Презентація "Література рідного краю. Поезії Галини Таран"

Література рідного краю. Поезії Галини Таран

Біографічна довідка. Народилася Галина Павлівна Таран 9 жовтня 1952 року в м. Красноград на Харківщині. За фахом – медична сестра. Галина Павлівна є членом Національної спілки письменників України. Друкуватися почала з 2006 року в місцевій періодиці, зокрема газеті «Вісті Красноградщини».Є автором поетичних збірок «Лиловий шар» (2013), «Танок троянди вітрів»(2015), «Осіння кава для двох» (2016), «Пів царства за любов»(2017), збірки прозових творів «Доторкнутися до зорі»(2020), «Тумани з ароматом любистку»

В рамках фотопроекту "Успішна, зухвала, красива". Сфотографуй мене, фотографе, у сукні,що тіло шовком бірюзовим обійма.І бісики спіймай, що в погляді присутні,й лукавий усміх на устах моїх спіймай. Сфотографуй мене, фотографе, у літі,де блискавиці і розкотисті громитанцюють па-де-де у розмаїтті квітів,де півжиття ще до безбарвної зими. Сфотографуй мене, фотографе, у щасті –спини летючу й неповторну, світлу мить. Моргає об’єктив у фотоапараті…І я позую. І в чеканні світ мовчить…Невдовзі задощить, і буде, наче пудра,сум матувати під очима промінці,а осінь золота – розсудлива і мудра –про вічне скаже із сарказмом на лиці. А я у літі ще – неначе серед балу,і описати неможливо всю красу. На цій світлині я – успішна і зухвала –букет півоній, як посвідчення, несу. 

Фото з альбому Галини Таран на Facebook-сторінці

Виразне читання поезій Галини Таран***Повитикались із землі тюльпани,хоч ще лахміття снігу де-не-де,і Березень, мов молодик рум’яний,упевнено рахує день крізь деньчас до тепла, до літа. В повну міруось-ось зазеленіють ясени,а українці лічать час до мирупосеред вирв воєнної весни. Садити скоро треба і городи, й насіннячка очікують поля,та хтозна тільки – чи картопля вродить –бо дим пожеж диск сонця затуля,бо танки, ЗРКа і БТРинатомість сіялок і тракторівснаряди сіють. І неначе нерви,натягнуті дроти колісних рвів. Війна потворна. Схаменіться, люди!Убивство – це не рішення проблем. Тюльпанів армія вже землю будитьі розум дечий в розв’язку дилем.

***Ти, моя земле, нині плачеш,й весняні ручаї сумнідзвінкі, як завжди, та неначескладають реквієм війні.І гуркіт бомб гучніший грому, і болю на устах печать, і бусли, що летять додому,тепер по-іншому кричать.І березнева хуртовиналетить лахміттям рядовим. А снігом збілена хустинанасправді чорна у вдови.

ВІТЕРДме натужно Східний Вітер,аж свистить. Гне й лама деревам віти –їм болить…Закипає в жилах в нього кров шулік,й гав принишклих чорний дьоготьпо ріллі. Роздуває Вітер ніздрі смішно так –пнеться, корчить міни грізнінеборак. Споконвіку терплять люди дійство це –проти вітру ж бо не плюнеш у лице. Тож багато має форсубузотер,і ніхто йому ще носа не утер. Я ж в чужі втручатись справине люблю,та і хату маю скраю,й скраю сплю.04.12.22. # Галина Таран #Бузотер – людина, що затіває сварки. Форс – хизування, прагнення похвастатися.

ГОЛУБИЗдаються іграшковими будинкиі меншим від наперстка голубник,і сизокрилий, той, її єдиний,в голубки з поля зору уже зник. А він її у хмарах бачить білих,до неї поривається в політ,але підв’язані надійно крила –йому не відірватись від землі. Його душа пручається у сильцях,а вітер, наче кібець, налетів і підхопив її маленьке тільце –і чується тріумф в його витті. Безсилою стає тоді негода,коли крило з крилом, коли удвох. Над свійськими птахами є господар,а над людьми – обставини і Бог.

Бесіда за питаннями. Що нового ви дізналися на уроці?Яка з поезій вам сподобалася найбільше?Чи хотіли б ви особисто поспілкуватися з поетесою?Які б питання ви їй поставили?Творче завдання. Напишіть відгук про прочитані поезії Галини Таран

Дякую за плідну працю на уроці. Бажаю творчих успіхів.