Презентація. Літературна кав'ярня "Пригорнись душею до Вкраїни"

Літературна кав’ярня«Пригорнись душею до Вкраїни. . .»

Літературна карта України багата на пам'ятні місця, де в різні часи перебували видатні митці слова, які цікавилися самобутньою культурою та героїчною історією українського народу. Генії ходили вулицями Києва, Одеси, Харкова, Полтави, Житомира, Львова, Бучача, милувались краєвидами Криму, які надихали їх на неповторну творчість.

«Вечори на хуторі поблизу Диканьки»

З Україною Гоголь пов’язаний не тільки серцем, його синівською любов’ю і бажанням добра, а й усією творчістю. Шевченко, Куліш, а пізніше й Драгоманов, послідовно вважали його українським письменником, що писав російською мовою. Життя і творчість М. В. Гоголя яскравий приклад, нащадкам, любові до історії і культури українського народу

Дороги Гоголя. Музей М. Гоголя у Великих Сорочинцях. Ніжинська гімназія вищих наук. З України

«Чи знаєте ви українську ніч?» (із повісті «Травнева ніч, або утоплена»)

Кременець. Ю. Словацький. Обласний літературно-меморіальний музей Юліуша Словацького. Могила матері Ю. Словацького«Якщо ти будеш у моїй країні...»

З 1825 року Юліуш їде навчатися до Віленського університету, в якому закінчує юридичний факультет. Щоліта після закінчення навчального року Юліуш приїжджає з Литви в Україну, аби погостювати в батьків і подорожувати Україною. Тульчин, Умань, Одеса, Чорне море, Дніпро-Славутич – ці та багато інших місць стануть для поета узагальненим образом «блакитної України». Щоліта після закінчення навчального року Юліуш приїжджає з Литви в Україну, аби погостювати в батьків і подорожувати Україною. Тульчин, Умань, Одеса, Чорне море, Дніпро-Славутич – ці та багато інших місць стануть для поета узагальненим образом «блакитної України». Віленський університет Після закінчення Польського повстання проти Царської Росії поет змушений виїхати закордон: Париж, Женева, Афіни, Олександрія і Каїр в Єгипті, Палестина та Сирія. Після мандрівки Юліуш оселяється в Італії, у Флоренції

З листів Ю. Словацького до матері«Я так далеко і не можу, як колись прилетіти до Кременця, вночі відкрити вашу фіртку, збудити дідуня, протягом хвилини удавати злодія, який вривається в дім, а вранці бути зустрінутим маминими слізьми. Щоб я дав за таку хвилину!..» «Снилось мені недавно, що ходжу з тобою по гаю Черчі, що пахне мені конвалія. Що бачу полум`я цегелень і чую солов`їв ... Серце летить до тебе. Прошу, читай Євангеліє і єднайся зі мною молитвою»«Кохана мамо!.. Чи з твоїх вікон завжди видно Замкову гору - оцю гору, до якої я не раз пристосовував думку Сенкевича, що «вона переслідує людей, як сумління». Портрети батьків. Будинок, у якому народився поет. Гора Бона Тут хрестився Ю. Словацький

Якось в одному з листів Ю. Словацький писав до матері: „... дивно мені, моя мамо, що я бачив стільки місць світу, в моїй пам`яті і флорентійські вулиці, і швейцарські краєвиди, і дрезденські палаци, а я колись буду тихенько лежати на скромному цвинтарі в Кременці, під тінню черешеньки, яка отінює гріб моєї дорогої бабуні. От якби так було..." Проте не судилося. Помер Ю. Словацький ясного весняного дня 3.04. 1849 р., не доживши кілька місяців до свого 40-річчя в Парижі, де і був похований на кладовищі Монмартра. Вже потім, 1927 р. прах поета перенесли до Кракова на Вавель, де було створено пантеон польських героїв.«Я з вами жив, страждав і плакав з вами»«Дайте землі мені смужку єдину…»

«Мазепа» Ю. Словацького в театрі М. Садовського. Ю. Словацький «Мазепа»Мазепа в Ю. Словацького – насамперед представник козацтва. «Я син козацький, я вмію битись!» – говорить про себе той королівський паж, який крім того вміє боронити ще й слабших за себе. Точно про це сказала Аліна Ковальчикова, польська дослідниця творчості Ю. Словацького: «Мазепа, оповитий славою хитрого звідника, виявляє мудрість, благородство серця».«Український патріотизм Словацького, – зазначає Дмитро Павличко, – може бути справедливо порівнюваний хіба що з патріотизмом Шевченка. Йдеться тут не стільки про схожість образів, метафор на тему воскресіння народного духу, а насамперед про релігійне, нездоланне переконання обох поетів у тому, що невмирущість нації походить із її страждань і непокори».

