Презентація "Література рідного краю. Миколаївщина. Борис Мозолевський"

Підготувала Коваль З. М. Очаківська ЗОШ І-ІІІ ст. №1 Література рідного краю. Ознайомлення з творчістюписьменників-земляків. Борис Мозолевський. МИКОЛАЇВЩИНА

У нас є поети-політики, поети-художники… Поет-археолог наразі один – Борис Мозолевський. Його вірші пахнуть космічно-степовим вітром. Його поезія глибока, як небо України.Ігор Павлюк Борис Миколайович Мозолевський

Народився Борис Миколайович Мозолевський 4 лютого 1936 року в селі Миколаївці Веселинівського району Миколаївської області в селянській родині. Батько загинув під час Другої світової війни, тож Бориса виховувала матір. Закінчив семилітку, де вже з третього класу виявилися його поетичні здібності. У 1951 році п’ятнадцятирічний Борис Мозолевський вступає до Одеської спецшколи Військово-Повітряних Сил СРСР. Потім навчався в Єйському училищі Військово-морської авіації. Після розформування школи вступив до військово-морського авіаційного училища в Єйську, яке не закінчив через дострокову демобілізацію, пов'язану зі скороченням радянської армії 1956-го року.

Після цього майже 10 років пропрацював то будівельником, то кочегаром тепломережі у Києві, нотував поетичні рядки. Водночас, з 1958 року, заочно навчався на історико-філософському факультеті Київського університету імені Тараса Шевченка, брав активну участь в літературних вечорах разом із І. Світличним, І. Дзюбою, В. Чорноволом, Г. Тимченком, М. Вінграновським. Був знайомий з Василем Стусом.«Прости мене, Василику, мій брате,За всі твої печалі і жалі,Що ти один ламав холодні ґрати,Коли я їв свій кусень у теплі»

Після закінчення університету працював з 1965 до 1968 року редактором у видавництві «Наукова Думка» у Києві, редагуючи видання археологічної тематики. Цього часу він ближче знайомиться з археологією і, в одній з експедицій, з видатним українським археологом О. І. Тереножкіним. Це знайомство на довгі роки пов’язало Б. Мозолевського з археологією.

З 1968 року починає працювати позаштатним співробітником Інституту археології АН Української РСР, бере участь у польових дослідженнях групи курганів Гайманова Могила у Запорізькій області. Наприкінці 60-х велике будівництво нових кар’єрів і підприємств розгорнулося у місті Орджонікідзе (Покров) Дніпропетровської області. Древні кургани опинилися під загрозою знищення. Археологи квапилися їх розкопувати. Фахівців катастрофічно бракувало. Тоді згадали про опального Бориса Мозолевського. Так, у 1969-1970 роках за договором, сезонно, він працював на посаді заступника начальника експедиції, якою керував В. Бідзіля. Зимувати ж повертався в кочегарку.  Інший на його місці, списаний у безнадійні соціальні лузери, здеградував. А він усамітнювався в своїй кочегарці з розумними книгами й читав, читав…

«І коли зашморг вже зовсім мав зійтися навколо моєї шиї, збагнув я, що врятувати мене може тільки відкриття світового значення. Так вимріяв і вистраждав я собі свою Товсту Могилу. Зухвальство моє було винагороджене царською пектораллю».

Одна з найважливіших дат у житті Бориса Миколайовича – це 21 червня 1971 року. Під час археологічних досліджень Товстої Могили зроблено сенсаційну знахідку – багате скіфське поховання, серед скарбів якого була золота скіфська пектораль. Одягнувши її на шию і замаскувавши старою тілогрійкою, Мозолевський інкогніто доставив безцінну знахідку до Києва.

Відео «Золота пектораль». Натисніть на зображення

ЗОЛОТА СИМФОНІЯ ПЕКТОРАЛІ1 Грім стихав за далиною,Зашерхав на глині. Окрай балки ХоминоїПаслись коні гливі. Де не візьмуться грифони!Впали, ніби кара!Та й накинулись на коней —Що не кінь, то й пара. Б’ють крильми — жалю немає!Ще й ревуть жахливо. Що один хребет ламає,Другий б’є в загривок. Згасло сонце. Морок ночіВсе навкруг поглинув. Наче сливи, кінські очіПадали у глину. А за північ над степами. Зайнялося світло: У яру між черепами. Папороть заквітла.2. Світе мій щирий, який ти чистий!Світе прозорий, який ти гожий!Хочеться ноги в росу вмочитиІ цілувати ув очі рожі. Світе мій дивний, світе казковий! —Від повноти аж вгинається обрій. Чи, може, кінь загубив підкову,Чи світить місяць к годині добрій. Буйно огудина переплелася. Квіти медами течуть із огудини. Світе, оспіваний перепелами,Жайвором, горлицями, сорокопудами,Сяй і слався, наш добрий світе,Небо своє прихили над нами!Ми твої паростки, ми твої діти,—Будьмо ж не пасинками, а синами!3. Облишмо чвари: настає наш час. Закличмо тільки Гестію у свідки. Сьогодні найсміливіший із нас. Піде шукати папороті квітку. Хай це вбрання із білого руна. Йому в дорозі буде як молитва. В грифонах даль, і виє звірина,А треба йти, бо світу треба світла. Ревтиме вій, манитиме мана,Ще й рідний брат гостритиме сокиру. Постануть стіни і рови без дна,—Та треба йти, бо людям треба миру.І раптом він до квітки не дійде,Знеможе, схибить, звабиться, жахнеться,Шекспір своїх сонетів не складе,Й Гагарін із орбіти не всміхнеться. Готуйте ж сир, шпаку і кумис!Готуйте душі про добу новітню!Нехай легким обранцю буде спис,Він все пройде і принесе ту квітку,—І зійде сонце! І відступить ніч.І дощ напоїть землю неполиту.І птиці розлетяться вусібіч,Любов і мир повідуючи світу.

