Презентація..Література рідного краю. "Шевченко і Полтавщина. ХІХ століття і сьогодення. «Мар’янська осінь» Тараса Шевченка очима Івана Нечитайла"

ШЕВЧЕНКО І ПОЛТАВЩИНА

Полтавців слово у вінок Безсмертя Полтавський край був знаковим Тарасу…І благотворною була свята земля…Як кажуть, все вимірюється часом,Його ж бо Слово душі окриля. Горіла зірка творчості яскраво…Скільки тобі підставлено рамен!Скільки полтавців долучилось слави!Скільки в історію вкарбовано імен… Тебе ,Тарасе, твій талант могутній. Підтримали, розквітнути дали…У ті хвилини щастя незабутні,Як пута кріпосницькії зняли, Скільки великих славної Полтави– Гребінка, Григорович і Мартос…–В тобі вбачали України славу,Оту, яка звеличує і досі. Тут кращі друзі, зустрічі, шедеври…Не раз звучала у душі струна. Таємна й чиста, як вода джерельна. Закревська Ганна, Рєпніна - княжна.. Як гордість переповнює нам груди,Що можемо сказати зараз ми: Ти на Полтавщині змальовував споруди,Ти спілкувався з нашими людьми! Ти чув про Базилевську , Турбаї,Був у Ромнах, у Мар’янськім, Полтаві…І постають у повістях твоїх. Полтавський край і постаті яскраві. Високий, худорлявий, як святий,У білім полотняному халаті,В брилі селянському і, як усі, простий,В своїй оселі, у селянській хаті… 

Полтавців слово у вінок Безсмертя Це – Котляревський. А ще є присвяти. Славним і добрим нашим землякам.І «Тризна», і «Кавказ» по духу брату,Бере за душу відданість така…  Вражаюче горіння, творчий злет,Поема, вірш, портрет, автопортрет…Майже усі поезіі «Трьох літ»З полтавської землі пішли у світ.  Тож не чужий, а свій серед своїх…Тобою стільки стоптано доріг. В Украйні милій, між полтавців, багачан…О як, Пророче, нам тебе не вистача! Хоч є, так,є твоє пророче Слово,Що гоїть рани й кидає у жар…І у сім’ї великій, вольній, новій. Ти Батько наш, Предтеча, наш Кобзар! 

Тарас Григорович - портретист. Портрет Пантелеймона Куліша. Портрет Іллі Лизогуба. Портрет Михайла Щепкіна

Видання «Ідемо за Шевченком» та «Шевченків Вільно»2012р - — результат клопіткої роботи двох авторів – українця Віктора Жадька і литовця Раймундаса Лопати, які не просто здійснили подорож містами, селами і містечками, де жив і бував Т. Шевченко, а впродовж трьох років їздили, вивчали історичні місця й архітектурні пам’ятки, працювали в архівах, шукали відповіді на суперечливі думки відносно якоїсь події чи людини. «Твоя дума, твоя пісня не вмре, не загине»І. Жадько на Чернечій горіr

Глафіра Псьол. Портрет Варвари РєпніноїСердечно ставилася до Шевченка дочка князя В. М. Рєпніна, яка відзначалася «оригінальністю розуму, милою привітністю і простотою взаємин». У листі до свого наставника Ш. Ейнара вона зізналася: «Шевченко зайняв місце в моєму серці»

В Ісківцях Шевченко зацікавився панським лакеєм Акак'ієм Гречкою. Неграмотний кріпак складав вірші, тягнувся до прекрасного. Він запам'ятав Шевченкові поезії, читав їх людям, наче дорогоцінність, беріг подарований поетом «Кобзар».

Пан Закревський мав красуню-дружину. Ганна Закревська була молодшою від чоловіка на двадцять один рік. Тарас Шевченко захопився її вродою. Він намалював портрет Ганни, присвятив вірші «Якби зустрілися ми знову», «Г. З».,в яких опоетизував образ своєї далекої мрії: Ніколи. Ти не здавалася меніТакою гарно-молодоюІ прехорошою такою. Так, як тепер на чужині,Та ще й в неволі…

Це — монастир, що височить над містом( І шле на нього Божу благодать). Козацького він символ славнозвістя,Що вміли ворогам «хвости» рубать. Його заклав ще сам Пушкар-полковник,Він майже два століття вже стоїть,Хранить своїм священним передзвонням. Полтавців від усяких лихоліть Воздвиженський монастир в Полтаві