Дорогами Оноре де Бальзака

Україна – це справжня легенда, справжня пісня О. де Бальзак. С. Верхівня, маєток Ганських. Костел св. Варвари, тут вінчались Евеліна Ганська та Оноре де Бальзак

Згаси мій зір — я все ж тебе знайду,Замкни мій слух — я все ж тебе почую,Я і без ніг до тебе домандрую,Без уст тобі обітницю складу. Відломиш руки — я тоді тебе. Впіймаю серцем. Наче між долонь,А спиниш серце — мозок запульсує;Коли ж ти вкинеш в мозок мій огонь,Тебе в крові палючій понесу я.«Ти один сказав Богові щось нове» М. Цвєтаєва. Райнер Рільке

Земля без меж, вітри, рівнини,Лісів там тіні старовинніЙ незмірна неба височінь. Пливуть тобі назустріч селаІ знов зникають в далині,Немов прожиті щойно дніЧи пісня дзвонів невесела.«Згадую оце полтавські степи, надвечірні зорі, хатки, і охоплює душу сум, що мене там немає»З української тематики«Пісня про Правду»«Книга годин – книга прощ»«Як старий Тимофій співав помираючи», «Пісня про справедливість», новели з «Казок про любого Бога», «Книга образів»«Буря»«Пісня про Правду»

«Пригорнись душею до Вкраїни. . .»

«Україна дорога і близька моєму серцю. Я люблю її літературу, музику і прекрасну пісню, сповнену чарівної мелодії. Я люблю український народ, який дав світові такого титана, як Тарас Шевченко» «Що за місця! Я просто зачарований! Крім природи, ніщо так не вражає в Україні, як народне здоров’я, високий ступінь розвитку селянина, котрий і розумний, і музикальний, і тверезий, і моральний, і завжди веселий» А. П. Чехов. Ялта. Суми«У мені все-таки говорить хохлацька кров»А. П. ЧЕХОВ

Українські краєзнавці підрахували, що поет здійснив 18 поїздок Україною, побував у 124 населених пунктах Чернігівської, Полтавської, Катеринославської, Херсонської, Київської та Волинської губерній. Взимку 1820-1821 року Пушкін, незважаючи на заборону, прибув до Києва. Софійський собор та Києво-Печерська лавра справили на поета величезне враження, які згодом лягли в основу сюжету поеми «Полтава». Відвідання могили князя Олега надихнули на створення «Пісні про віщого Олега» та написання поеми «Руслан і Людмила». Тиха украинская ночь. Прозрачно небо. Звезды блещут. Своей дремоты превозмочь. Не хочет воздух. Чуть трепещут. Сребристых тополей листы. Луна спокойно с высоты. Над Белой Церковью сияет. И пышных гетьманов сады. И старый замок озаряет. Наталія Гончарова, дружина О. С. Пушкіна, правнучка гетьмана П. Дорошенка. О. С. Пушкін

«Українським твором» Пушкіна можна вважати «Полтаву». Безперечно, цей твір, написаний у 1828 р., задумувався раніше, ще під час перебування на півдні. Враження від України, її природи звучать у «Полтаві». У ній Пушкін свідомо дискутує з Байроном і особливо з Рилєєвим, які зображали Мазепу позитивно, репрезентуючи його як борця за волю України. Пушкінська «Полтава» уславлює суперника Мазепи — царя Петра.

О. С. Пушкін і Одеса. Кароліна Собанська У цьому місті Пушкін пережив високе і палке кохання до Кароліни Собанської, в яку поет довго і безнадійно був закоханий. Через багато років у Петербурзі він зустріне її, і тоді з’явиться прекрасний вірш «Я вас кохав…» (1829)

У далекій від України Англії проживав Джордж Байрон. Він не був в Україні, але цікавився її історією. Перебуваючи у Венеції з 2 квітня 1817 по 26 вересня 1818 роки, він написав романтичну поему «Мазепа» , опублікував її у 1819 р. Дж. Гордон Байрон «Мазепа»Мазепа Байрона – романтичний герой - бунтар, «шляхетний злочинець», який кидає виклик суспільству, його законам та моральним нормам і зазнає кари. Завдячуючи Дж. Байрону Європа почула про Україну.

«А ви знаєте, в мене ж є українська кров. Мій батько — родом з козацької старшини»Анна Ахматова(Горенко)Давній Київ ніби вимер,Дивний мій приїзд. Над рікою Володимир. Чорний хрест підніс. Серед саду темнокоріЛипи й осокір, І до Бога світять горіДіаманти зір. Шлях високий, шлях офіри. Тут закінчу я,— Де лиш ти, мені до міри,І любов моя.