З іменем Бориса Мозолевського в українській археології пов’язано багато чудових відкриттів. Він чудово поєднав у собі якості досвідченого дослідника археологічних пам’яток, умілого організатора експедицій, а також проникливого лірика, поета тонкої душі. Перші поетичні збірки вийшли російською мовою: «Начало марта» (1963), «Шиповник» (1967), «Зарево» (1971). Потім одна за одною збірки віршів українською: «Веретено» (1980), «Кохання на початку осені» (1985), «І мить, як вік» (1986) і найпопулярніша збірка «Дорогою стріли» (1991). 1971 року був прийнятий до Спілки письменників України. Видав 8 збірок поезій, лірично-прозову повість. Він був i поетом-особистістю, i вченим-особистістю. Особистістю талановитою, багатогранною, самодостатньою.1993 року, незадовго до його смерті, об’єднаним рішенням Інституту археології НАН України та Київської Академії Євробізнесу Борисові Мозолевському було присуджено Міжнародний диплом «Золотий скіф», який він не встиг отримати. Він пішов із життя 12 вересня 1993 року.

Натисніть на зображення. Борис Мозолевський читає свій вірш

Натисніть на зображення

Життя і смерті спивши щедрий келих,Усі літа спаливши на вогні,Я скіфський цар, лежу в дніпровських Геррах.І стугонять століття по мені. Колись цю річку звали Бористеном,А Скіфією — всі оці краї. Як пахли по степах тоді нестерпно. Кочівками осінні кураї!.. Гай-гай!.. Все так. Колись я був тут юним. Ходив на бій. Поїв коня з ріки. Мов сон, пройшли сармати, готи, гунни,Авари, печеніги, кипчаки. Чиї тепер там кроки землю будять?Яка зійшла над обрієм доба?Я міцно сплю, тримаючи на грудях. Тяжінь високовольтного стовпа. Над ним гудуть громи в сталевих струнах,Під ними крає землю чересло. Крізь мене йдуть в світи пекельні струми,Чоло ж моє колоссям проросло.І хай сівач з блакитними очима. Ще тричі вищих обширів сягне —Це наша з вами спільна Батьківщина,Бо як ви з неї вирвете мене?Бо хто вам майбуття з минулим зв’яжеІ хто навчить любити ці кряжі,Коли і він зі мною поруч ляже,Три кроки не дійшовши до межі?А гуси знов ґелґочуть на озерах,І пахнуть медом плавні навесні!.. Я скіфський цар, похований у Геррах,—Мій спис, і меч, і кінь мій при мені.

Літній день починається щебетом. Тануть в білім серпанку горби. Щоб у мандрах далеких не щезнути,Виріж костур собі із верби.І коли просвистить під тобою. Та безжальна остання коса,Ти над світом зведешся вербоюІ вростеш в молоді небеса. Гожі зорі тобі з високостіЗаплітатимуть в листя свій спів. Будуть птиці до тебе у гостіПрилітати із рідних степів.І, згадавши у видиві тому. Стріхи рідної сивий комиш,Ти поклонишся отчому домуІ хорально в світи просурмиш.І, в шуканнях долаючи простір,В холодку твоїм витерши піт,Хтось із тебе вже виріже костурІ піде в нерозгаданий світ. Хай горить йому в дальній дорозіНеповторна зоря голуба. Хай над ним при останнім порозіОкрай шляху зведеться верба. Хай всміхнеться душі його добрій. Те, що нам не давалось обом…А дорога снується за обрійІ зникає за третім горбом. Пісня вічної дороги

Підготувала Коваль З. М. Очаківська ЗОШ І-ІІІ ст. №1 Дякую за увагу!

За добро, що робив я на світі,За усі мої муки й жалі,Я воскресну в тридцятім століттіІ пройдусь по коханій землі.