Т. Г. Шевченко. Будинок І. П. Котляревського в Полтаві. Акварель. 1845 р.І тут на нього дивним осіяннямІз піднебесся зринуло без слів:«Чого сидиш? Ану - до малювання!Хай буде хата ця на вік віків!От і прекрасно: фарби тут, при ньому,Папір також. Тож до роботи час!Так жаль - нема хазяїна при цьому, -Увічнив би й його уводнораз. Але звідтіль ніхто ще не вертався,У світ той як відходять - назавжди... Він малював, мов чарами впивався,Його рукою маг якийсь водив. Мазочок за мазком лягав на ватман,І ватман той потроху оживав... На вічну пам’ять Котляревському…І ось воно, те місце невмируще,Де він співав чарівним солов'єм... Ні, він не вмер, він і понині сущийІ буде вічно, доки сонце є!

У Шедієвому Шевченко 4_липня виконаврисунок «На Орелі», змалював кам'яних баб, цікавився побудовою так званої Української лінії на цій річціТ. Шевченко. Краєвид з кам’яними бабами

У РЕШЕТИЛІВЦІНарешті замаячило, що треба: Містечко Решетилівка внизу. З-за горизонту місяць сплив на небо,Хоч день ще й не сховав свою красу…Лиш два малюнки встиг зробити чисто,Але й вони є свідченням того,Як розкошує панство глитаїстеІ як бідують піддані його. Горбок. На ньому ветхі дві хатини,А поряд - панський зоряний палац. Біля хатин немає навіть тину,Паркан же пана золотом пала. Картина ця - реальність тогочасся,Те як до нього ставився Тарас: Він з кожним днем все більше упевнявся,Що не повинен буть такий контраст

Бував він і у нас, в моєму краї ріднім: У Мар’янськім - селі на певний час приживсь. Для нього осінь ця - злет У Мар’янському на Багачанщині творчого горіння, як Болдинська була для Пушкіна колись

В обласній бібліотеці імені Івана Котляревського член Національної спілки письменників України Іван Нечитайло у вересні 2013 року презентував свій черговий творчий доробок - книгу "Мар'янська осінь Тараса»

Дуб Шевченка в ПолтавіУ той час, коли труна з тілом Кобзаря дісталася Києва, члени полтавської громади в урочистій обстановці, в присутності «панів, козаків, кріпаків, міщан і купців», як писав одночасник, посадили дуб над дорогою в приватному саду І. Гуссона, що розміщувався на околиці Павленок за річечкою Тарапунькою, і з того часу він став місцем ушанування пам'яті народного поета.

Пам’ятник Т. Г. Шевченку у Полтаві відкритий 12 березня 1926 року. Він споруджений за досить нетрадиційним проектом українського скульптора Івана Кавалерідзе із залізобетону. Могутня фігура поета-борця наче постає з сірих асиметричних брил. Висота фігури Шеченка становить 1,8 м, а висота постаменту — 3,2 м. Пам’ятник Тарасові Шевченку в полтаві

Новий пам’ятник Кобзареві з’явивися з ініціативи самих жителів села Яреськи Вшановуємо пам’ять ТАРАСАТрадиційне свято кобзарського мистецтва у 2003 році ознаменувалося урочистим відкриттям пам’ятника Великому Кобзарю Тарасу Шевченкові у Великій Багачці

На Полтавщині нарахували таких населених пунктів, де був Шевченко, 78, з яких 7 — уже зникли з мапи, 16 населених пунктів, у яких назви пов'язані з ім'ям Шевченка. Про велич і талант його трубити зайве, -Він сам про себе все сказав давним-давно. Шевченко - наш пророк, небесне сяйво,Його духовний світ - це наше знамено. Про нього знають скрізь, не тільки в Україні,Хоча ні перед ким не поставав святим. Він в кожного в душі раніше був і нині,Бо людству нелегке життя все присвятив.І Вкраїну він любив, неначе рідну матір, І при нагоді всю об'їздив з краю в край. Тому, напевне, й став захисником завзятим,Що сповна надививсь на справжнійцарський «рай»!

Дякуємо за увагу!У презентації використані уривки з поеми Івана Нечитайла "Мар'янська осінь Тараса”style.colorfillcolorfill.typefill.onstyle.colorfillcolorfill.typefill.onstyle.colorfillcolorfill.typefill.on