Три разных истока во мне речевых: Я – не из кацапов-разинь. Я –дедом казак, другим – сечевик, а по рожденью грузин В. Маяковський «Владикавказ – Тифлис»Саме У Багдаді і народився етнічний українець В. Маяковський, котрий прославив Україну, Грузію і ... російську літературу. Говорю себе: товарищ москаль,На Украину шуток не скаль.... Разучите эту мову на знаменах — лексиконах алых,Эта мова величава и проста: «Чуешь, сурмы заграли,Час расплаты настав...» «Борг Україні»

Київ. Будинок. М. О. Булгакова1913р. Дім, у якому жив письменник. Андріївський узвіз, 13 М. О. Булгаков і Київ. Пам'ятник Булгакову біля будинку Булгакових. Будинок, у якому жив М. Булгаков

«І було садів у Місті так багато, як ні в жодному місті світу...» А ще він називає Київ перлиною, і це йде від серця письменника. У мене навіть склалося таке враження, що коли Майстер прощався з містом назавжди, автор думав про Київ, про панораму, яка відкривається з високих дніпровських круч, звідки «..виблискував електричний білий хрест в руках велетенського Володимира на Володимирській гірці...». Так писав Булгаков у «Білій гвардії». У «Майстрі і Маргариті» події відбуваються у Москві, але уважний читач може відчути ледь вловиму присутність Києва. Нарис «Київ-місто»,

«Ах, які зірки в Україні. От майже сім років живу в Москві, а все ж таки тягне мене на батьківщину. Серце щемить, хочеться іноді болісно в поїзд… і туди. Знову побачити яри, занесені снігом, Дніпро… Немає гарнішого міста на світі, ніж Київ», — скаже в оповіданні «Я убив» доктор Яшвін, у якому легко вгадати автора (прізвище утворено від українських слів «я ж він»). М. Булгаков про Київ

Тоді він був нацистських солдатом, про нього світ ще не знав: учорашнього букініста, який мріяв вправлятися словом. Але Третій Рейх не зважав на те, й в липні 1939 року його двадцятидвохрічного призвали до армії, де перебував до самого закінчення війни. Служив телефоністом, хоч жодного разу не вистрілив. Попри те, він був солдатом нацистської Німеччини. . Г. Белль Німеччина У його пам'яті назавжди залишилися назви географічних місцевостей України, її міст і сіл: Галичина, Волинь, Львів, Одеса, Херсон, Коломия, Стрий та багато інших. Відразу до нацизму та безумства війни Г. Белль дохідливо й яскраво виклав у своїй першій повісті «Потяг точно за розкладом».

Як національну ганьбу, що має увінчатися справедливим покаранням, сприймає злочини своїх співвітчизників у Бабиному Яру герой оповідання Г. Белля «Причина смерті: І ніс гачком»

«Його так званий злочин полягає в тому, що він пише свої поезії по-українськи, а це інтерпретують як антирадянську діяльність» Захист українського поета Василя Стуса Генріх Белль

Бучач - батьківщина Нобелівського лауреата письменника Аґнона. У цьому будинку народився і проживав. У 1908 р. з Бучача емігрував до Палестини. Побувавши спершу в Німеччині, дістався до Єрусалиму та поселився в його передмісті. Чачкес прибрав собі ім’я і прізвище Шмуель Йосиф Агнон. Було йому тоді тільки 20 років. За якийсь час Агнон видав кілька книжок, став членом Академії мови Ізраїлю. А в 1966 році ім’я колишнього бучацького єврея стає всесвітньо відомим, Агнон отримує Нобелівську премію, належить літературі Ізраїлю, але корені його життя і майже всі твори присвячені Бучачу і життю галицьких євреїв. Слід зауважити, що твори Агнона перекладені німецькою, англійською, російською мовами і, нарешті, українською.

Після арабського погрому 1929 року, коли будинок Аґнона було пограбовано, він покинув на короткий час Єрусалим. Саме в цей період він відвідав містечко свого дитинства — Бучач. Враження від поїздки згодом вилилися в романи «Гість на одну ніч» («Ореах натах лалун», 1938-1939) та «Проста історія « («Сіппур пашут», 1935). Велика синагога

