1961 по 1964 рр. проходив строкову військову службу. З 1964 р. працював електрослюсарем Дніпропетровського машинобудівного заводу. З 1965 р. — старший інженер-енергетик, головний енергетик, заступник директора міськмолокозаводу N 1. У 1976 р. Веретенников В. О. стає директором міськмолокозаводу N 2. З 1988 р. він стає Генеральним директором молочного комбінату «Придніпровський», згодом президентом Приватної акціонерної компанії «Комбінат Придніпровський», президентом Української корпорації «Дитяче харчування».

В юності його так вразила велич тайги, що він захотів розділити із кимось свій захват. Тож коли повернувся до Дніпропетровська, почав писати. Спершу юнак не знав, як це робити, аж доки йому до рук не потрапила повість Костянтина Паустовського «Золота троянда». В ній була своєрідна інструкція для творчої людини — якщо є щось у голові чи серці, потрібно віддати все до краплі, нічого не залишати на майбутнє. Він запам’ятав це і відтоді завжди так чинив. У 1982 році у світ вийшла перша книжка повістей та оповідань Віктора Веретенникова «Красный лог». Твори цієї збірки вабили читача щирістю почуттів, авторовим одкровенням в описах природи та людини на її тлі. Згодом глибоке знання природи сприяли письменникові у відкритті для себе й читача певних паралелей у взаєминах тваринних зграй і людських кланів. Саме любов до природи та глибоке знання її законів відрізняє творчість Віктора Олександровича від інших письменників Придніпров’я, а його творам надає оригінального забарвлення.

Літературні твори рік – роман «Запороги» 2005 рік - «Запороги» драма на 2 дії 2009 рік «Заграва»2013 рік - кінороман «Гетьман2018 рік - кінороман «Битва за престол»

Як прозаїк Веретенников дебютував ще у 1980-ті роки, а як автор з оригінальним баченням життя і «своїм» пером самоствердився вже у 1990-ті. Віктор Олександрович – член Національної спілки письменників України з 1992 р., автор романів «Волчий гон», «Потерянный рай», «Дикий табун», «Скачки», «Беркуты», «Запороги», «Заграва», «Гетьман», «Вторгнення», «Битва за престол» низки повістей і оповідань.

В історичних романах В. Веретенникова на читача чекають дивовижні пригоди та розповіді про долі незвичайних людей, інтриги та національний колорит. Так, у романі «Запороги» події розгортаються у двох часових площинах – у XVII та на початку ХХІ століття, а в основу оповіді покладено дві історії кохання. Перша – між випускницею історичного факультету Київського університету Любавою й ентузіастом відродження пам’яток козацької старовини, наділеним лицарськими чеснотами підприємцем Крутояром, друга – між кошовим отаманом Іваном Сірком і козацькою вдовою Яриною. Проведені історичні аналогії спонукають читача до роздумів про одвічні людські цінності й чесноти, а детективно-авантюрний стиль оповіді робить читання легким і захопливим. Працюючи над образом отамана Сірка, письменник намагаюся писати максимально об’єктивно, знайомився з літописами в Дніпропетровському історичному музеї. Тож Іван Сірко Веретенникова – не просто рятівник і борець за незалежність, він ще й символ народної свободи та нескореності.

В історичній драмі «Гетьман» письменником представлено драматичні колізії життя Богдана Хмельницького – важку боротьбу за творення козацької держави та водночас непрості особисті відносини з коханою. Віктор Олександрович писав твір 10 років і присвятив його непростому періоду правлінням Україною. Образ Богдана Хмельницького – найскладніший, найсуперечливіший і найдраматичніший у творі. Автор не ступав на поля істориків, не брався аналізувати та судити, не моралізував, не виходив поперед учасників подій і не оцінював їх. Для письменника було важливо показати Богдана не просто мудрого полководця і талановитого політика, а ще й просту людину з її емоціями, душевним болем, прагненням любити та боротись, вірити та перемагати.

В державному музично-драматичному театрі ім. Т. Шевченка було поставлено виставу «Шалене кохання гетьмана», яка мала успіх на сценах нашого міста, а також у Києві, та інших театрах країни. Важливою подією для українського кінематографа стала прем’єра фільму «Гетьман», якому Держкіно присвоїло статус національного фільму України. У лютому 2016-го фільм «Гетьман» був представлений на Берлінському міжнародному кінофестивалі Берлінале та на Каннському кінофестивалі. Фільм нагадав Європі про українську землю, а також сприяв зміцненню нашого авторитету в Старому і Новому світі, яскраво продемонстрував боротьбу українців за незалежність, любов до рідної землі, почуття патріотизму.

Зазвичай, коли говорять гармати, музи мовчать. В Україні ж події Майдану стали революцією духу, тому музи не мовчали, а оперативно вторили гарматам. Не залишив без уваги революцію й Віктор Олександрович. «Я малюю нашу історію. Історію, яка пишеться сьогодні, яка відбувається поруч з нами - героїчну, жорстоку, іноді несправедливу, але таку, як вона є, у всіх фарбах і з усіма перипетіями», говорить він в одному з інтерв’ю. У центрі гострого динамічного і психологічно напруженого кінороману «Вторгнення» – доля України, драматичні події на Майдані, трагічні події на Сході України, героїзм патріотів і ницість зрадництва. Особливістю твору є те, що він написаний на місцевому придніпровському матеріалі та дає нове розуміння сучасних подій. В основі сюжету – життя двох братів, у яких буремні події на Майдані оголили їхню сутність, вони стали по різні сторони барикад й війна на Сході також розводить їх. Один – на боці окупантів, інший – на захисті України.

Нагороди1986 рік — Орден «Знак Пошани»2002 рік — орден «За заслуги» III ступеня;2005 рік — орден «Ярослава Мудрого» V ступеня2009 рік — звання заслужений діяч мистецтв України за літературну діяльність та розбудову українського кінематографа2012 рік — звання почесного громадянина міста Дніпра1998 рік — «Золота медаль» за реформаторські ідеї, вручено у Парижі1999 рік — «Людина року-99» Всеукраїнської акції «Золота еліта України» у номінації «Вища якість вітчизняної продукції» — торговельної марки «Злагода»2001 рік — золота медаль «Олександра Довженко» за заслуги у розвитку літератури, телебачення та кіно, вручено у Ялті (роман та фільм «Втрачений рай»; прим.: фільм заборонений в Україні з 2018 року через участь у ньому акторки Ірини Алфьорової яка перебуває у Переліку осіб, які створюють загрозу нацбезпеці України;2003 рік — золота медаль «Лесі Українки» за великий внесок у розвиток української літератури (роман та фільм «Дикий табун»)

2006 рік — отримання статусу Національного фільму України (роман та серіал «Запороги»)2011 рік — кращий ігровий фільм 2011 року (роман та фільм «Заграва»);2014 рік — літературна премія Олеся Гончара в номінації «Проза» за кінороман «Гетьман».2015 рік — отримання статусу Національного фільму України (роман та фільм «Гетьман»)2017 рік — обраний академіком «Національної кіноакадемії України».

Використані ресурсиhttps://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%82%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%B2_%D0%92%D1%96%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80_%D0%9 E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87https://www.libr.dp.ua/v_veretennikov.htmlhttps://old.nmu.org.ua/ua/content/news/?ELEMENT_ID=13259