АҐНОН, Шмуель Йосеф Галеві ( Чачкес, 17.07.1888, м. Бучач Тернопільської обл.. – 17.02.1970, Єрусалим, Палестина) - ізраїльський івритомовний письменник, лауреат Нобелівської премії 1966 р. Аґнон був пошанований багатьма літературними преміями та нагородами, зокрема тель-авівською премією ім. Х. Бялика (1935 і 1951), Державною премією Ізраїлю (1954 і 1958). Йому присвоєні почесні ступені Єврейського університету в Єрусалимі, Колумбійського університету в США; він був членом Академії мови Ізраїлю, Почесним громадянином Єрусалиму. Народився 17.06. 1888 р. в Бучачі, яке споконвіку називають “містом купців і мудреців, дістав традиційне юдейське виховання, відвідував єврейську початкову школу, вивчав Талмуд, читав твори древніх і середньовічних авторів, повчання хасидів та тогочасну єврейську літературу. Батько – Шолом Мордехай Хелеві Чачкес – торгував хутрами, мав освіту рабина. Освіченою була і мати Йосефа – Есфір Фарб, і вся їх родина. Йосеф навчався у гімназії Бучача, з 18 літ працював у Львові журналістом.

Якщо поглянути у минуле, то у 1908 році з Бучача до Палестини емігрував бучачанин Чачкес. За якийсь час, побувавши спершу в Німеччині, він дістався до Єрусалиму та поселився в його передмісті. Чачкес прибрав собі ім’я і прізвище Шмуель Йосиф Агнон. Було йому тоді тільки двадцять років. За якийсь час Агнон видав кілька книжок, став членом Академії мови Ізраїлю. А в 1966 році ім’я колишнього бучацького єврея стає всесвітньо відомим, Агнон отримує Нобелівську премію. Він належить літературі Ізраїлю, але корені його життя і майже всі твори присвячені Бучачу і життю галицьких євреїв. Слід зауважити, що твори Агнона перекладені німецькою, англійською, російською мовами і, нарешті, українською. Помер 82-літній письменник 17 лютого 1970 року в Єрусалимі від серцевого нападу і похований на Єлеонській горі. У будинку АгнонаЄлеонська гора. Бучач. Меморіальна дошка. Могила Агнона

Агнон написав багато оповідань, кілька повістей і романів. На сторінках багатьох із них живуть колишні його сусіди, знайомі та друзі, - євреї, поляки, українці, метушаться вулиці рідного Бучача Роман «Гість на одну ніч» Агнон написав після того, як у 1929 році знову побував у Бучачі (у романі йдеться про перебування головного героя у цьому місті). Як показав текстологічний аналіз творів прозаїка, який провела його онука, професор Яель Блау, у зібранні оповідань, повістей, романів місто Бучач згадується 1790 разів!

Бучацька синагога (зруйнована) Свої твори про галицьких, передусім, бучацьких, євреїв та їх сусідів – зокрема, українців, поляків та представників інших націй – реалістичні романи “Недавно”, “Видання заміж”, збірка “Два оповідання”, - Агнон написав і про себе. Про світ – як вир загаченої води, про тих, хто шукає вічність у собі, а себе – на провінційних перехрестях, де вічність теж іноді зупиняється. Про червоний мох, - “ніби янгол смерті витер до нього свій ніж”. Про тіні людей, котрі виходять на стерту підошвами бруківку прадавнього Бучача, щоб розповісти про себе бодай вітрові, якщо люди не хочуть їх вислухати.

Відновленого джерело Яна ІІІ Собеського. За легендою, біля джерела в 1683 році зупинився напитися води король Ян ІІІ Собеський. За австрійських часів польська громада міста вирішила вшанувати пам’ять про короля та відвідини ним міста, мистецьки оформивши джерело.

В Єрусалим, до берегів Кедрону,дорога довга слалася Агнону,вона від рідних Стрипи берегівйого вела в країну прабатьків Петро ТимочкоЄрусалим. Бучач. Стрипа.

А древній Бучач стоїть під високим небом, гармонійно поєднавши в собі життя кількох епох. Він випростався, вкотре за свою історію звільнився від гніту і творить нову історію. Ніхто не здатний відібрати в нього ні його минулого, ні його майбутнього. Повна історія Бучача ще не написана. ЇЇ творити нам.

Усе моє, все зветься Україна. Буває, часом сліпну від краси. Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,–оці степи, це небо, ці ліси,усе так гарно, чисто, незрадливо,усе як є – дорога, явори,усе моє, все зветься – Україна. Така краса, висока і нетлінна,що хоч спинись і з Богом говори Ліна Костенко

Україна – це доля, яка випадає раз на віку, Україна – це мати, яку не вибирають, як і долю, бо Україна – це пісня, яка вічна на цій землі. Є на світі одна Україна, як тільки одна в нас є мати, і їй наша найсвятіша, дитинна любов.

Дякуємо за увагу. Яремко М. Ф., вчитель зарубіжної літератури Бучацького ліцею ім. св. Йосафата